«Відтінки» збройного конфлікту за останні 20 років

Світ у перші два десятиліття 21-го століття зазнав глибоких змін, низка збройних конфліктів стала дедалі складнішою та непередбачуванішою.

Конфлікти, що спалахують по всьому світу, додають дедалі темніших відтінків до глобального ландшафту безпеки. (Ілюстративне зображення. Джерело: AFP)

Від затяжних громадянських війн на Близькому Сході та в Африці до запеклих територіальних суперечок в Азії та Східній Європі, глобальний ландшафт безпеки, здається, дедалі більше забарвлюється темрявою. Терористичні атаки 11 вересня не лише сколихнули всі Сполучені Штати, але й започаткували нову еру, де межі між традиційними війнами та нетрадиційними загрозами безпеці розмиваються більше, ніж будь-коли.

У цьому контексті цифрова революція та штучний інтелект (ШІ) швидко та фундаментально змінюють способи взаємодії людей, включаючи методи ведення війни та конфліктів. Водночас, боротьба за вплив між великими державами стає дедалі запеклішою, загрожуючи підірвати й без того крихкі багатосторонні інституції. Наслідками цих конфліктів є не лише безпосередні трагедії, але й залишають глибокі рани, перешкоджаючи зусиллям усього людства щодо сталого розвитку.

Складна картина

Протягом останніх двох десятиліть світ став свідком понад 100 збройних конфліктів різного масштабу, нерівномірно розподілених по регіонах. Африка стала найбільшою гарячою точкою, де було майже 50 конфліктів, що становить приблизно 40% від загальної кількості. Далі йде Близький Схід, де було близько 30 конфліктів, тоді як інші регіони, такі як Південна Азія, Південно-Східна Азія та Східна Європа, зазнали значної нестабільності.

Конфлікти зосереджені переважно в країнах, що розвиваються. Громадянська війна в Судані, яка триває з 2003 року дотепер, спричинила одну з найбільших гуманітарних криз у світі, внаслідок якої мільйони людей залишилися без домівок. На Близькому Сході громадянська війна в Сирії, яка розпочалася у 2011 році, призвела до втручання кількох великих держав, що спричинило кризу біженців, у якій перебуває понад п'ять мільйонів людей, та змінило геополітичний ландшафт регіону.

Щодо причин, то політична боротьба за владу (приблизно 25% випадків) та територіальні суперечки (майже 20%) залишаються двома основними причинами конфлікту. Це чітко видно на прикладі напруженості між Росією та Україною, де питання національної безпеки та територіальні суперечки відіграють центральну роль. Крім того, тероризм становить близько 15% випадків, як це видно в боротьбі проти бойовиків ІДІЛ в Іраку та Сирії.

За масштабом та інтенсивністю майже половина конфліктів призвела до понад 1000 жертв. Примітно, що деякі конфлікти, такі як війна в Дарфурі, громадянська війна в Іраку та російсько-український конфлікт, спричинили понад 100 000 жертв. Це відображає тенденцію до дедалі більшої жорстокості та руйнівності конфліктів, особливо в гуманітарному аспекті.

Що стосується тривалості, то тенденція до затяжних конфліктів зростає, причому понад третина залишаються невирішеними, зокрема деякі тривали понад 10 років. Лише близько 30% конфліктів завершилися протягом року, що відображає зростаючу складність поточної ситуації та неефективність міжнародних механізмів врегулювання конфліктів.

Зрештою, роль технологій стає дедалі помітнішою. ​​Широке використання цифрових технологій та соціальних мереж створило сприятливе середовище для інформаційної війни, сприяючи поширенню екстремістських ідеологій та стаючи потужним інструментом для терористичних груп для поширення своєї ідеології та вербування членів. Кібератаки стають дедалі поширенішими, як це видно на прикладі російсько-українського конфлікту, відкриваючи новий фронт у сучасній війні. Загалом, тенденція збройних конфліктів за останні два десятиліття являє собою складну картину зі збільшенням кількості, інтенсивності та тривалості конфліктів, водночас відображаючи глибокий зсув у характері війни у ​​21 столітті.

Широко поширені наслідки

Збройні конфлікти протягом останніх двох десятиліть залишили далекосяжні наслідки, які виходять далеко за межі безпосередньо залучених країн та регіонів. Від гуманітарних криз до глобальної політичної нестабільності, їхній вплив складним чином змінює світ.

Приблизно чверть населення світу зараз проживає в постраждалих районах, а кількість біженців та внутрішньо переміщених осіб у 2022 році перевищила 100 мільйонів – рекордне число з часів Другої світової війни. За цими цифрами криються незліченні особисті та сімейні трагедії, а також тривалі фізичні та психічні травми.

Конфлікт має руйнівні економічні наслідки. Інфраструктура, включаючи життєво важливу, руйнується, ресурси виснажуються, а економічне зростання стагнує – це поширена реальність у багатьох країнах. За даними Світового банку, у постраждалих країнах рівень бідності на 20 процентних пунктів вищий, ніж у країнах без конфлікту. Це не лише впливає на країни-учасники, але й перешкоджає колективним зусиллям міжнародної спільноти щодо досягнення Цілей сталого розвитку Організації Об'єднаних Націй.

На міжнародній політичній арені конфлікти поглибили розбіжності між великими державами, тим самим підриваючи ефективність багатосторонніх механізмів. Ризик розповсюдження ядерної зброї поширюється та стає неконтрольованим. Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй неодноразово стикалася з глухими кутами, намагаючись ухвалити важливі резолюції, як-от у випадку сирійського конфлікту або, нещодавно, конфлікту в Україні. В результаті, довіра до міжнародних організацій знизилася, а можливості міжнародного співтовариства запобігати конфліктам та вирішувати їх значно обмежені.

Збройний конфлікт також створює сприятливе середовище для розвитку нетрадиційних загроз безпеці. Тривала нестабільність забезпечує благодатний ґрунт для діяльності терористичних організацій та транснаціональних злочинців, як це відбувається з ІДІЛ в Іраку та Сирії. Крім того, конфлікт загострює глобальні проблеми, такі як зміна клімату, продовольча небезпека та спалахи захворювань.

Тенденція до надмірних витрат на безпеку та збільшення світових військових витрат відволікає значні ресурси від цілей розвитку. Це ставить під серйозні питання щодо здатності людства вирішувати такі спільні проблеми, як бідність, нерівність та зміна клімату.

Вплив збройних конфліктів протягом останніх двох десятиліть був всеохоплюючим і далекосяжним, виходячи далеко за межі географічних і часових рамок конкретних конфліктів. Від гуманітарних криз до глобальної політичної нестабільності, від економічної рецесії до нових викликів безпеці – наслідки конфліктів створюють величезні виклики для миру, безпеки та сталого розвитку всього людства.

Нові проблеми

Тенденція збройних конфліктів протягом останніх двох десятиліть виявила кілька важливих питань.

По-перше, складність та різноманітність причин конфліктів вимагають більш проактивного, цілісного підходу, який ставить безпеку людини в центр національної безпеки. Хоча традиційні загрози зберігаються, такі фактори, як суперечки щодо ресурсів, економічна нерівність та зміна клімату, дедалі частіше стають джерелами нестабільності. Це змушує країни розширювати концепцію національної безпеки за межі суто військової сфери, включивши до неї економічні, соціальні та екологічні аспекти.

По-друге, тенденція тривалих і важкорозв'язних конфліктів підкреслює важливість запобігання конфліктам та зміцнення довіри. Замість того, щоб зосереджуватися виключно на посиленні військового потенціалу, країни повинні надавати пріоритет превентивній дипломатії, сприяти діалогу та створювати ефективні механізми врегулювання криз на регіональному та глобальному рівнях.

По-третє, дедалі важливіша роль технологій у сучасних конфліктах вимагає нагальної потреби у посиленні можливостей у сфері кібербезпеки та передових військових технологій. Країнам необхідно розглянути питання стратегічного інвестування в дослідження та розробки в цих галузях, одночасно зміцнюючи міжнародну співпрацю з питань кібербезпеки та керуючи розробкою та використанням нових технологій у військовій сфері.

Зрештою, зниження ефективності багатосторонніх механізмів у вирішенні конфліктів вимагає від міжнародної спільноти нового підходу до глобального управління. Залишаючись відданими багатосторонності, країни повинні бути більш проактивними у реформуванні існуючих міжнародних організацій та створенні гнучких механізмів співпраці, зосереджених на конкретних питаннях, таких як морська безпека, транскордонне управління ресурсами або реагування на зміну клімату.

Джерело: https://baoquocte.vn/nhung-gam-mau-xung-dot-vu-trang-trong-20-nam-qua-284304.html