Люди – суб'єкти, що беруть участь у розвитку та насолоджуються його плодами

Коли люди активно беруть участь у процесі розвитку, звичайно, вони самі повинні першими насолоджуватися плодами цього розвитку.

З 1986 року, з прийняттям Декларації про право на розвиток, Організація Об'єднаних Націй (ООН) офіційно визнала право на розвиток як індивідуальне, так і колективне право (право групи, нації чи народу). І наразі ООН розробляє міжнародну конвенцію про право на розвиток, метою якої є надання державам-членам міжнародної юридичної сили, що підтверджує, що право на розвиток є правом людини, що включає як індивідуальні, так і колективні права.

Зважаючи на становище та силу, досягнуті після майже 40 років національного оновлення, з новими можливостями та шансами, існує потреба максимально використовувати людські ресурси, а також дозволити соціалістичним людям найкращим чином успадкувати результати процесу оновлення та розвитку.

Коли люди активно беруть участь у процесі розвитку, вони самі повинні першими насолоджуватися плодами цього розвитку.

Право на участь та право користуватися плодами розвитку

У преамбулі Декларації ООН про право на розвиток 1986 року визнається, що «люди перебувають у центрі розвитку, і тому політика розвитку повинна забезпечувати, щоб люди були головними учасниками та бенефіціарами розвитку».

У Віденській декларації та Програмі дій (1993) було підтверджено, що «оскільки людина є центральним суб’єктом основних прав і свобод, вона повинна бути головним бенефіціаром і повинна активно брати участь у реалізації своїх прав і свобод».

Спочатку обговоріть участь людини в процесі розвитку. Декларація про право на розвиток 1986 року та Віденська декларація та Програма дій 1993 року підкреслюють, що політика розвитку повинна зробити людей головними учасниками та активними учасниками реалізації прав і свобод людини.

Тобто, національна політика розвитку повинна робити людей головними учасниками, пов'язаними з людиноцентричним підходом, суб'єктом програм та стратегій розвитку, тобто розвитку для людей. У цьому аспекті люди є ціллю, метою, якої потрібно досягти при плануванні програм та політики розвитку. Однак, для досягнення цілей розвитку для людей, люди не можуть бути пасивними та чекати, а повинні активно брати участь у процесі розвитку.

Згідно з міжнародними стандартами, перша відповідальність за реалізацію прав людини належить, перш за все, державі з трьома рівнями зобов'язань (поважати, захищати та впроваджувати). Держава повинна мати механізми та політику для створення правового коридору для реалізації прав людини, щоб кожна людина знала про свої права та активно й проактивно користувалася ними та свободами.

Отже, участь людини – це право на участь, конотацією якого є реалізація прав людини у громадянському, політичному , економічному, культурному, соціальному... Це не лише для досягнення мети, коли людина є центром і суб'єктом, але й для всебічного розвитку людини.

По-друге , людський аспект є головним бенефіціаром результатів розвитку. Розвиток для окремих осіб – це фізична та психічна всеохопність відповідно до критеріїв людського розвитку; розвиток для націй та народів – це комплексний процес, що охоплює громадянське, культурне, економічне , екологічне, політичне та соціальне процвітання, метою якого є постійне покращення добробуту всього населення та всіх етнічних груп, що проживають на національній території, окремих осіб на основі їх активної, вільної та змістовної участі в розвитку та справедливого розподілу благ.

Коли люди активно беруть участь у процесі розвитку, у плануванні національної політики та стратегій розвитку в усіх сферах суспільного життя та організації ефективного впровадження, звичайно, ніхто інший, як вони самі, не повинен першим насолоджуватися плодами розвитку. Це основне право людини – право користуватися плодами розвитку. І для забезпечення реалізації цього права потрібен розподіл благ публічним та справедливим чином на основі послідовних принципів міжнародного права прав людини , якими є рівність та недискримінація, без залишення нікого позаду.

Застосовувати до поточного національного розвитку

Право на участь та право користуватися результатами розвитку мають особливе значення у формулюванні політики національного розвитку, розвитку людського потенціалу, економічного та соціального розвитку, спрямованої на людей, ставлячи людей у ​​центр уваги, поважаючи, забезпечуючи та захищаючи права людини та розглядаючи їх як мету та рушійну силу соціального розвитку.

По-перше , щодо людиноцентричної точки зору, то в Платформі (доповненій та розвиненій у 2011 році) наша Партія визначила, що «Людина є центром стратегії розвитку і водночас суб’єктом розвитку. Поважайте та захищайте права людини, пов’язуйте права людини з правами та інтересами нації, країни та правом народу на господарювання».

Ця точка зору партії повністю відповідає підходу міжнародної спільноти. Водночас, від підходу та визначення народу як центру планування політики розвитку на 11-му з'їзді партії до 13-го з'їзду партії, тема прав розвивається ще на один крок, а саме – народ: «Народ є центром, суб'єктом справи інновацій, будівництва та захисту Вітчизни; вся політика та стратегії повинні справді виходити з життя, прагнень, прав та законних інтересів народу, маючи на меті щастя та процвітання народу».

По-друге , щодо погляду, що людина є центральним суб'єктом прав людини. У Конституції 2013 року зі 120 статей 36 Конституції передбачають права людини, права та обов'язки громадян. Права людини в Конституції 2013 року – це переважно права людини як права окремих осіб та громадян. Окрім індивідуальних прав, є положення про колективні права, групові права, такі як права дітей, жінок, молоді тощо.

Наразі в проекті Конвенції ООН про право на розвиток одним із висунутих принципів є «Розвиток, орієнтований на індивіда та людей: окремі особи та народи є центральними суб’єктами розвитку та повинні бути активними учасниками та бенефіціарами права на розвиток».

Отже, одне з питань, яке потребує уточнення, полягає в тому, що коли Партія згадує людей як центр, це потрібно розуміти з точки зору міжнародної спільноти, як окремих осіб, так і колективів/груп, і так само, коли йдеться про «Людей», необхідно розуміти Людей як окремих осіб, так і колективи та групи.

Отже, права людини охоплюють як індивідуальні права, так і групові права; права народу охоплюють як індивідуальні, так і колективні права, але в цілому вони є індивідуальними правами, як це передбачено Конституцією 2013 року.

Визнання цього питання має особливе значення у підході до прав людини під час формулювання політики національного розвитку та розвитку людського потенціалу. Особливо застосування теоретичної точки зору партії щодо прийняття народу як центру, суб'єкта, мети та рушійної сили національного розвитку.

Коли люди активно беруть участь у процесі розвитку, у плануванні національної політики та стратегій розвитку в усіх сферах суспільного життя та організації ефективного впровадження, звичайно, вони самі повинні першими насолоджуватися плодами цього розвитку. А для забезпечення реалізації цього права потрібен розподіл благ публічним та справедливим чином на основі послідовних принципів міжнародного права прав людини, якими є рівність та недискримінація, без залишення нікого поза увагою.

По-третє , про людей, які беруть участь у процесі розвитку та насолоджуються його плодами.

Щодо права на участь: Право на участь є одним із політичних демократичних прав, якому партія та держава приділяють особливу увагу.

Право народу на участь виражене в багатьох партійних документах з точки зору «Забезпечення участі народу на всіх етапах процесу прийняття рішень, що стосуються інтересів та життя народу, від висування ініціатив, участі в обговореннях та дебатах до контролю за процесом реалізації»1 та реалізації принципу «Народ знає, народ обговорює, народ робить, народ перевіряє, народ контролює, народ отримує користь».

Водночас сприяти участі народу в роботі Партії та Держави з точки зору: «У всій роботі Партії та Держави ми повинні завжди ретельно розуміти та серйозно впроваджувати точку зору, що «народ – корінь»; щиро довіряти, поважати та сприяти праву народу на владу, наполегливо впроваджувати принцип «народ знає, народ обговорює, народ робить, народ перевіряє, народ контролює, народ отримує користь».

Позиція Партії щодо забезпечення участі народу закріплена в Конституції та законах. Стаття 28 Конституції 2013 року передбачає, що (1) Громадяни мають право брати участь в державному та суспільному управлінні, брати участь в обговореннях та надавати рекомендації державним органам з питань, що стосуються громади, місцевості та всієї країни; (2) Держава створює умови для участі громадян у державному та суспільному управлінні; та є відкритою та прозорою в отриманні та реагуванні на думки та рекомендації громадян.

Закон про впровадження демократії на низовому рівні 2022 року чітко визначає зміст, який люди повинні обговорювати та вирішувати (Розділ 2, Розділ 2 «Народ обговорює та вирішує»; Розділ 3 «Народ бере участь у висловленні думок»).

По суті, позиція партії відповідає загальному підходу міжнародної спільноти. Однак вона обмежилася лише забезпеченням участі, створюючи умови для участі людей державою та регулюючи нові форми участі переважно на низовому рівні; вона не приділила уваги підходу та регулюванню заходів щодо підвищення обізнаності людей щодо проактивної та активної участі у реалізації прав і свобод людини та громадянина.

В'єтнам досягає дедалі вражаючих успіхів у забезпеченні прав етнічних меншин, тим самим сприяючи підвищенню репутації нашої країни у виконанні міжнародних зобов'язань, особливо Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. (Джерело: Інтернет-газета Комуністичної партії В'єтнаму)

Щодо права на насолоду: 13-й з'їзд партії наголосив на наполегливому впровадженні принципу «люди знають, люди обговорюють, люди роблять, люди перевіряють, люди контролюють, люди насолоджуються».

Хоча зміст бенефіціарів чітко не визначено, права людей на користування вперше закріплені у статті 7 Закону про впровадження демократії на низовому рівні у 2022 році з таким змістом: (i) визнання, повага, захист та гарантування державою та законом прав людини та громадянських прав у політичних, громадянських, економічних, культурних та соціальних аспектах, а також здійснення прав на впровадження демократії на низовому рівні відповідно до положень цього Закону та інших відповідних правових положень; (ii) повне та своєчасне інформування про законні права та інтереси, політику соціального забезпечення та соціальне забезпечення відповідно до положень закону та рішень місцевих органів влади, агентств, підрозділів та організацій, де вони проживають, працюють та працюють; (iii) користування результатами інновацій, соціально-економічного розвитку, режиму соціального забезпечення, безпеки та стабільності країни, місцевості, агентства, підрозділу, організації, яка наймає працівників, та результатами впровадження демократії в місці, де вони проживають, працюють та ведуть бізнес; (iv) мати умови для участі в навчанні, роботі, праці, виробництві, веденні бізнесу, покращенні та збагаченні матеріального та духовного життя себе, своїх сімей та громади.

Виходячи з поглядів Партії та положень Конституції та законів, право на участь та право на користування потребують подальшого дослідження та наукового обґрунтування, забезпечуючи право народу суттєво та проактивно брати участь у державному та суспільному управлінні, проактивно та активно брати участь у реалізації прав і свобод людини та громадянина, передбачених Конституцією та законами, а також право справедливо користуватися плодами процесу розвитку та плодами процесу оновлення.

Джерело: https://baoquocte.vn/con-nguoi-chu-the-tham-gia-thu-huong-thanh-qua-cua-phat-trien-295502.html