Ветерани з двох батьківщин, об'єднані серцем.

З мирної сільської місцевості провінції Куангбінь солдати минулих років принесли благородні ідеали та любов до своєї країни до Куангчі – героїчного краю вогню – щоб воювати, працювати, будувати своє життя та кар'єру. Через півстоліття після повного звільнення країни, свідки незліченних змін, ці ветерани щасливіші, ніж будь-коли, оскільки їхня «стара батьківщина» та «нова батьківщина» стали однією родиною.

Пан Лінь захоплюється фермерством та виробництвом - Фото: TP

Пан Дієп Хонг Лінь (нар. 1951), уродженець міста Кьєнзянг, район Ле Тхуй, провінція Куанг Бінь, мав героїчну та енергійну молодість, беручи безпосередню участь у важливих битвах, що сприяли відновленню миру в країні. У липні 1972 року, прагнучи боротися за національне визволення, цей молодий солдат разом зі своїми товаришами з 48-го полку 320-ї дивізії став однією з сил, які безпосередньо захищали цитадель Куанг Чі .

Під час тієї запеклої битви, що тривала 81 день і 81 ніч, багато хто впав, їхня кров змішалася з водами річки Тхат Хан. Сам він був важко поранений у ногу. Після одужання він та його товариші продовжували здобувати перемоги в Куа В'єті, «сталевому форпості» Куанг Лонга, комуна Тріу Трач. Не зупиняючись на цьому, 30 квітня 1975 року він і сили визволення Сайгону захопили Палац Незалежності. Неймовірну радість від спостереження за героїчним червоним прапором із жовтою зіркою, що майорів на вершині палацу, він ніколи не зможе забути.

Після возз'єднання пана Ліня перевели на роботу до комерційної компанії «Бен Хай», нині акціонерної компанії «Хіен Луонг». Це була одна з причин, чому цей син Куанг Біня вирішив розпочати свою кар'єру та нове життя на героїчній землі Вінь Ліня.

У 1979 році він знову одягнув військову форму, беручи участь у боях за захист північного кордону Вітчизни. Після повернення він продовжував працювати в акціонерному товаристві «Хієн Луонг» до 1990 року, коли вийшов на пенсію. «Народився і виріс у Куангбіні, але більше половини мого життя та життя моєї родини було пов’язано з Віньлінем, провінція Куанг Трі. Я люблю цю землю так само сильно, як і свою батьківщину, і тому я завжди присвячував себе їй, як у воєнний, так і в мирний час», – зізнався пан Лінь.

Пан Лой (ліворуч) завжди швидко розуміє думки та почуття учасників – Фото: TP

Повернувшись до цивільного життя, зберігаючи якості солдата армії дядька Хо, він не лише активно брав участь у місцевих заходах та рухах, організованих Асоціацією ветеранів на всіх рівнях, а й з ентузіазмом розвивав економіку . Ресторан «Май Лінь», відкритий ним та його дружиною з 1997 по 2021 рік, завжди приваблював багатьох клієнтів. Наразі пан Лінь та його дружина проводять більше часу, насолоджуючись часом зі своїми дітьми та онуками та доглядаючи за своїм невеликим садом.

Цих днів, після новини про об’єднання двох провінцій Куанг Трі та Куанг Бінь під новою назвою Куанг Трі, пан Лінь дуже схвильований і щасливий. «Куанг Бінь і Куанг Трі мають схожий акцент і культуру, тому об’єднання є цілком логічним. Що може бути радіснішим, ніж об’єднання старої та нової батьківщин під одним дахом? Я впевнений, що нова провінція Куанг Трі успадкує та розвине внутрішні сильні сторони двох колишніх провінцій, щоб стати ще більш процвітаючою», – поділився пан Лінь.

Також у 81-денній і 81-нічній битві за оборону цитаделі Куанг Трі брав участь ветеран Цао Сюань Й (1953 року народження). У віці понад 70 років, страждаючи від затяжних наслідків війни, його здоров'я погіршилося, а рухи стали повільнішими. Однак, коли він згадує запеклу 81-денну і 81-нічну битву за цитадель Куанг Трі в 1972 році, його зір стає пильним, а розум надзвичайно гострим.

Пан Ý народився та виріс у комуні Зуйнінь, район Куангнінь, провінція Куангбінь, але вирішив жити в маленькому, тихому будинку на березі річки Тхатхан. Він вступив до армії в 1971 році та був призначений до підрозділу K8 військового командування провінції Куангчі, ставши частиною сил, які безпосередньо захищали Стародавню Цитадель.

«Тоді війна була жорстокою. Я був поранений в око та ногу, і я воював у своїй закривавленій формі, поки вона не висохла. Але, на жаль, мої друзі та товариші пожертвували своїми життями на полі бою. Коли ми покинули наше рідне місто і вирушили на південь, ми пообіцяли повернутися разом у день перемоги. Однак деякі з них досі зникли безвісти. Ось чому я вирішив залишитися в місті Куангчі, щоб вшанувати пам'ять своїх товаришів», – сказав пан Й.

У 1976 році його керівництво направило його на навчання, а потім він повернувся на роботу до Народного комітету округу Трієу Хай, пізніше Народного комітету округу Трієу Фонг, аж до виходу на пенсію. Протягом своєї кар'єри він завжди прагнув добре виконувати свої завдання, за що отримував високу оцінку від керівництва та колег. Як ветеран міста Куанг Трі, пан Й завжди активно брав участь у заходах та рухах асоціації, особливо тих, що стосувалися вираження вдячності та поваги до героїв війни. Незважаючи на обмеження здоров'я, він щороку присвячує час окурюванню ладану у стародавній цитаделі Куанг Трі та на цвинтарях мучеників у цьому районі.

Ветеран Цао Сюань Й регулярно оновлює останні новини через пресу - Фото: TP

У пана та пані Й троє дітей, усі з яких виросли та стали корисними громадянами суспільства. Навіть зараз, коли вся родина збирається разом, пан Й часто розповідає своїм дітям та онукам про героїчні роки своєї юності та своїх товаришів. Він нагадує їм про цінність сьогоднішнього миру, який був куплений кров’ю та жертвами попередніх поколінь, закликаючи їх завжди прагнути наполегливо вчитися та вкладати свої сили та інтелект у майбутнє.

У розмові з нами він зізнався: «Моя юність була присвячена цій землі. Для мене Куанг Трі — це мій другий дім, бо тут моя родина, родичі та товариші. Сьогодні, з новиною про об'єднання Куанг Бінь та Куанг Трі в новий Куанг Трі, моє серце сповнюється ще більшою радістю». Переживши багато злиттів та розділень з незліченними змінами, ветеран Цао Сюань І залишається непохитним у своїй вірі в те, що завдяки єдності та солідарності новий Куанг Трі незабаром розвинеться в усіх аспектах, ставши достатньо сильним, щоб стояти пліч-о-пліч з основними провінціями країни.

«Куангбінь і Куангтрі колись були відокремлені від провінції Біньтрі Тхієн, але тепер вони знову разом. Куангбінь — це місце, де я народився, а Куангтрі — це місце, де я працював і жив більше третини свого життя. Тепер, коли я чую, що дві провінції об’єднані, я не можу не відчувати радості та хвилювання», — це прості слова ветерана Ле Суань Лоя (народився в 1958 році), сина району Ле Туй провінції Куангбінь, який давно пов’язаний з Куангтрі.

У 1981 році, після закінчення Академії логістики, його було призначено до відділу логістики 4-го військового округу. У 1992 році, після переведення з 4-го військового округу, він працював у військовому командуванні провінції Куангчі, де відповідав за матеріальне забезпечення повсякденного життя, навчання та бойових операцій армії. Того ж року провінційне військове командування направило його на роботу до військового командування міста Донгха до виходу на пенсію.

З 1992 по 2010 рік, обіймаючи посаду керівника відділу логістики та інженерії, пан Лой постійно вдосконалював свої професійні навички; він ретельно досліджував та робив внесок у розробку оперативних нормативних актів та побудову місцевої військової логістики на низовому рівні та рівні підрозділів. Завдяки цьому він зробив внесок у побудову потужної системи логістики для збройних сил провінції Куангчі.

Пан Лой, який прожив і пропрацював у місті Донгха понад 25 років, вважає себе щасливим, що завжди отримував ентузіастичну допомогу та підтримку від своїх товаришів та сусідів. Хоча вони були незнайомцями, не проживали в одному місці народження, їхня щира прихильність давала ветерану відчуття, ніби він живе у своєму рідному місті.

Після виходу на пенсію та вступу до місцевої Асоціації ветеранів, товариський та активний характер пана Лоя ще більше здобули прихильність його членів. У 2022 році його було обрано головою відділення Асоціації ветеранів у окрузі №1 міста Донг Ха. Відділення Асоціації ветеранів у окрузі №1 наразі налічує 89 членів, переважно пенсіонерів, які мають багато вільного часу. Тому пан Лой доклав зусиль для розвитку та просування руху за фізичні вправи та спорт.

Водночас він підтримував фонд для підтримки членів церкви у запозиченні капіталу для економічного розвитку; посилював заходи вдячності та подяки; та оперативно відвідував членів церкви, коли вони хворіли або потрапляли в біду. Завдяки його керівництву діяльність відділення значно розвинулася. В останні роки відділення постійно є провідним підрозділом серед ветеранських асоціацій у всьому окрузі.

Від запеклих полів битв минулого до мирних днів сьогодення, ветерани провінції Куанг Бінь пов'язані з Куангчі не лише спогадами, а й своїм життям та сімейною роботою.

Об'єднання провінцій Куангбінь та Куангтрі — це не просто адміністративне рішення, а й збіг настроїв минулого та сьогодення. І, можливо, віра в новий, розвинений та сильний Куангтрі належить не лише пану Лою, пану Й чи пану Ліню, а й спільній надії людей у ​​цьому центральному регіоні В'єтнаму.

Трук Фуонг

Джерело: https://baoquangtri.vn/cuu-chien-binh-hai-que-mot-long-194473.htm