«Водні капітани» несуть спадщину з любов’ю до своєї батьківщини

Човнярі в Транг Ані, Нінь Бінь, не лише перевозять туристів, щоб оглянути визначні пам'ятки, але й непомітно виконують завдання зі збереження та поширення цінностей спадщини. Кожне весло – це історія, що наближає душу стародавньої столиці до міжнародних друзів.

Заробляти на життя, зберігаючи душу сільської місцевості

Цими днями стародавня столиця Ніньбінь переживає період фестивалів. Тиждень туризму Ніньбіня 2025 року приваблює десятки тисяч місцевих та іноземних туристів, щоб помилуватися величною та поетичною красою Транг Ану, Там Кок-Біч Донга та багатьох інших відомих місць.

Атмосферу фестивалю роблять яскравішою традиційні мистецькі вистави, такі як ляльковий театр на воді, спів чео, спів ксам, народні пісні трьох регіонів... у поєднанні з величними природними пейзажами, створюючи яскраву картину історичної території, сповненої життєвої сили.

В екотуристичній зоні Транг Ан, яка вважається серцем мальовничого ландшафтного комплексу Транг Ан, об'єкта Всесвітньої культурної та природної спадщини, групи туристів вишикувалися на човнах, охоче досліджуючи чарівну печерну систему, чарівні гори та річки, а також тисячолітні культурні та історичні залишки священної землі.

Тиждень туризму Нінь Бінь 2025 року приваблює десятки тисяч вітчизняних та іноземних туристів, щоб помилуватися величною та поетичною красою ландшафту Транг Ан (Фото: Кім Тхоа).

Серед мальовничих краєвидів тисячі місцевих жителів старанно веслують. Вони не лише підбирають і висаджують гостей під час їхньої подорожі до Транг Ану, а й виконують роль сільських «гідів», розповідаючи історії спадщини з любов’ю до батьківщини та незмінною відданістю своїй професії.

Наразі в Транг Ані працює понад 2000 веслярів, з яких 70% – жінки. Усі вони місцеві жителі, які займаються цією роботою вже майже десять років. Для них веслування на човнах – це не лише засіб до існування, а й спосіб зберегти та поширити спадщину та культурні цінності стародавньої столиці серед друзів у всьому світі.

Репортер Nguoi Dua Tin мав можливість поспілкуватися з пані Нгуєн Тхі Мо – однією з давніх поромниць на пристані Транг Ан. Маючи понад 10 років досвіду в цій професії, пані Мо знає кожну ділянку річки, кожну назву печери та кожну гору.

«Щоб працювати за цією професією, ми повинні пройти навчальний курс, скласти іспит з веслування на човні та професійний іспит, перш ніж отримати ліцензію на обслуговування клієнтів», – сказала пані Мо. «Кожна поїздка триває близько 3 годин, відстань туди й назад – до 15 км. У дні пік ми можемо зробити 2 поїздки, але у звичайні дні – лише 1 поїздку».

Наразі в Транг Ані працює понад 2000 веслярів, з яких 70% – жінки (Фото: Кім Тхоа).

Більшість веслярів у Транг Ані старше 50 років, це люди, які вже не мають достатньо здорового здоров'я, щоб працювати робітниками або займатися фізичною роботою.

«Молоді люди зараз працюють далеко, залишилися тільки ми. Наявність такої туристичної зони також створює робочі місця для людей тут. Ми беремо плату за кожну поїздку. Мій чоловік також працює тут охоронцем, щомісяця ми заробляємо по 6-7 мільйонів донгів кожен, цього достатньо, щоб вижити», – поділилася пані Мо.

За словами пані Мо, пором зазвичай перевозить 4 внутрішніх пасажирів або 2-3 іноземних пасажирів. Немає можливості забрати всіх пасажирів одразу, доводиться їхати по черзі.

«Коли клієнтів багато, наша черга настає швидше. Хоча я втомилася, я дуже щаслива. Чим більше клієнтів у Транг Ана, тим більший дохід у нас. Понад усе, це також радість і гордість бути тим, хто зберігає красу землі, де я народилася», – сказала вона.

Під час подорожі човнярі користуються нагодою, щоб розповісти пасажирам легенди, стародавні історії та унікальні культурні історії, тісно пов'язані з землею Транг Ан. Вони сподіваються, що кожен гість, який побував тут хоча б раз, запам'ятає ці історії назавжди та повернеться під час наступних поїздок.

Кожна людина є «культурним послом»

Об 11:00 ранку, коли група туристів зупинялася біля храму Чінь, на човнах, що стояли на якорі біля пристані, пані Мо та кілька човнярів скористалися нагодою, щоб сісти біля борту човна та швидко пообідати.

Рис з кунжутною сіллю, тушкована риба та кілька варених овочів – проста страва, яка тривала лише близько десяти хвилин, не відводячи очей від потоку людей, що ходили вздовж причалу, як це було професійно, прислухаючись до шуму та готові піти будь-якої миті.

«Бути човнярем — це як бути невісткою для сотні сімей. Мій графік геть безладний. Мені доводиться йти щоразу, коли клієнти йдуть. Мені доводиться їсти та пити щохвилини», — посміхнулася пані Мо. Хоча це важка робота, а дохід невисокий, для неї достатньо можливості забезпечувати себе, не турбуючи дітей та онуків.

Пором зазвичай перевозить 4 внутрішніх пасажирів або 2-3 іноземних пасажирів (Фото: Кім Тхоа).

Сонце вже високо стояло в небі, довгі тіні гір падали на чисту блакитну воду. Коли група гостей повернулася, пані Мо швидко налаштувала весла, обережно спрямувала човен крізь хвилі та розпочала наступний етап подорожі через такі відомі місця, як Темна печера, Яскрава печера, Виноробна печера, Храм Тран, Палац Хонг, Печера Ба Зіот, Печера Тран, Печера Куй Хау тощо.

Кожна печера схожа на акварельний малюнок, що приховує священну легенду. Під час цієї подорожі час від часу лунає голос пані Мо: «Попереду сталактити, будь ласка, трохи схиліть голови» або «Праворуч є поворот, будь ласка, нахилитесь ліворуч для мене»... Лагідні, дружні вказівки дарують відвідувачам відчуття безпеки та тепла, ніби їх веде родич.

І тоді, серед хвиль, у ніжному звуку весел, постає образ човнярів Транг Ану, простий, але водночас неймовірно прекрасний.

Без потреби у вигадливій рекламі, саме щирість, гостинність та прив'язаність до батьківщини роблять подорожі на човні по Транг Ану незабутніми. Кожне знайомство, кожна посмішка, кожен турботливий погляд – це те, що захоплює емоції туристів, змушуючи їх повертатися.

Ми повернулися до пристані в ніжному післяобідньому світлі. Деякі веслярі відпочивали після довгого дня, інші ретельно пакували свої речі. Розмови та запитання лунали між відданими людям, перш ніж вони зробили перерву, щоб завтра вирушити в нові подорожі.

Веслярі на човнах у Транг Ані не лише виконують обов'язок «керувати кермом», а й стають «культурними послами», які сприяють поширенню цінності спадщини своєї батьківщини серед туристів (Фото: Кім Тхоа).

Визнаючи важливу роль команди веслувальників на човнах у туристичному досвіді, в останні роки туристична галузь провінції Нінь Бінь організувала багато курсів професійної підготовки для сільських працівників.

Курси з комунікативних навичок, навчання екскурсоводам, фотографії, катання на човнах... регулярно проводяться в ключових комунах, таких як Нінь Хай, Труонг Єн, Нінь Суан, де зосереджена велика робоча сила для участі в туристичній діяльності Тран Ана.

Завдяки цьому, сучасні човнярі не лише виконують завдання «керування», а й стали «культурними послами», сприяючи поширенню цінностей спадщини ближче до туристів своїм розумінням, гостинністю та щирою любов’ю до своєї батьківщини.

Серед метушливого потоку сучасного туризму вони все ще спокійно тримають темп, зберігаючи первозданну красу Транг Ану зі своєю відданістю та гордістю за свою професію. Це міцний клей, що поєднує людей зі спадщиною, створюючи Транг Ану, який не лише прекрасний завдяки своїм природним краєвидам, але й глибокий і теплий завдяки любові до землі та людей у ​​спадщині.

Джерело: https://www.nguoiduatin.vn/nhung-co-truong-mat-nuoc-cho-di-san-bang-tinh-yeu-que-huong-204250526170029376.htm