Че Лан В'єн, великий поет часів двох війн опору.

Че Лан В'єн — одна з провідних постатей сучасної в'єтнамської поезії, яка залишила глибокий слід у розвитку національної літератури через дві війни опору проти Франції та Сполучених Штатів.

Завдяки своєму глибокому інтелектуальному становищу та філософському поетичному стилю, Че Лан В'єн не лише сприяв оновленню в'єтнамської поезії, а й відкрив нові глибини розуміння сучасної поезії.

Він був поетом філософських питань, тривожних споглядань та поєднання особистості та часу. Він розпочав свою поетичну кар'єру дуже рано, ставши відомим у віці 17 років своєю першою збіркою віршів *Dieu Tan* (1937) – унікальним явищем руху «Нова поезія» з його дивним, захопливим ритмом, пронизаним сюрреалістичними та духовними елементами. Хоча збірка ще не була революційною за своєю природою, вона розкрила меланхолійну внутрішню сутність і прагнення до метафізичної краси, що згодом переросте в інтелектуальні глибини його поезії опору та філософської поезії.

Після Серпневої революції Че Лан В'єн вступив у нову еру поезії, глибоко відданий революційним ідеалам, боротьбі опору та національній відбудові. Перетворившись з метафізичного поета на борця на ідеологічному та художньому фронті, він не лише писав вірші, щоб відобразити реальність, а й використовував їх для пояснення та піднесення реальності за допомогою гострого філософського мислення. Визначною рисою поетичного стилю Че Лан В'єна є його глибока філософська глибина та «орієнтований на думку» характер його поезії, що мало хто з поетів тієї епохи наважувався повноцінно дослідити. Для нього поезія — це не лише голос серця, а й голос інтелекту, національної та людської свідомості. Слова в його поезії часто набувають форми філософського дискурсу, дослідження та роздумів.

«Коли ми тут, це просто місце для життя».

Коли ми відходимо, земля раптово перетворюється на душу.

Ці вірші відображають взаємодію особистих емоцій з глибиною національної думки, репрезентуючи кристалізацію конкретного та абстрактного, землі та людей, окремої людини та громади.

Поет Че Лан В'єн

Фото: Архівний матеріал

Че Лан В'єн також вирізняється своєю лаконічною, стислою мовою, сповненою шарів значень, створюючи поетичний пейзаж, пронизаний духовною та раціональною глибиною. Він був одним із піонерів, які заглиблювали поезію в глибини теорії, збагачуючи поезію антифранцузької та антиамериканської воєн не лише виражаючи бойовий дух, а й розмірковуючи про цінності, ідеали та самопожертву.

У своєму вірші « Чи була колись батьківщина такою прекрасною?» Че Лан В'єн наголосив на вищезгаданому поетичному стилі : «О Червона Ріко, пісне чотирьох тисяч років / Чи була колись батьківщина такою прекрасною? / Ще ні! І навіть у найпрекрасніші дні / Коли Нгуєн Трай писав вірші та боровся з ворогом / Нгуєн Ду писав К'єу, країна перетворилася на літературу / (...) Ці дні, в які я живу, прекрасніші за всі інші / Навіть якщо завтрашнє життя буде в мільйон разів прекраснішим / Плоди падають на одяг тих, хто милується плодами / Шлях людства проходить крізь тінь пишного зеленого листя ...».

ЗАЛИШАЮЧИ ПОСЛІБ ЦІННУ ПОЕТИЧНУ СПАДЩИНУ

Поет Чен Лан В'єн, чиє справжнє ім'я було Фан Нгок Хоан, народився в 1920 році в Дьєнчау, Нгхеан. Він був членом Комуністичної партії В'єтнаму та членом Асоціації письменників В'єтнаму (1957). Помер у 1989 році в Хошиміні. У дитинстві жив у Куйньоні. У 1939 році він поїхав до Ханоя на навчання, потім працював журналістом у Сайгоні, а пізніше викладав у Тханьхоа та Хюе. У серпні 1945 року він приєднався до революції в Куйньоні, потім переїхав до Хюе, щоб працювати в газеті Куйет Тханг Центрального В'єтміня. Під час опору французам він працював у газетах у Зоні IV, іноді в Тханьхоа , а іноді в окупованому регіоні Бінь Тру Тхієн. Після відновлення миру Че Лан В'єн працював у Ханої, обіймаючи багато посад: член Постійного комітету Асоціації письменників В'єтнаму; член Національних зборів протягом 4-го, 5-го, 6-го та 7-го термінів; член Комітету об'єднання Національних зборів протягом 4-го та 5-го термінів.

У період Дой Мой (Реставрації) Че Лан В'єн також був одним із перших, хто переосмислив відповідальність художника у повоєнну епоху. Його вірш «Чотирилика вежа Байон», написаний у 1988 році, є новою перспективою, що розмірковує про себе та інших у минулому: « Ти — чотирилика вежа Байон / Приховуючи трьох, тільки ти залишається / Тільки це обличчя тримає тисячу посмішок і сліз / Завдаючи болю іншим трьом обличчям у царстві безформності».

Че Лань В'єн залишив багато глибоких уроків для майбутніх поколінь поетів: Поезія – це не лише емоції, а й інтелект. Поезія може бути засобом дослідження, роздумів та пояснення важливих питань нації та людства. ( продовження буде )

Опубліковані твори Chế Lan Viên

Вірші: «Спустошення» (1937); «Моїм братам» (1954); «Світло та алювій» (1960); «Щоденні квіти – птахи, що провіщають бурю» (1967); «Вірші про боротьбу з ворогом» (1972); «Новий діалог» (1973); «Квіти перед мавзолеєм Великого Вождя» (1976); «Збір врожаю відповідно до пори року» (1977); «Квіти на камені» (1985); «Вибрані твори Че Лань В'єна» (2 томи, 1985); «Посмертні твори I» (1994); «Посмертні твори II» (1995).

Збірки есеїв: «Золота зірка» (1942); «Відвідування Китаю» (1963); «Дні гніву» (1966); «Година успіху» (1977).

Есеї, критика та професійні дискусії: Розмови про літературу та поезію (1960); Літературна критика (1962); Початок професії (1962); Думки та коментарі (1971); Політ національним шляхом (1976); Роздуми біля відкритого потоку (1981); Від павільйону Хуе Ван до ресторану Чунг Тан (1981).

Літературні нагороди : Премія А Асоціації письменників В'єтнаму 1994 року ( посмертні твори I та II ); Премія Асоціації письменників В'єтнаму 1995 року (збірка поезій «Квіти на камені »); Премія Хо Ши Міна з літератури та мистецтва, перший тур, 1996 рік.

Джерело: https://thanhnien.vn/che-lan-vien-nha-tho-lon-trong-hai-cuoc-khang-chien-185250819224334629.htm