Безкоштовна госпіталізація: сподіваємося усунути тягар авансових платежів та прогалин у страхуванні

(Ден Трі) – До центральних лікарень звертаються десятки тисяч пацієнтів з усієї країни, яких обтяжує один спільний знаменник: труднощі з процедурами та обтяжені госпітальним гонораром.

Рано-вранці зона реєстрації лікарні Дружби В'єт Дук була переповнена людьми.

Пан Т., 58 років, Хай Дуонг, міцно тримав пачку зім'ятих паперів та картку медичного страхування, його очі виражали нетерпіння.

Його племінницю перевели з Хайзионга до Ханоя на лікування. «У неї є страховка, але вона все ще має сплатити аванс у розмірі майже десяти мільйонів донгів. Останні кілька днів мені довелося бігати по рідному місту, щоб знайти гроші на лікування в лікарні», – зітхнув пан Т.

Неподалік пані Л., 42 роки, яка мешкає в Тхай Бінь , тримала на руках свою дитину, намагаючись знайти загублену страхову картку у старій, поношеній сумці.

Родичі пацієнтів у лікарні третього рівня (Фото: Нгуєн Хай).

З віддалених сільських районів вони та тисячі інших стікаються до центральних лікарень, маючи одну спільну рису: труднощі з процедурами та обтяжені госпітальним гонораром.

Невдовзі після того, як Політбюро вирішило звільнити від плати за навчання всіх учнів державних шкіл від дитячого садка до старшої школи по всій країні, народ отримав історичну політику, коли Генеральний секретар То Лам згадав про перехід до звільнення від плати за навчання в лікарнях для всіх людей.

Це справді тверде зобов'язання В'єтнаму щодо реалізації цілей сталого розвитку, і коли ця політика буде реалізована, це буде рішенням, яке матиме велике значення для забезпечення доступу до основних медичних послуг для всіх людей.

Для досягнення мети загального медичного страхування понад 93% населення зараз мають медичну страховку. Медичне страхування допомагає значною мірою розподілити фінансовий тягар, спричинений хворобою, для одержувачів допомоги.

Однак, сім'ї з тяжкохворими членами все ще відчувають значний фінансовий тиск. З розповідей причетних осіб ми можемо чітко відчути важливість політики безкоштовного лікування в лікарні для всіх людей.

Піклуючись про членів сім'ї, мені також довелося організувати авансовий платіж.

Щойно відвізши сина, який упав з мотоцикла, до відділення невідкладної допомоги лікарні третього рівня та завершивши початкові процедури, 45-річний пан ЛВХ швидко дістав телефон, щоб зателефонувати дружині та попросити її організувати оплату госпіталізації вдома.

«Ми фермери, тому в нас немає грошей. Мій племінник серйозно поранений, і хоча в нього є страховка, нам все одно доведеться заплатити велику суму грошей наперед. Моя дружина поспішає зібрати гроші у родичів у сільській місцевості, щоб надіслати їх», – хвилюється він.

Перевезення членів сім'ї до лікарні та управління витратами на лікування створює подвійне навантаження (ілюстрація: Доан Туї).

У лікарні Бах Май пан Д., який проживає в місті Мідінь (Ханой), прооперував свого 83-річного батька через збільшення простати. Літнього чоловіка щойно госпіталізували після численних обстежень та спостереження.

«Мені довелося заплатити 20 мільйонів донгів, щойно мене госпіталізували. Кожен день у лікарні – це величезні витрати.»

Після обстеження, якщо результати ще не готові, нам доведеться забрати його додому та чекати на їх отримання, перш ніж ми зможемо пройти офіційну процедуру госпіталізації. На щастя, мій будинок знаходиться в Ханої, тому я можу подорожувати, але для тих, хто живе в провінції, кожна поїздка коштує більше грошей на транспорт, харчування та проживання, а також втрачений робочий день», – поділився пан Д.

Авансовий платіж нещодавно став центром суперечок в інциденті з «повною оплатою до надання невідкладної допомоги», який стався в лікарні загального профілю Нам Дінь.

Згідно з чинними правилами, перед офіційною госпіталізацією до лікарні, навіть за наявності медичної страховки, пацієнти повинні внести авансовий платіж у розмірі передбачуваної вартості лікування за період лікування. Цей авансовий платіж має забезпечити початкові операційні витрати лікарні та водночас запобігти випадку, коли пацієнт відмовиться від лікування або не зможе його сплатити після виписки з лікарні.

Згідно з чинними правилами, перед офіційною госпіталізацією, навіть за наявності медичної страховки, пацієнти повинні сплатити аванс на передбачувану вартість лікування за період лікування (ілюстрація: Автор).

Однак у серйозних випадках авансовий платіж може становити від кількох мільйонів до кількох десятків мільйонів донгів – не мала сума для багатьох малозабезпечених сімей.

У поспіху, щоб доставити близьку людину до лікарні, одночасне організування передоплати стає подвійним тягарем.

Згідно з фактичними записами репортерів газети «Dan Tri» , багато родичів пацієнтів зазначили, що політика звільнення від плати за лікування для всіх людей, якщо питання авансової оплати буде вирішено, допоможе розділити величезний тягар.

Тягар страхового розриву

Лікування не лише зупиняється на початковому авансовому платежі, але й тягне за собою витрати, які не покриваються медичним страхуванням, що постійно роз'їдає гаманці пацієнта та його родини.

Витрати, не покриті страховкою, також створюють тягар для пацієнтів (ілюстрація: Автор).

Сидячи на кам'яній лавці у дворі лікарні В'єт Дук Дружби, пан НВТ (53 роки, Кім Сон, Нінь Бінь) тихо чекав на результати повторного обстеження пухлини гіпофіза. Кілька років тому йому зробили операцію з цього захворювання, але тепер пухлина рецидивувала, що змусило його знову потрапити до лікарні для лікування.

«Кожна операція коштує понад сто мільйонів. Навіть медичне страхування покриває лише частину витрат», – зітхнув пан Т. «Коли я йду до лікарні, зі мною мають бути діти, і всі вони працюють. З учорашнього дня моєму синові довелося взяти два вихідні, щоб відвезти мене до лікаря».

У лікарні K Hospital – Quan Su пані Л., 53 роки, з міста Туєн Куанг, чекає на машину, яка має забрати її після дня променевої терапії раку молочної залози 3 стадії. Кожні 21 день вона їздить на лікування до Ханоя, і ця поїздка регулярно повторюється протягом останніх кількох місяців.

Важкохворі пацієнти несуть важкі лікарняні рахунки разом з усією своєю родиною (ілюстрація: Мань Куан).

«Кожні 10 поїздок коштують близько 6 мільйонів донгів на транспортні витрати, не кажучи вже про харчування та лікарняні витрати», – сказала пані Л.

Спочатку пані Л. лікувалася в обласній лікарні, але коли її хвороба погіршилася, родина вирішила перевести її до центральної лікарні. Однак процедура була непростою.

«Якщо у вас немає документів, це вважається перевищенням правил, і страховка покриває лише невелику частину. Якщо у вас є документи, ви отримаєте 50% підтримки, наприклад, кожна променева терапія коштувала 30 мільйонів донгів, тепер вам потрібно заплатити лише 15 мільйонів донгів, але отримання документів також дуже складне», – зізналася пані Л.

Працюючи фермером у сільській місцевості, я переважно заощаджую та позичаю гроші на лікування. Пані Л. поділилася: «Якщо в майбутньому плата за лікування буде звільнена, це буде великим занепокоєнням для держави заради людей. Я сподіваюся, що разом зі звільненням від плати за лікування відбудеться скорочення кількості лікарняних процедур, щоб літні люди, такі як ми, могли легко впоратися».

Опівдні в лікарні Бах Май К., учениця 11-го класу з Хайфону, сиділа сама на кам'яній лавці, чекаючи, поки мати завершить процедури госпіталізації її батька, який хворів на хронічний гепатит В. Вона сказала, що її батько був госпіталізований ще до Тет і лікувався багато місяців, але його стан не покращився.

«Мого батька лікувала родина з моменту виявлення хвороби, і це коштувало йому понад сто мільйонів, але він досі не повністю одужав. Він слабкий і більше не може працювати.»

Хворіти так важко. Щодня плата за проживання та послуги становить десятки мільйонів. Моєму татові доводилося кілька разів переводити лікарні, і щоразу йому доводилося переробляти документи», – поділилася К.

Він додав: «Було б дуже цікаво просто сподіватися, що найближчим часом плата за лікування в лікарнях буде звільнена або принаймні збільшиться медичне страхування».

Чому людям доводиться багато платити, навіть маючи медичне страхування? Причина зрозуміла: сфера оплати не може покрити деякі спеціальні ліки, витратні матеріали, високотехнологічні послуги, лікарняні ліжка на вимогу; правила співоплати.

Системі охорони здоров'я в певні періоди бракує ліків та медичних витратних матеріалів, а якість медичного обстеження та лікування нерівномірна, що призводить до того, що люди погоджуються «виходити за межі дозволеного» та витрачати гроші, щоб «купити душевний спокій».

А оскільки близько 6 мільйонів людей досі не мають медичних страхових карток, тиск на оплату лікарень ще сильніший.

У лікарні В'єт Дук Френдшип пан К., 30 років, з Куангніня, доглядає за своїм дядьком - будівельником, який отримав серйозну нещасний випадок на виробництві під час роботи в Ханої.

Під час переміщення між поверхами на вантажному ліфті раптово втратив подачу електроенергії, його дядько впав з 4-го поверху на землю, отримавши серйозні травми. Його госпіталізували опівдні 27 травня, а о 21:00 того ж дня пацієнту зробили операцію. Лікар сказав, що ймовірність паралічу дуже висока, і після операції потрібне подальше спостереження.

«Термін дії медичної страховки мого дядька щойно закінчився, і перш ніж він встиг її продовжити, він потрапив у аварію, тож тепер йому доводиться самостійно оплачувати всі витрати. Операція коштувала 70 мільйонів донгів, і кожен день перебування в лікарні коштує ще кілька мільйонів», – поділився він.

Не підготовлена ​​до інциденту, його родина тепер змушена справлятися день у день.

Відчуваючи тягар госпіталізаційних витрат, пан К. висловив свою віру в політику безкоштовних госпіталізаційних витрат для всіх людей: «Я маю великі надії на цю політику. Генеральний секретар сказав, що він це зробить. Якщо цю політику буде визначено, люди точно виграють».

Чоловік також зазначив, що найважливіше – щоб політика впроваджувалася синхронно та прозоро.

Міністерство охорони здоров'я заявило, що вивчає зміни до Закону про медичне страхування для досягнення двох ключових цілей: організації періодичних медичних оглядів принаймні раз на рік для всіх людей та переходу до безкоштовних госпіталізацій по всій країні.

Це складний крок, але він відповідає міжнародним тенденціям.

Наразі лише близько 15-25 країн світу, переважно у Північній Європі, впроваджують комплексну політику безкоштовної охорони здоров'я. Тим часом, за даними міжнародних організацій, дохід на душу населення у В'єтнамі (скоригований за паритетом купівельної спроможності) все ще перебуває в нижній середній групі, посідаючи 85-е–95-те місце у світі.

Тільки організація безкоштовних щорічних медичних оглядів для майже 100 мільйонів людей вимагає бюджету близько 25 000 мільярдів донгів на рік, що еквівалентно майже 1 мільярду доларів США.

Джерело: https://dantri.com.vn/suc-khoe/mien-vien-phi-mong-moi-xoa-ganh-nang-tien-tam-ung-va-khoang-trong-bao-hiem-20250602141514972.htm