В'єтнамські історичні фільми: зараз чи коли?

З майбутнім виходом фільму «Хонг Ха Ну Сі» (про життя Доан Тхі Дьєм), триваючим виробництвом «Чіен Бао» (про героя Ле Лоя) та суперечливими історичними подіями навколо фільму «Дат Рунг Фуонг Нам», стає зрозуміло, що настав час розглядати в'єтнамські історичні фільми з ширшої перспективи.

«Південний лісовий край» – це, зрештою, лише вигаданий фільм, натхненний однойменним вигаданим літературним твором. Звичайно, історичний контекст регіону, зображеного у фільмі, досі є предметом обговорення як для широкого глядача, який зацікавлений у отриманні додаткової інформації, так і особливо для фахівців у цій галузі.

Але, можливо, всі пов'язані коментарі повинні зосереджуватися безпосередньо на «тексті» існуючої екранізації, а не заглиблюватися у використання літературних систем відліку для «інтерпретації» фільму, зокрема, чи є він історично точним.

Посилаючись на деякі точки зору міжнародних кінематографістів.

Наприклад, фільм 1996 року «Ромео і Джульєтта» за участю Леонардо ДіКапріо, режисером (продюсером і співавтором сценарію) якого є австралієць Баз Лурманн, є сучасною адаптацією однойменної трагедії великого драматурга Вільяма Шекспіра (1564-1616). Він викликав досить суперечливі відгуки глядачів і критиків на міжнародному рівні. Це також була третя велика екранізація цієї класичної п'єси після версій 1936 та 1968 років. Зберігаючи оригінальні діалоги Шекспіра, фільм зображує родини як ворогуючі мафіозні імперії в сучасному американському сеттингу, де мечі (в оригінальному творі) замінені зброєю! Це означає, що оригінальний сеттинг був перенесений з середньовічної Італії до сучасної американської епохи, де у фільмі присутні класичні персонажі. Імена деяких персонажів також були змінені, або персонажів було видалено, або деякі персонажі навіть були переведені на протилежне прізвище кінематографістами порівняно з оригінальною п'єсою відомого письменника Вільяма Шекспіра (написано приблизно в 1594-1595 роках).

Вебсайт з оглядами фільмів Rotten Tomatoes повідомив, що 73% з 66 рецензентів поставили фільму «Ромео + Джульєтта» позитивну оцінку із середнім балом 6,8/10. Рецензенти сайту також одноголосно зазначили: «Візуальна естетика режисера База Лурмана викликає розбіжності, оскільки вона така нова та безмежно інноваційна».

Ромео і Джульєтта (1996)

ТЕМ

Режисер фільму «Ромео і Джульєтта» Баз Лурманн (нар. 1962) — професійний кінорежисер, чия творчість охоплює кіно, телебачення, оперу, театр, музику та звукозаписну індустрію. Міжнародні критики вважають його кінорежисером-автором. Термін «автор» стосується фільму, в якому митець використовує унікальний підхід, здатний контролювати процес створення фільму без обмежень та особисто, аж до того, що режисер вважається «автором» фільму, навіть адаптуючи класичний оригінальний формат.

Фільм «Ромео і Джульєтта» змагався за премію «Золотий ведмідь» на Берлінському кінофестивалі 1997 року та був номінований на найкращу художню постановку на премії «Оскар» 1997 року. Цікаво, що фільм справив сильне враження та зберіг популярність серед викладачів англійської мови в усьому світі як сучасний спосіб ознайомлення учнів середніх шкіл з класичною п'єсою. Хоча «Ромео і Джульєтта» подобається не всім критикам, зараз її визнають однією з найвпливовіших екранізацій п'єси Шекспіра.

Іншим прикладом є фільм *Прокляття Золотої квітки * режисера Чжана Імоу, випущений у 2006 році, за участю відомих китайських акторів, таких як Чоу Юньфат , Гун Лі, Джей Чоу та Лю Є. Вважається, що сюжет фільму заснований на п'єсі *Гроза* (написаній Цао Юєм у 1934 році), а також натхненний класичною п'єсою *Гамлет* (написаною в 1601 році) драматурга Вільяма Шекспіра. Сюжет *Гамлета* походить із середньовічного фольклору. Дія *Грози* відбувається в Тяньцзіні за часів Китайської Республіки. У своїй екранізації режисер Чжан Імоу переніс діяння до династії Тан у 928 році.

Фільм Чжан Імоу «Прокляття золотої квітки»

ТЕМ

Поряд зі зміщенням хронології фільму в зовсім інший контекст, ніж оригінальні історії, якими він був натхненний, і навіть «спотворенням» хронології реальної династії в китайській історії, фільм Чжан Імоу «Прокляття Золотої квітки» також зіткнувся з різкою критикою громадськості в Китаї щодо костюмів. Кінематографісти зобразили всіх жіночих персонажів у фільмі в надзвичайно сміливих, відвертих ліфах, створюючи потужне візуальне враження чуттєвої краси. Коли кінематографістів критикували за нереалістичні костюми, вони стверджували, що знімальна група ретельно дослідила надзвичайно ліберальну культурну історію династії Тан, зокрема стилі одягу процвітаючого періоду Тан, коли жінки-наложниці при імператорському дворі носили сукні з глибокими вирізами, що оголювали їхні груди. Те, що інші династії в Китаї після династії Тан не повторювали цей відвертий стиль, не означає, що його ніколи не існувало в історії, як може сприймати широка аудиторія. Фільм Чжан Імоу «Прокляття Золотої квітки» отримав номінацію на премію «Оскар» у 2007 році за найкращий дизайн костюмів.

В'єтнамський історичний фільм: У якому житті вони закохалися?

Щодо фільмів, пов'язаних з історією В'єтнаму, незалежно від того, чи це вигадані реконструкції регіону, такого як «Південний лісовий край» , чи фільми про реальних історичних постатей, неминуче, що вони зіткнуться з критичним та багатогранним розглядом і осудом з боку широкої аудиторії.

Постер до фільму «Південний лісовий край»

У 2015 році в'єтнамська історична драма « Моя Нянь» (режисер Дінь Тай Тхуй) також викликала неоднозначну реакцію у В'єтнамі. Основою « Моєї Нянь» є історія інцесту за участю Тонг Тхі під час громадянської війни в Чінь-Нгуєні, представлена ​​сценаристом Ван Ле з нової точки зору на історію. Фільм критикували за те, що його костюми не були автентично в'єтнамськими, навіть з моменту випуску рекламного трейлера.

До 2020 року фільм «Quynh Hoa Nhat Da » (режисера Лі Мінь Тханга), який щойно дебютував з тизер-трейлером, вже викликав сумніви в онлайн-спільноті з різних аспектів, але найпомітнішим був костюм головної героїні, імператриці Дуонг Ван Нги (зіграла супермодель та акторка Тхань Ханг). Це в'єтнамський кінопроект, побудований за стилем історичної драми, а не офіційної історії, дія якого відбувається за часів династій Дінь - Ранні Ле.

Епічний бойовик «Воєнні обладунки» випущений компанією Ba Cuong - Thien Production.

Кредит виробника

Нещодавно кіностудія Thien Production продюсера Ба Куонга (режисера та продюсера бойовика про бойові мистецтва «Велика битва учнів бойових мистецтв », що вийшов у 2021 році), також представила проєкт епічного історичного бойовика: «Військовий халат ». Сценарій написав дует сценаристів, лауреатів премії «Золотий повітряний змій», Луонг Кім Ліен та Нгуєн Тхі Нгок Біч. Цей історичний кінопроєкт розповідає історію героя Ле Лоя, який підняв прапор повстання в горах Ламшон-Чілінь ( провінція Тханьхоа ) проти династії Мін під час четвертого періоду китайського правління (також відомого як окупація Мін) у в'єтнамській історії, починаючи з 1407 року, коли імперія Мін перемогла династію Хо-Дай Нгу.

Взимку 1416 року Ле Лой та 18 однодумців провели «Церемонію присяги» в Лунг Няй (сучасний район Тхуонг Суан, провінція Тхань Хоа), виконавши ритуал поклоніння небу та землі, присягнувши на братерство та обітницю об'єднатися, щоб вигнати династію Мін. У 1418 році Ле Лой офіційно розпочав своє повстання, маючи початкові сили лише кілька тисяч чоловік. Після багатьох запеклих битв, навіть після того, як його кілька разів оточувала та заганяла в кут армія Мін, опір під керівництвом Ле Лоя нарешті досяг успіху в 1427 році, вигнавши армію Мін з В'єтнаму. Відтоді Ле Лой об'єднав і відбудував Дай В'єт, заснувавши Пізню династію Ле. Історики високо цінують Ле Лоя за його політичні , військові та економічні таланти, вважаючи його одним із двох лідерів національного відновлення В'єтнаму (першим був Нго Куєн).

Але чи буде масштабний історичний кінопроект, як-от «Воєнні обладунки», продовжувати стикатися з негативною громадською думкою, як це сталося з іншими в'єтнамськими фільмами того ж жанру?

Історичний фільм: Хон Ха, письменниця.

ДПЦК

Відповідь щодо майбутнього в'єтнамських історичних фільмів, безумовно, ще належить з'ясувати, залежно від фактичної якості фільмів на момент їх виходу. Єдина умова полягає в тому, що в'єтнамська аудиторія має бути більш відкритою до творчого потенціалу приватних кінематографістів у країні, особливо враховуючи те, що в'єтнамському кінематографу досі бракує історичних фільмів, що фінансуються поза межами національного бюджету.

Сподіваємося, що в'єтнамські історичні фільми отримають більше підтримки глядачів.

Представник Національних зборів Буй Хоай Сон, який також є постійним членом Комітету Національних зборів з питань культури та освіти, висловив свою думку на дискусійній сесії Національних зборів, заявивши: «Ми часто хвалимо історичні фільми з Китаю, Південної Кореї тощо, як захопливі. Але я вважаю, що такі фільми, якби їх знімали у В'єтнамі, безумовно, викликали б багато дискусій та зіткнулися б з публічною критикою. Звичайно, кожна культура різна, і методи кіновиробництва мають бути різними. У нинішньому контексті художні твори про історію потрібно розглядати більш «відкрито», слухати більш позитивно та більше підтримувати. Тільки тоді митці наважаться присвятити себе мистецтву».

Доцент Буй Хоай Сон також сподівається, що нещодавні дебати (пов'язані з фільмом «Південний лісовий край ») не відбиють бажання відданих митців досліджувати в'єтнамські історичні теми. Він також навів приклад деяких фільмів, замовлених на державне замовлення цього року, таких як «Персик, Фо та піано» та «Жінка Хонг Ха», які, незважаючи на державні інвестиції та ретельне виробництво, не привернули значної уваги публіки на внутрішньому кіноринку.

Thanhnien.vn