Щодо проекту Резолюції Національних зборів , що передбачає низку механізмів та політик для усунення труднощів та перешкод в організації виконання Закону про землю, делегат До Дик Хонг Ха (делегація Ханоя) зазначив, що щодо умов повернення земель, пункт а, пункт 3 статті 3 визначає умови повернення земель до затвердження плану компенсації, підтримки та переселення для інших проектів, якщо понад 75% землекористувачів погоджуються на повернення земель.
Умова понад 75% є високим показником, якого важко досягти на практиці, особливо у випадку великих проектів з багатьма постраждалими домогосподарствами, що може призвести до перевантаження та подовжити терміни реалізації проекту. Щоб уникнути цієї ситуації, делегати запропонували внести зміни, скоротивши з 75% до 50% кількість землекористувачів, які погоджуються на повернення земель та мають план компенсації, підтримки та переселення, який пройшов публічні консультації (за винятком випадків, коли уряд вирішує повернути землю на прохання Провінційного народного комітету).
Також з цього приводу делегат Хоанг Ван Куонг (делегація Ханоя) заявив, що положення в проекті Резолюції щодо угоди про отримання прав землекористування після досягнення 75% кількості землекористувачів та 75% площі землекористування (обидві умови), згідно з якими після закінчення періоду реалізації держава перейме землю, є доречним. Однак чинне положення полягає в тому, що у разі стягнення компенсаційна ціна дорівнює прейскурантному помноженню на коефіцієнт коригування; а у разі досягнення згоди ціна узгоджується обома сторонами. Таким чином, 75% – це одна ціна, а стягнуті 25% – це інша ціна, тому дуже легко подавати скарги.
На основі цього аналізу делегат запропонував, що при досягненні 75% надається право на повернення коштів, але під час повернення коштів необхідно застосовувати узгоджену ціну (ця ціна не може бути нижчою за прейскурантну, помножену на коефіцієнт ціни), що дозволить уникнути скарг; особа, змушена це зробити, також отримає той самий рівень, що й особа, яка укладає угоду.
Посилаючись на основу для розрахунку плати за користування землею при переведенні цільового призначення земель під ставок та садів, для забезпечення справедливості та простоти впровадження делегат До Дик Хонг Ха (делегація Ханоя) зазначив: Пункт c, пункт 2, стаття 10 передбачає, що плата за користування землею при переведенні цільового призначення земель із садових земель, земель під ставок, сільськогосподарських угідь на одній земельній ділянці з житловими землями на житлові землі розраховується відповідно до відсоткової різниці між ціною житлових земель та ціною сільськогосподарських земель (різниця 30-50%), залежно від ліміту землевідведення під житлові землі.
Складне регулювання відсоткової різниці може призвести до значних відмінностей у сумі коштів, що сплачуються між населеними пунктами. Наприклад, 30%, але в міських районах, особливо у великих міських районах, спеціальних міських зонах, може бути на 100% вищим, ніж у сільській місцевості. Водночас, таке регулювання, ймовірно, суперечитиме статті 121 Закону про землю.
«Я пропоную встановити єдиний тариф для подолання практичних труднощів та перешкод. Однак цей тариф має бути розумним, легким для впровадження та справедливим для різних населених пунктів», – запропонував делегат До Дик Хонг Ха.
Стурбований питанням плати за користування землею при зміні цільового призначення землі, делегат Хоанг Ван Куонг (делегація Ханою) зазначив, що наразі багато власників сільськогосподарських угідь, прилеглих садових угідь, які подають заявку на перетворення на житлові землі, змушені платити багато грошей, а високий прейскурант землі робить їх непідйомними. Проект резолюції передбачає: якщо ділянка, перетворена з сільськогосподарських угідь, прилеглих житлових угідь, знаходиться в межах житлової площі, необхідно сплатити лише 30% плати за користування землею згідно з прейскурантом; частина, що перевищує ліміт, повинна сплатити 50%; у разі одноразового перевищення ліміту необхідно сплатити 100%, що є доречним.
Однак, досі існує неприйнятна ситуація, коли багато людей вже давно легально користуються землею, але не отримують сертифіката; коли їм видають сертифікат вперше, вони повинні сплачувати правильну цінову рамку на землю. Тим часом інші, хто змінює цільове призначення землі, сплачують лише 30%. Тому делегат запропонував додати випадок видачі сертифіката на використання землі вперше, щоб також застосовувати ту саму ставку 30% - 50% - 100%, що й у випадку зміни цільового призначення землі.
Висловивши згоду з тим, що ціни на компенсацію за землю повинні визначатися державою, але певною мірою повинна бути участь землевласників, оскільки це велике право та актив, делегат Нгуєн Ань Чі (делегація Ханоя) додав: «Поряд з цим, держава використовує прейскуранти землі та податкову політику для регулювання, щоб землевласники не могли скористатися перевагами, висуваючи незвичайні вимоги; водночас покупці та продавці землі не могли монополізувати її. Крім того, коефіцієнт коригування також необхідно змінювати з часом та регулярно переглядати на предмет обґрунтованості».
Джерело: https://hanoimoi.vn/national-congress-delegates-discussion-on-land-use-money-when-chuyen-muc-dich-su-dung-723899.html
Коментар (0)