Нова модель NASA прокладає шлях до пошуку життя за межами Землі

(Ден Трі) - Людство наближається до відповіді на питання, яке існує вже тисячі років: чи справді ми самотні у Всесвіті?

Протягом десятиліть пошук позаземного життя NASA та світової наукової спільноти дотримувалися одного основного принципу: «Шукайте воду».

Концепція «житлової зони» – ідеальної відстані від зірки для існування рідкої води – стала золотим стандартом для вибору цілей спостереження.

Ілюстрація Kepler-186f, екзопланети, розташованої в зоні життя навколо своєї зірки (Зображення: NASA).

Однак реальність зараз показує, що вода — не єдиний фактор, що визначає можливість існування життя. Відкриття тисяч екзопланет з різноманітним кліматом, геологією та радіаційними характеристиками намалювало набагато складнішу картину позаземного життя.

Зіткнувшись із цим викликом, команда вчених NASA під керівництвом доктора Даніеля Апая з Університету Аризони запропонувала новаторську модель: «Кількісну придатність для життя».

Це новаторська модель, яка оцінює ймовірність існування життя на далеких планетах, поєднуючи астрофізичні дані про навколишнє середовище з експериментальною біологічною придатністю.

Kepler 186 розташована в тій самій зоні життя, що й Земля, хоча обертається навколо карликової зірки типу M1 (Зображення: NASA).

Замість того, щоб просто запитувати, чи придатна планета для проживання, нова модель йде глибше: «Чи може ця планета підтримувати певну форму життя, будь то анаеробні бактерії чи екстремофіли?»

На відміну від традиційного бінарного підходу, ця модель будує два рівні аналізу. Перший рівень – це модель навколишнього середовища, що базується на показниках, зібраних телескопами, таких як температура, склад атмосфери та рівень радіації.

Другий шар симулює виживання реальних екстремальних організмів на Землі, від бактерій, що живуть у кислотних джерелах та вічній мерзлоті, до істот, що живуть у гідротермальних джерелах глибоко в океані.

Таке поєднання забезпечує більш гнучку та реалістичну кількісну ймовірність форм життя, дозволяючи системам спостереження зосередитися на найпотенційніших цілях, а не розподіляти свій час між сотнями «землеподібних» планет з невідомою біологічною цінністю.

У неосяжному та загадковому Всесвіті це може бути ключовим інструментом, який наблизить людство до відповіді на вічне питання: чи справді ми самотні у Всесвіті?

Невизначеність також може бути цінною інформацією

Ілюстрація обсерваторії, яка фотографує екзопланети, на яких може бути життя (Фото: Студія наукової візуалізації).

Ще одним проривом нової моделі є її здатність обробляти невизначені дані – поширена практика в астрономії.

Коли планета знаходиться за сотні світлових років від нас, вчені можуть вловлювати лише слабкі світлові сигнали, аналізуючи спектр, щоб зробити висновки про її атмосферу чи температуру поверхні. У багатьох випадках ці параметри визначаються лише з ймовірністю 60-90%, а не з абсолютними висновками.

Раніше такий рівень невизначеності часто змушував дослідників відкидати дані або робити суб'єктивні судження. Однак, використовуючи передові ймовірнісні інструменти, команда доктора Апая тепер може враховувати цей рівень невизначеності у своїх моделях і все одно робити корисні висновки.

Це важливий методологічний зсув, що перетворює недосконалі дані на цінну наукову інформацію.

На наступних етапах дослідницька група планує продовжити розширення бази даних екстремофілів, а також моделювати теоретичні форми життя, які не базуються на вуглеці чи воді, такі як організми, що використовують аміак або живуть в метановій атмосфері.

Це необхідні кроки для розширення можливостей оцінки позаземних біосфер у ширшому сенсі, особливо враховуючи, що місії з дослідження таких супутників, як Європа чи Енцелад, стають дедалі реалістичнішими.

Джерело: https://dantri.com.vn/khoa-hoc/mo-hinh-moi-cua-nasa-mo-duong-tim-su-song-ngoai-trai-dat-20250616073348287.htm