Поет Бао Нгок: Я хочу зробити свій внесок у покращення в'єтнамської мови

Бао Нгок — поетеса, яка часто зустрічається в багатьох підручниках початкової та середньої школи («Творчі горизонти», «З’єднання знань з життям»). Її вірші подобаються багатьом учням за їхню чистоту, невинність та ніжність, ніби вони просякнуті кожним словом. Мало хто з читачів знає, що поетеса Бао Нгок закінчила 5 клас школи письма Нгуєн Ду (1993-1998), але, ніби судилося їй бути в дитинстві, двадцять років потому вона несподівано залишила багато власних слідів, коли внесла багато творів до інноваційної програми підручників (Програма загальної освіти 2018 року).

Поет Бао Нгок (псевдоніми Бао Нгок, Біч Нгок...)

З нагоди Місяця дій заради дітей 2023 року поет Бао Нгок поділився з дітьми багатьма переживаннями щодо поезії.

• ПИШІТЬ, КОЛИ СТОПИТЕ СЕБЕ ОБЛИЧЧЯМ ДО СЕБЕ

У підручниках початкової та середньої школи є багато творів. Який вірш у підручнику найсильніше відображає поезію та особистість автора Бао Нгока?

Самому автору нелегко стверджувати, що той чи інший вірш несе його власний поетичний слід, а також його власну індивідуальність. Бо кожен вірш містить куточок душі письменника, внутрішній голос, який письменник хоче висловити, хоче поділитися зі своїми читачами.

Чи може торгова марка твору представляти або ставати «брендом» автора, визначатиметься читачами, критиками та часом.

Однак, є багато коментарів від колег-письменників та критиків, які мене підбадьорюють. Наприклад, коментар вчительки Нгуєн Ван Тху: «У вірші «Рожеве сонячне світло» – підручник з в’єтнамської мови для 3 класу – лише зосередившись на двох ключових моментах – «Туман обіймає постать матері» та «Дим пливе до неба», ми можемо побачити велику витонченість автора в зображенні чудової картини матері в північній зимовій сцені. Кухонний дим викликає стільки тепла, а важка праця матері проглядається крізь туман… цю красу має створювати людина з теплим серцем і ніжною душею з простих слів».

Поетеса Бао Нгок (псевдонім Бао Нгок, Біч Нгок...) закінчила 5-й курс Школи письма Нгуєн Ду (1993-1998). Опубліковані праці: «Душа часу» (есе), видавництво Асоціації письменників, 2008; «Місячна пристань» (поезія), видавництво Асоціації письменників, 2015; «Зберігаючи вогонь» (поезія), видавництво Асоціації письменників, 2015; «Кнуй у двері небес» (поезія), видавництво Кім Донг, 2019; «Клас Тхунг Мей» (збірка віршів та оповідань), видавництво Асоціації письменників, 2021. Її праці у підручниках: «Збираючи слова на горі», «Рожеве сонячне світло», «Історія будівництва будинку», «Малювання кольорів»...

Ваші роботи натхненні раптовими подіями чи вони походять зі спогадів?

Бувають випадки, коли, йдучи вулицею, раптом резонує поетична ідея, поетичний вірш, поетичний ритм, у цей момент я одразу зупиняюся біля узбіччя, беру ручку та записую це в маленький блокнот – це було раніше. Тепер я швидко записую це в телефон.

Однак більшість моїх віршів були написані в ті моменти, коли я сидів мовчки, звернувшись до самого себе. Я розповідав про це, незалежно від того, чи писав я з точки зору людини, яка досягла тихого куточка медитації, чи писав з позиції поета з емоціями чи турботами про людську долю, чи писав, коли мав змогу повернутися, жити у спогадах дитини… Я завжди проживав повноцінно, пристрасно кожну мить зі своїм власним емоційним простором.

• Я ЗАВЖДИ ВВАЖАЮ СЕБЕ «СТАРШОЮ ДИТИНОЮ»

Читаючи вірші Бао Нгока, багато хто досі дивується, як поет, який давно пережив дитинство, може досі зберігати такі невинні очі, як дитина?

Я думаю, що не лише в дитинстві, а й коли ми виростемо та постаріємо, те, що викликає в нас любов і пристрасть, буде беззастережно проводити з цим час. Я також, коли ступаю у світ дитячого дитинства – коли граюся з ними чи коли сиджу та пишу для них, пишу про їхнє блискуче небо, я завжди бачу себе «старою дитиною».

Вміти гратися з дітьми, знати, як гратися з ними, і створювати разом з ними світ чудес – це «привілей» для тих, хто любить їх справжньою відданістю.

І ще одне, щоб продовжувати дивитися на життя очима дитини, я завжди зберігав погляд, сповнений захоплення та захоплення, щодо всього нового навколо мене. Щоб мати це, тримайте свою душу чистою, не засуджуйте, просто відчувайте, дозвольте своїй душі по-справжньому прийняти магію, яка відкривається перед вашими очима.

Окрім невинності та ніжності, які легко помітити у схожості між віршем та автором Бао Нгоком, чи є щось ще?

Дивлячись на поверхню та читаючи мої вірші, багато читачів помічають невинність і ніжність, особливо в дитячих віршах. Окрім цих очевидних речей, я хотіла б поділитися ще однією дрібницею: я людина, яка цінує чесність і цілісність настільки, що це стає принципом життя, навіть якщо це не завжди приносить мені особисто зручність.

Були часи, коли я відчував, що «загубився» і навіть «пливу проти течії» у швидкоплинному житті, де всі цінності часом можуть бути зметені. Але я все ще терпляче йду обраним шляхом, бо мати можливість жити як ти сам; сміливо жити як ти сам; знати, як жити як ти сам – це цінність, яку не всі визнають привілеєм.

• Я СПОДІВАЮСЯ ЗРОБИТИ НЕВЕЛИКИЙ ВНЕСОК У КРАСУ В'ЄТНАМСЬКОЇ МОВИ

З'являючись у більшості класів початкової школи, навіть у багатьох підручниках середньої школи, що це означає для вас?

В останні роки, коли мої твори та твори деяких молодих авторів, таких як автор Лам Тханг (Хюе), Ван Тхань Ле (Хошимін), письменник Сюань Тхуй ( Ханой )... були відібрані для підручників, я сприйняв цю радість як велике заохочення. Бо це сприяє утвердженню безперервності молодого письменницького колективу, і творчість для дітей продовжується. А молоді письменники докладають зусиль, щоб дитяча література не залишала порожнечі в серцях читачів.

Що ви хочете донести до дітей через поезію?

Я думаю, що моє дитинство, проведене в сільській місцевості з соломою, промоклими від вітру полями та багатьма молодими друзями, було особливим благословенням. Мій дідусь був дрібним торговцем у маленькому містечку та був «грамотною» людиною. Він знав французьку, але більше того, він знав К'єу та любив Чо. За чашкою чаю він був щедрим, вмів спілкуватися як з високопосадовцями, так і з простими людьми, і був обізнаним, тому його поважали багато людей.

У молодості я жив з бабусею та дідусем, тому вбирав пісні чео та вірші кіеу, які мій дідусь часто декламував у вільний час. Коли я виріс, я переїхав жити до бабусі. Моя бабуся також була «найграмотнішою людиною в селі». Тож старі історії, старі віршовані оповідання, народні пісні та прислів'я поступово пронизували мою душу так само природно, як життєва сила, як подих. Моя мати також була вчителькою, яка любила літературу. Чим старшим я ставав, тим більше усвідомлював, що душа сільської місцевості, душа села, душа країни пронизує мене через римовані вірші. Я люблю свою батьківщину, люблю свій народ через поезію, через музику , через прекрасні речі, які закріпилися в моїй душі з дитинства.

Тож я хочу продовжувати поширювати ці цінності, вимовляючи слова, розташовуючи слова так, щоб вірші могли дійти до дітей, розважатися з ними, промовляти до них правильним «голосом», який вони хочуть слухати, який вони можуть любити.

Я люблю свою рідну мову, я люблю в'єтнамську, і я також сподіваюся, що зможу зробити свій маленький внесок у прикрашання в'єтнамської мови, щоб діти також могли любити та плекати свою в'єтнамську мову. Поки існує в'єтнамська мова, існує в'єтнамська душа. Поки існує в'єтнамська душа, існує В'єтнам... - Я вбираю цей дух у пісні "Пісня кохання до в'єтнамців" і глибше: Коли я далеко від батьківщини, в чужій країні, раптом чую десь у кутку в'єтнамця, який розмовляє в'єтнамською, я ще більше усвідомлюю, наскільки священна моя рідна мова.

Дякую за поширення!

Посилання на джерело

Коментар (0)

Найпопулярніші

Найновіші

No data