Положення про створення та управління коридорами захисту водних джерел

У Розділі III Декрету 53/2024/ND-CP чітко викладено правила щодо створення та управління коридорами захисту джерел води та порогами експлуатації підземних вод, а також зонування заборонених та обмежених для експлуатації підземних вод територій.

Джерела води повинні мати захисний коридор з площею водної поверхні 2 гектари або більше.

Указ визначає, що до джерел води, які повинні мати захисний коридор, належать джерела води, зазначені у пункті 2 статті 23 Закону про водні ресурси.

До джерел води, які повинні мати захисний коридор, встановлений відповідно до положень пункту «c» частини 2 статті 23 Закону про водні ресурси, належать: озера, ставки, лагуни та лимани, зазначені у Переліку озер, ставків, лагун та лиманів, які не можуть бути заповнені водною поверхнею 2 гектари або більше.

Виходячи з фактичної ситуації в місцевості, Провінційний народний комітет вирішує включити до Переліку водних джерел, які повинні створювати коридори захисту водних джерел для озер, ставків, лагун та лагун, до Переліку озер, ставків, лагун та лагун, які не можуть бути заповнені з площею водної поверхні менше 2 гектарів.

Джерела води повинні мати захисний коридор, встановлений відповідно до положень пункту d, пункту 2, статті 23 Закону про водні ресурси, включаючи:

a) Ділянки річок, струмків, каналів та канав є джерелами водопостачання для побутових та виробничих об'єктів водопостачання;

b) Ділянки річок та струмків, що зазнали ерозії або знаходяться під загрозою ерозії;

c) Міжрайонні та міжобласні річки, струмки, канали, канави та потоки є осями дренажу для міських територій, концентрованих житлових районів, промислових зон та кластерів;

d) Ділянки річок, струмків, каналів або канав, які деградували, забруднені або виснажені та потребують покращення та відновлення джерел води;

d) Річки, струмки, канали та канави тісно пов'язані з життєдіяльністю прибережних громад.

Обсяг коридору захисту джерел води для дамб, гідроелектростанцій, зрошувальних резервуарів та інших водосховищ на річках та струмках

Для гідроелектростанцій загальною місткістю понад один мільярд кубічних метрів (1 000 000 000 ^м³ ) або загальною місткістю від десяти мільйонів кубічних метрів (10 000 000 ^м³ ) до одного мільярда кубічних метрів (1 000 000 000 ^м³ ), але розташованих у концентрованій житловій зоні або зоні з об'єктами національної оборони та безпеки, межа коридору захисту джерела води – це площа, розрахована від межі з найвищим рівнем води, що відповідає розрахунковому паводку, до межі з такою ж висотою, як і висотна відмітка водосховища (*).

Для інших вищезгаданих гідроелектростанцій (*) та інших водосховищ на річках і струмках коридор захисту джерела води – це площа, розрахована від межі з висотою, що дорівнює висоті гребеня дамби, до межі з висотою, що дорівнює висоті просвіту водосховища.

Для дамб та водосховищ обсяг та межі коридору захисту вододжерел визначаються відповідно до меж захисної зони іригаційних споруд.

Маркування водоохоронного коридору для дамб, гідроелектростанцій та іригаційних водосховищ

У Постанові чітко зазначено, що розміщення межових знаків коридорів захисту вододжерел для дамб та зрошувальних водосховищ здійснюється відповідно до положень про розміщення межових знаків для захисної зони іригаційних робіт закону про зрошення.

Маркування меж коридору захисту вододжерел проводиться для гідроелектростанцій загальною місткістю один мільйон кубічних метрів (1 000 000 ^м³ ) або більше. Для гідроелектростанцій загальною місткістю менше одного мільйона кубічних метрів (1 000 000 ^м³ ) рекомендується маркувати межі коридору захисту вододжерел. Маркування та передача меж коридору захисту вододжерел для гідроелектростанцій повинні бути завершені до здійснення накопичення води у водосховищах (**).

Організація, яка керує та експлуатує гідроелектростанцію, зазначену у пункті (**) вище, повинна головувати та координувати з Народним комітетом району, де розташована водосховище, розробку плану встановлення межових знаків для захисного коридору джерела води водосховища.

На основі затвердженого плану встановлення межових знаків організація, що керує та експлуатує гідроелектростанцію, головує та координує з Народним комітетом району, де розташована гідроелектростанція, встановлення межових знаків на місцях; передає межові знаки Народному комітету провінції, де розташована водосховище.

Виходячи з фактичної ситуації в кожній місцевості, Провінційний народний комітет призначає межові знаки районному народному комітету або народному комітету громади, де розташоване гідроелектростанція, для управління та охорони.

За даними Урядової електронної газети

Джерело