У Розділі III Декрету 53/2024/ND-CP чітко викладено правила щодо створення та управління коридорами захисту джерел води та порогами експлуатації підземних вод, а також зонування заборонених та обмежених для експлуатації підземних вод територій.
Джерела води повинні мати захисний коридор з площею водної поверхні 2 гектари або більше.
Указ визначає, що до джерел води, які повинні мати захисний коридор, належать джерела води, зазначені у пункті 2 статті 23 Закону про водні ресурси.
До джерел води, які повинні мати захисний коридор, встановлений відповідно до положень пункту «c» частини 2 статті 23 Закону про водні ресурси, належать: озера, ставки, лагуни та лимани, зазначені у Переліку озер, ставків, лагун та лиманів, які не можуть бути заповнені водною поверхнею 2 гектари або більше.
Виходячи з фактичної ситуації в місцевості, Провінційний народний комітет вирішує включити до Переліку водних джерел, які повинні створювати коридори захисту водних джерел для озер, ставків, боліт та лагун, до Переліку озер, ставків, боліт та лагун, які не можуть бути заповнені з площею водної поверхні менше 2 гектарів.
Джерела води повинні мати захисний коридор, встановлений відповідно до положень пункту d, пункту 2, статті 23 Закону про водні ресурси, включаючи:
a) Ділянка річки, струмка, каналу, канави є джерелом водопостачання для побутових та виробничих споруд водопостачання;
b) Ділянки річок та струмків, що зазнали ерозії або знаходяться під загрозою ерозії;
c) Річки, струмки, канали, канави, а також міжрайонні та міжобласні канави є дренажними осями для міських територій, концентрованих житлових районів, промислових зон та кластерів;
d) Ділянки річок, струмків, каналів або канав, які деградували, забруднені або виснажені та потребують покращення та відновлення джерел води;
d) Річки, струмки, канали та канави тісно пов'язані з життєдіяльністю прибережних громад.
Обсяг коридору захисту джерел води для дамб, гідроелектростанцій, зрошувальних резервуарів та інших водосховищ на річках та струмках
Для гідроелектростанцій загальною місткістю понад один мільярд кубічних метрів (1 000 000 000 м³ ) або загальною місткістю від десяти мільйонів кубічних метрів (10 000 000 м³ ) до одного мільярда кубічних метрів (1 000 000 000 м³ ), але розташованих у концентрованій житловій зоні або зоні з об'єктами національної оборони та безпеки, межа коридору захисту джерела води – це площа, розрахована від межі з найвищим рівнем води, що відповідає розрахунковому паводку, до межі з такою ж висотою, як і висотна відмітка водосховища (*).
Для інших вищезгаданих гідроелектростанцій (*) та інших водосховищ на річках і струмках коридор захисту джерела води – це площа, розрахована від межі з висотою, що дорівнює висоті гребеня дамби, до межі з висотою, що дорівнює висоті просвіту водосховища.
Для дамб та водосховищ обсяг та межі коридору захисту вододжерел визначаються відповідно до меж захисної зони іригаційних споруд.
Маркування водоохоронного коридору для дамб, гідроелектростанцій та іригаційних водосховищ
У Постанові чітко зазначено, що маркування коридорів захисту вододжерел для дамб та зрошувальних водосховищ здійснюється відповідно до положень про маркування захисної зони іригаційних робіт закону про зрошення.
Маркування меж коридору захисту вододжерел проводиться для гідроелектростанцій загальною місткістю один мільйон кубічних метрів (1 000 000 м³ ) або більше. Для гідроелектростанцій загальною місткістю менше одного мільйона кубічних метрів (1 000 000 м³ ) рекомендується маркувати межі коридору захисту вододжерел. Маркування та передача меж коридору захисту вододжерел для гідроелектростанцій повинні бути завершені до заповнення водосховища (**).
Організація, яка керує та експлуатує гідроелектростанцію, зазначену у пункті (**) вище, головує та координує з Народним комітетом району, де розташована водосховище, розробку плану встановлення межових знаків для захисного коридору джерела води водосховища.
На основі затвердженого плану встановлення межових знаків організація, яка керує та експлуатує водосховище гідроелектростанції, головує та координує з Народним комітетом району, де розташоване водосховище гідроелектростанції, встановлення межових знаків на місці; та передає межові знаки Народному комітету провінції, де розташоване водосховище.
Виходячи з фактичної ситуації в кожній місцевості, Провінційний народний комітет призначає межові знаки районному народному комітету або народному комітету громади, де розташоване гідроелектростанція, для управління та охорони.
За даними Урядової електронної газети
Джерело
Коментар (0)