Особи з інвалідністю (ОЗІ) – це ті, хто має одне або декілька фізичних чи психічних порушень, що призводять до значного та довгострокового зниження їхньої здатності виконувати повсякденну діяльність. Згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я , існує три рівні порушень: порушення, інвалідність та інвалідність.
Правова система щодо людей з інвалідністю у В'єтнамі дедалі більше вдосконалюється для забезпечення відповідності Міжнародній конвенції про права інвалідів.
[підпис id="attachment_602713" вирівнювання="alignnone" ширина="768"]Ґрунтуючись на положеннях Конвенції, законодавство країн також містить більш конкретні положення щодо людей з інвалідністю. Загалом, визначення здебільшого стосуються здатності повноцінно брати участь у житті суспільства, інвалідність – це не лише фізичний недолік, а й брак можливості інтегруватися в суспільство.
На сьогоднішній день Організація Об'єднаних Націй та інші міжнародні організації видали багато політичних та правових документів для захисту та сприяння правам людей з інвалідністю. Хоча Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (МПГПП) та Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (МПЕСКП) не містять конкретних положень щодо прав людей з інвалідністю, зміст цих двох конвенцій передбачає сприяння та захист прав усіх людей загалом, включаючи людей з інвалідністю, шляхом положень про недискримінацію.
Нормативні акти, що стосуються інвалідності, також відображені в низці інших міжнародних договорів, таких як: Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (ККТ), Конвенція проти дискримінації щодо жінок (КЛДЖ), Конвенція про права дитини (КРД).
У В'єтнамі люди з інвалідністю користуються всіма тими ж правами, що й звичайні люди, без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності. Крім того, в'єтнамське законодавство також передбачає пільгове ставлення до людей з інвалідністю, щоб компенсувати їхні недоліки, а також забезпечити фактичну рівність прав і можливостей для всіх громадян.
Правова система щодо людей з інвалідністю у В'єтнамі дедалі більше вдосконалюється з метою забезпечення сумісності з Міжнародною конвенцією про права людей з інвалідністю. Ця система включає: Закон про людей з інвалідністю 2010 року, Закон про правову допомогу 2006 року та низку інших законів, таких як Трудовий кодекс, Закон про освіту , Закон про професійну підготовку, Закон про захист, піклування та освіту дітей, Закон про інформаційні технології...
З прийняттям Закону про інвалідів у 2010 році В'єтнам поступово вдосконалив правову систему та політику щодо інвалідів шляхом розробки 13 підзаконних документів, а саме Указів та Циркулярів, що детально описують та спрямовують виконання Закону про інвалідів, пов'язаного зі ЗМІ, спортом, туризмом та доступом до соціального забезпечення.
Виходячи з правового змісту забезпечення прав людей з інвалідністю та специфічних характеристик політичних, економічних та соціальних умов у сучасному В'єтнамі, роль права у забезпеченні прав людини загалом та прав людей з інвалідністю зокрема демонструється через такі аспекти:
По-перше, закон загалом, включаючи закон про забезпечення прав людей з інвалідністю, є засобом конкретизації керівних принципів, політики та поглядів Партії щодо забезпечення прав людини та забезпечення прав людей з інвалідністю.
По-друге, закон про забезпечення прав людей з інвалідністю є правовою основою для організації державою свого апарату та здійснення діяльності щодо забезпечення прав людей з інвалідністю.
[підпис id="attachment_625497" вирівнювання="alignnone" ширина="768"]По-третє, закон у забезпеченні прав людей з інвалідністю є передумовою та основою, що створює правову основу для боротьби людей за захист своїх законних прав та інтересів.
По-четверте, закон щодо забезпечення прав людей з інвалідністю сприяє реалізації інших гарантійних умов, таких як: політика, економіка, культура... У яких керівництво Комуністичною партією В'єтнаму є передумовою забезпечення соціалістичної правової держави народу, народом і для народу. Економічний розвиток створює умови для реалізації прав людини на практиці, і навпаки, забезпечення прав людини є умовою економічного розвитку.
По-п'яте, закон у забезпеченні прав людей з інвалідністю є засобом реалізації зобов'язань та інтеграції між національним законодавством та міжнародним правом, забезпечуючи захист прав людини в кожній країні та в усьому світі.
В'єтнам підписав Конвенцію про права інвалідів у 2007 році та ратифікував її у 2014 році, тим самим продемонструвавши дух та почуття відповідальності В'єтнамської держави у забезпеченні та реалізації прав людини та прав інвалідів. Це також відповідає керівним принципам, політиці та стратегіям Партії та Держави В'єтнам щодо інвалідів.
З огляду на високий рівень людей з інвалідністю порівняно із загальною чисельністю населення, протягом багатьох років партія, держава та все суспільство завжди приділяли їм глибоку увагу та турботу. Спільне використання та практична підтримка додали їм сили та впевненості, допомагаючи їм мати рішучість піднятися, інтегруватися в громаду та зробити свій внесок у розвиток суспільства.
Завдяки послідовній позиції та рішучим зусиллям нашої партії та держави останнім часом як члена Конвенції про права інвалідів, В'єтнам, безумовно, продовжить досягати практичних результатів у побудові рівноправного суспільства для людей з інвалідністю, щоб вони могли жити самостійно та активно брати участь у суспільному житті.
Тра Кхань





Коментар (0)