Нові ресурси для культури в епоху національного розвитку

У потоці історії культура завжди була джерелом сили, міцною духовною основою для в'єтнамського народу, що дозволяло йому долати незліченні виклики, формувати свою ідентичність та утверджувати своє місце на карті світу. Однак, вступаючи в нову еру – еру глибокої інтеграції та сталого розвитку, культура є не лише спадщиною, а й важливою рушійною силою для сприяння економічному зростанню, покращення соціального життя та побудови сучасної національної ідентичності.

Глибоко усвідомлюючи цю особливу роль, Національна цільова програма розвитку культури народилася як стратегічний поштовх, потужна трансформація для використання, збереження та просування культурних цінностей в нову епоху. Це не лише фінансові інвестиції, а й інвестиції в інтелект, креативність та відданість культурі, яка постійно є інноваційною, сталою та інтегрованою.

Ця подорож спрямована не лише на захист спадщини, а й на відкриття дверей для творчості, заохочення нових культурних цінностей, перетворення культури на справжнє національне надбання, що йде пліч-о-пліч із всебічним розвитком країни.

Значення культури в епоху національного розвитку

В історії розвитку будь-якої країни культура завжди відігравала роль душі нації, джерела внутрішньої сили та унікальної ідентичності для виживання та утвердження своєї позиції на міжнародній арені. Для В'єтнаму культура — це не лише пам'ять про минуле, а й дороговказ в епоху інновацій та інтеграції. Від традиційних цінностей, таких як патріотизм, солідарність громади, до сучасних творінь у музиці , мистецтві та моді, культура формує національний «бренд», допомагаючи В'єтнаму не розчинитися в потоці глобалізації.

Вранці 1 листопада заступниця голови Національних зборів Нгуєн Тхі Тхань головувала на дискусії в залі, присвяченій інвестиційній політиці Національної цільової програми розвитку культури на період 2025-2035 років. Фото: Куанг Кхань.

У контексті економіки знань та технологій 4.0 культура трансформувалася, більше не обмежуючись лише збереженням спадщини, а стаючи потужною творчою рушійною силою сталого розвитку. Культурна індустрія стає стратегічним економічним сектором, що приносить величезні доходи та створює можливості для поширення національних цінностей у світі. Традиційні ремісничі села, реформоване мистецтво чи нематеріальна культурна спадщина можуть поєднуватися із сучасними технологіями для створення унікальних продуктів, що завойовують світовий ринок. Крім того, культура також є основою для просування туристичної індустрії, а такі місця, як Хойан, Транган чи традиційні фестивалі, щороку приваблюють мільйони туристів.

Окрім своєї економічної ролі, культура також є тим клеєм, який об'єднує громаду, підтримує стабільність та соціальну гармонію в контексті швидкого розвитку. Економічні та соціальні зміни можуть породжувати конфлікти цінностей або створювати розрив між поколіннями, але саме культура з її гуманістичними цінностями та національним духом допоможе спрямувати спосіб життя та ставлення людей. Не лише велика спадщина, а й звичаї, звички та щоденна поведінка створюють суспільство з високою етикою, відповідальністю та громадською свідомістю.

Голова Комітету з питань культури та освіти Нгуєн Дак Вінь представив Звіт про перевірку на дискусійній сесії в залі, присвяченій інвестиційній політиці Національної цільової програми розвитку культури на період 2025-2035 років, вранці 1 листопада. Фото: Куанг Кхань

В епоху національного розвитку культура також є інструментом для побудови національної м'якої сили. Унікальні культурні цінності, такі як Аодай, кухня чи народна музика, не лише створюють унікальну ідентичність, але й забезпечують конкурентні переваги на міжнародній арені. Успішні країни, такі як Корея з хвилею Халлю чи Японія з культурою аніме, довели, що культура може стати мостом для підкорення сердець та розумів міжнародної спільноти, тим самим підвищуючи національний статус. В'єтнам, з його багатими культурними скарбами, також має великий потенціал, щоб стати центром культурної творчості в регіоні та світі.

Однак, просування культурних цінностей у нову епоху не можна відокремити від викликів. Впровадження іноземних цінностей разом зі швидкістю глобалізації може підірвати національну ідентичність, якщо немає своєчасної орієнтації. Це вимагає рішучих інновацій у мисленні та діях, від інвестування в культурну інфраструктуру, підвищення обізнаності щодо охорони спадщини до розробки політики для підтримки розвитку культурних індустрій на систематичній основі.

Культура, як ендогенна рушійна сила, не лише зберігає спадщину, а й забезпечує сталий розвиток країни. Вона є містом, що з'єднує минуле та майбутнє, допомагаючи В'єтнаму впевнено простягати руку до світу зі своєю унікальною ідентичністю та внутрішньою силою. Інвестування в культуру – це інвестування в довгостроковий розвиток, завдяки якому країна не лише розвивається економічно, а й сяє глибокими людськими цінностями.

Вузькі місця в ресурсах для культури в поточний період

Незважаючи на свою важливу роль у сталому розвитку, культура у В'єтнамі все ще стикається з багатьма серйозними перешкодами, особливо пов'язаними з ресурсами. Це не лише брак фінансування, а й обмеження в механізмах, політиці, людських ресурсах та соціальній обізнаності щодо культури.

Одна з найголовніших проблем полягає в тому, що розподіл фінансових ресурсів на культуру досі не відповідає практичним вимогам. Частка бюджету на культуру в загальних витратах державного бюджету залишається низькою, недостатньою для інвестування в будівництво сучасної інфраструктури, збереження культурної спадщини чи підтримку творчої діяльності. Багато театрів, музеїв, бібліотек та культурних центрів перебувають у занедбаному стані або не мають фінансування для підтримки діяльності. Це призводить до нестачі культурних просторів, де громада може мати доступ, відчувати та плекати любов до традиційних цінностей.

Міністр культури, спорту та туризму Нгуєн Ван Хунг роз'яснив депутатам Національних зборів низку питань, що хвилюють їх, пов'язаних з Національною цільовою програмою розвитку культури на період 2025-2035 років. Фото: Куанг Хань

Крім того, культурна політика не є справді послідовною та інноваційною. Правове регулювання досі недостатньо чітке або не створює сильної мотивації для залучення інвестицій з приватного сектору та соціалізованих ресурсів. Підприємства, незважаючи на наявність економічного потенціалу, часто вагаються інвестувати в культуру через незабезпечений прибуток та адміністративні бар'єри. Пільгова політика щодо податкової, земельної чи кредитної підтримки культурних галузей досі обмежена, що ускладнює для цього сектору прорив до того, щоб стати провідним економічним сектором.

Крім того, людські ресурси в культурному секторі також є суттєвим вузьким місцем. Робочої сили, навченої в галузі мистецтва, управління спадщиною та креативних індустрій, все ще бракує. Багато митців, дослідників та працівників культури не мають можливостей підвищити свою кваліфікацію, отримати доступ до нових технологій та професійного робочого середовища. Зокрема, серйозною проблемою стає відтік мізків у культурному секторі, оскільки багато молодих талантів вирішують працювати за кордоном або переїжджати до інших секторів з кращими доходами та можливостями розвитку.

Нестача ресурсів не обмежується лише фінансами та людськими ресурсами, але й відображається на рівні суспільної усвідомленості ролі культури. У багатьох місцевостях культура досі вважається «допоміжною» сферою, а не пріоритетом у стратегіях соціально-економічного розвитку. Це призводить до ситуації, коли матеріальній та нематеріальній культурній спадщині не приділяється належної уваги, а багато традиційних культурних цінностей знаходяться під загрозою втрати. Крім того, громада іноді не усвідомлює важливості збереження та просування культури в повсякденному житті, що призводить до байдужості або навіть знищення спадщини.

В умовах глобалізації в'єтнамська культура також стикається з жорсткою конкуренцією з боку іноземних цінностей. Відсутність конкретних стратегій просування та розвитку в'єтнамських культурних цінностей на міжнародній арені завадила в'єтнамській культурі справді справити глибоке враження, незважаючи на її великий потенціал. Відсутність синхронізації підходів між суміжними секторами – від освіти, туризму до інформаційних технологій – також знижує ефективність використання ресурсів для культури.

Вузькі місця у ресурсах є серйозною проблемою, але також відкривають можливості для переоцінки ролі культури в розвитку країни. Для подолання цих перешкод необхідне комплексне стратегічне мислення, яке ставить культуру в центр політики розвитку, одночасно сприяючи участі всього суспільства у спільному захисті та розвитку культурних цінностей.

Національна цільова програма з питань культури: Усунення вузьких місць у ресурсах

Національна цільова програма розвитку культури розроблена як комплексна стратегія подолання ресурсних обмежень, що відкриває нові можливості для розвитку культури в епоху інтеграції та модернізації.

Перш за все, програма зосереджена на збільшенні фінансових ресурсів для культури за рахунок державного бюджету та джерел соціалізованого капіталу. У період 2025-2030 років програма планує інвестувати 122 250 мільярдів донгів, з яких 63% становить центральний бюджет, 24,6% – місцеві внески, а решта 12,4% мобілізуються з інших джерел, таких як підприємства, приватні особи та міжнародні організації. Це важливий крок вперед, що забезпечує стабільне та прозоре джерело фінансування для інвестицій у проекти зі збереження спадщини, будівництво культурних установ та розвиток культурних індустрій.

*Депутати Національної асамблеї присутні на засіданні. Фото: Куанг Кхань*

Водночас програма спрямована на вирішення проблеми високоякісних людських ресурсів – вирішального фактора сталого культурного розвитку. Шляхом покращення якості навчання та організації програм міжнародного співробітництва, програма не лише забезпечує професійними навичками, але й сприяє творчому мисленню та інтеграційним здібностям працівників культури. Освіта у сфері спадщини та мистецтва широко впроваджується в національну систему освіти, створюючи основу для молодого покоління, щоб розуміти, цінувати та успадковувати національні культурні цінності.

Програма також усуває вузькі місця в механізмах шляхом інституційної реформи та цифрової трансформації в управлінні культурою. Забезпечення того, щоб 100% культурних одиниць застосовували сучасні технології, не лише оптимізує ефективність управління, але й допомагає охопити громадськість, особливо молоде покоління. Моделі цифрових бібліотек, цифрові музеї та цифрові платформи для культурних індустрій впроваджуються для поєднання культури із сучасним життям, підвищення економічної цінності та міжнародної конкурентоспроможності.

Водночас програма активно сприяє соціалізації та залучає економічні сектори до участі в культурному розвитку. Пільгова політика щодо податків, кредитної підтримки та стимулювання державно-приватних інвестицій створила умови для бізнесу та приватних осіб, щоб вони могли долучатися до організації культурних заходів, збереження спадщини та розробки креативних культурних продуктів.

Крім того, програма приділяє особливу увагу скороченню розриву в культурному задоволенні між регіонами. Ресурси виділяються пріоритетно неблагополучним населеним пунктам, віддаленим та ізольованим районам для будівництва культурних установ на рівні провінцій, районів та комун; водночас зберігаються та пропагуються унікальні цінності культурної спадщини в цих районах. Застосовується політика децентралізації, щоб населені пункти могли проактивно реалізовувати проекти відповідно до реальних умов, забезпечуючи гнучкість та ефективність.

Таким чином, Національна цільова програма розвитку культури не лише усуває проблеми з фінансовими, людськими та інституційними ресурсами, але й закладає основу для інновацій та міжнародної інтеграції. Це стратегічна рушійна сила, яка допоможе культурі стати ендогенною силою, сприяючи сталому соціально-економічному розвитку, закріплюючи позиції В'єтнаму на світовій культурній карті.

Успішно реалізувати Національну цільову програму з питань культури

Щоб Національна цільова програма розвитку культури справді стала рушійною силою сталого розвитку країни, найважливіше – це широке стратегічне бачення, поєднане з послідовними та синхронними діями. Перш за все, культуру необхідно поставити в центр національної політики розвитку не лише як самостійну сферу, а й як фундамент, що об’єднує всі економічні, соціальні та екологічні аспекти. Побудова чіткої та прозорої правової бази разом із ефективним управлінським інститутом стане міцною основою для формування та спрямування програми.

Фінансові ресурси, хоча й є ключовим елементом, потребують ефективного та цілеспрямованого використання. Проекти необхідно вибирати на основі рівнів пріоритетності, таких як збереження спадщини, що знаходиться під загрозою зникнення, розвиток культури у віддалених районах та застосування сучасних технологій для цифрової трансформації. Державний бюджет, який відіграє ключову роль, має йти пліч-о-пліч із мобілізацією соціальних ресурсів від бізнесу та міжнародних організацій. Для цього необхідно створити привабливі механізми стимулювання, від зниження податків до юридичної підтримки, щоб допомогти партнерам почуватися безпечно, інвестуючи в культуру.

Люди є ключовим фактором, що визначає успіх програми. Інвестиції у високоякісні людські ресурси зосереджені не лише на управлінській команді, а й поширюються на митців, творців та тих, хто працює в культурній індустрії. Добре організовані навчальні програми, ініціативи міжнародної співпраці та стратегії розвитку мистецької освіти в школах створять нове покоління, здатне успадковувати та розвивати національну культуру.

Крім того, цифрова трансформація відіграє певну роль у підвищенні ефективності управління та просування культурної спадщини. Створення баз даних цифрової спадщини, розробка онлайн-платформ та застосування технологій для збереження та створення спадщини допоможуть розширити доступність, наблизивши культуру до громадськості не лише всередині країни, а й на міжнародному рівні.

Однак, будь-який план буде важко досягти ефективності без участі громади. Культура по-справжньому жива лише тоді, коли люди об'єднують зусилля у збереженні та просуванні культурних цінностей. Моделі розвитку громад, в яких культура є центральною, необхідно відтворювати, створюючи умови для того, щоб люди не лише були бенефіціарами, а й були суб'єктами створення та збереження культури.

Зрештою, для забезпечення досягнення довгострокових цілей програми необхідний механізм ретельного моніторингу та здатність до гнучкого коригування. Необхідно періодично вимірювати конкретні показники розвитку культурної індустрії, темпів збереження спадщини чи популярності міжнародних культурних заходів. На цій основі стратегії та ресурси можна коригувати, щоб краще відповідати реальності, забезпечуючи ефективність та сталий розвиток.

Успіх Національної цільової програми розвитку культури полягає не лише в покращенні економічних чи соціальних показників, а й у потужному відродженні основних цінностей, ідентичності та духовної сили нації. Коли культура стане ендогенною рушійною силою, поширюючись від політики до дій та від керівників до кожного громадянина, країна матиме міцну основу для піднесення на карті світу.

Буй Хоай Сон - daibieunhandan.vn

Джерело: https://daibieunhandan.vn/nguon-luc-moi-cho-van-hoa-trong-ky-nguyen-vuon-minh-cua-dat-nuoc-post397500.html