Микита Михалков – відомий російський кіноактор

Мало хто з діячів російського кінематографа є таким видатним, як режисер, актор, сценарист і лауреат премії «Оскар» Микита Михалков. Фільми, в яких він брав участь, стали віхами не лише в кінематографі, а й у культурному житті Росії.

Микита Михалков, який отримав «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою за фільм «Стомлені сонцем», та його донька Надя, яка зіграла одну з головних ролей у фільмі. (Фото: RIA)

Він є однією з постатей російської культури, чия творчість не лише відображає час, а й багато в чому його формує. Микита Михалков — Народний артист СРСР (раніше) та Герой Праці Російської Федерації.

Він тричі лауреат Державної премії Росії та є володарем багатьох міжнародних нагород і титулів. Микита Михалков також знайомий в'єтнамській публіці в колишньому Радянському Союзі завдяки відомим фільмам, таким як «Вокзал для двох» та «Жорстока соната» за мотивами твору «Посаг» Олександра Островського.

З нагоди його нещодавнього 80-річчя президент Росії Путін особисто нагородив Микиту Михалкова орденом Святого Андрія Первозванного. Він отримав цю нагороду за внесок у розвиток російської культури та кінематографа.

Кадр з фільму «Незакінчена фортепіанна п'єса». (Фото: RIA)

Його дебютний фільм «Тихий день наприкінці війни» (1970), знятий на «Мосфільмі», був скромним, але впевненим висловлюванням його головної творчої теми — пам’яті та цінності людського життя в кожен період історії.

Чотири роки по тому його наступний фільм «Чужий серед чужих, чужий у собі» (1974) буквально порушив усі жанрові норми, поєднавши західну літературу, байку та драму. Кожна сцена фільму була настільки потужною своєю візуальною силою та енергетикою, що стало зрозуміло: у російському кінематографі з'явився унікальний режисер.

Микита Михалков у фільмі «Сибірський цирульник». (Фото: RIA)

«Раб кохання» (1975) утвердив Михалкова як майстра художнього стилю, іронічно та меланхолійно розмірковуючи про долю кіномистецтва у вирі історії.

Його наступний фільм, «Незакінчена фортепіанна п’єса» (1977), є еталоном «чеховського кіно», в якому режисер створив на екрані щільну, яскраву атмосферу минулої епохи, де кожна пауза, кожен погляд мали більше сили, ніж слова.

У фільмі «П’ять вечорів» (1978), знятому за п’єсою Олександра Володіна, Михалков зарекомендував себе як майстер психологічного кіно. Цей фільм, з його камерністю, глибокими діалогами зорового контакту та чудовим поєднанням акторів (Людмила Гурченко та Станіслав Любшин), став еталоном російського кінематографа.

Кадр з фільму «Стомлені сонцем». (Фото: RIA)

Фільм — це не лише історія про війну, а й містить її відлуння в людській душі, про знову знайдене щастя та мовчазну мужність простих людей.

У своєму творі «Деякі дні з життя І. І. Обломова» (1979) Михалков досяг майже неможливого: він знайшов еквівалент вишуканому літературному матеріалу в романі Гончарова, створивши роздуми про красу ліні та трагедію життя без волі.

У трагікомедії «Любов до грудей» (1981) Михалков як режисер створив глибокий образ простої російської жінки, яку зіграла Нонна Мордюкова, а як актор виконав одну зі своїх найпам'ятніших епізодичних ролей. Ця епізодична роль, виконана з властивими Михалкову шармом, іронією та точністю, стала шедевром акторської майстерності, підтвердивши його унікальний талант до перевтілення навіть за короткий проміжок часу на екрані.

Кадр з фільму «Кілька днів з життя І. І. Обломова». (Фото: RIA)

Акторська гра Микити Михалкова вражає своєю насиченістю та багатогранністю. Він може з однаковим успіхом грати як харизматичних романтичних героїв, так і зворушливих, розбитих драматичних персонажів. Його талант — це рідкісне поєднання потужної чоловічої енергії, тонкої інтелектуальної іронії та глибокого, майже чеховського психологічного нюансу.

Згадайте похмурого Миколу Трилецького у «Незакінченій фортепіанній п’єсі», лихого ватажка банди Брилова у «Чужому серед чужих», дотепного нафтовика Олексія Утюжаніна у «Сибіріаді» або чарівного, але жорстокого й цинічного Паратова у «Жорстокій сонаті». Кожна з його ролей — це цілісний портрет, змальований з абсолютною точністю та внутрішньою глибиною.

Микита Михалков з Надією Михалковою на зйомках "Стомлених сонцем". (Фото: RIA)

Окремої згадки заслуговує також фільм «Без свідка» (1983) – блискучий режисерський та акторський твір, поставлений у режимі реального часу в квартирі.

Заснований на діалогах лише двох персонажів (Ірини Купченко та Михайла Ульянова), фільм став взірцем жанру психологічної драми, де камера фіксує найменші емоційні нюанси. Він утвердив майстерність Михалкова як у грандіозному епічному, так і в прозовому мистецтві.

З 1987 року Микита Михалков займається продюсуванням фільмів під брендом «ТриТе Студія» – об’єднанням радянського та російського кіновиробництва, заснованим ним та однодумцями-колегами.

Епічний фільм 1994 року «Стомлені сонцем» часто вважають вершиною кар'єри Микити Михалкова, його найбільшим успіхом.

Цей фільм – глибоке філософське висловлювання режисера, трагічна фреска про те, як велика епоха, ламаючи долі, жорстоко руйнує життя різних людей.

Здобуття «Оскара» та Гран-прі на Каннському кінофестивалі стало не лише особистою перемогою Микити Михалкова, а й перемогою нового російського кінематографа, що довела його конкурентоспроможність на міжнародній арені.

Микита Михалков у ролі Котова у фільмі «Стомлені сонцем». (Фото: RIA)

Для російського кінематографа фільми Микити Михалкова – це справжня скарбниця, вершина професіоналізму та художнього стилю. Він продовжує традиції великого російського психологічного кіно, які йому вдалося перетворювати на сучасну, глобально доступну форму. Він довів, що російське кіно може бути водночас глибоким і видовищним.

Для міжнародного кінематографа Микита Михалков залишається одним із найдинамічніших та найзначніших російських режисерів, голосом, який чують і розуміють далеко за межами Росії. Його найкращі роботи є внеском у світову кіноскарбницю, розкриваючи російську душу та російську історію з глибокою щирістю та художньою силою.

Микита Михалков — велика постать не лише для російської культури, а й для російського суспільного життя. Його авторитет як особистості важко переоцінити. Він був видатним режисером і актором, а також помітним громадським діячем, який мав величезний вплив на формування світогляду російського суспільства.

Президент Володимир Путін та кінорежисер Микита Михалков, голова Російського фонду культури, якому у 2022 році буде вручено орден Героя російської праці. (Фото: РІА)

«Як людина, яка знає його багато років, можу сказати, що Микита Михалков — людина надзвичайної харизми та величезної енергії, з чудовим почуттям гумору! Микита Сергійович — справді захоплена людина. Він багато чого досяг і продовжує досягати у своєму житті. Він один з тих людей, для яких успіх — це риса характеру! Чому? Тому що він завжди зайнятий, завжди активний, а успіх, як відомо, приходить від дії та волі», — сказав генеральний директор і кінорежисер «Мосфільму» Карен Шахназаров у вітальному зверненні до великого російського артиста з 80-річчям.

ТУЙ ВАН

Репортер «Народної газети» з Росії

Джерело: https://nhandan.vn/nikita-mikhalkov-nghe-si-dien-anh-tai-danh-cua-nuoc-nga-post918543.html