Жінка-шпигунка, переодягнена в стюардесу, знищила парк розваг американських солдатів

(Ден Трі) - Ховаючи вибухівку під дном молочної банки Guigoz, замаскованої рисом та сухим кормом, шпигун Фуонг Тхань, якому тоді було 17 років, пройшов через 5 ворожих постів охорони, несучи 3 міни, щоб підірвати лігво американської армії в Кучі.

Боротьба народу району Ку Чі під час війни опору проти США давно минула, але спогади про часи, коли «серця перетворилися на окопи, очі — на зірки, руки — на мечі», досі глибоко закарбовані в пам'яті кожного ветерана-солдата та партизана.

Були дівчата, яким було за двадцять, які не носили зброю безпосередньо на поле бою, але, зіткнувшись із перспективою втратити свою країну та свої домівки, вони нехтували небезпекою та кидалися в «лігво тигра», виконуючи розвідувальні завдання, збираючи інформацію, беручи участь у битвах, які спантеличували та жахали ворога...

Одного квітневого дня репортери Dan Tri вирушили до будинку пані Фуонг Тхань (справжнє ім'я Тран Тхі Фуонг Тхань, також відомої як Ут Бот) у провулку на вулиці Го Дау (район Тан Фу).

Пані Тхань, яка народилася 1951 року в робітничій родині з міцними революційними традиціями в комуні Тан Ан Хой, є однією з жінок, які зробили свій внесок у створення легенди про «квіти сталевого краю Ку Чі».

За чашкою зеленого чаю 74-річна жінка перегортає спогади з більш ніж 50-річної давнини…

У дитинстві пані Тхань любила виступи художньої трупи на землі під лісовим пологом. У віці 14 років, бачачи, як її батьківщину топчуть бомби та кулі, вона добровільно вступила до партизанського загону комуни Тан Ан Хой, регулярно супроводжуючи людей у ​​стратегічно важливі села, розуміючи ворожу ситуацію та надаючи інформацію на базу.

У 1968 році дівчина Фуонг Тхань вступила до лав військової розвідки Кучі (B14, під егідою окружної команди Кучі). Завдяки знайомству з місцевістю, її призначили працювати таємним агентом (розвідником, шпигуном), легально діючи на окупованій ворогом території.

Після Тет Мау Тхан 1968 року революційні сили в Кучі зазнали багатьох змін, але все ще зберігали глухий кут з ворогом. Наші військові бази активно обговорювали способи організації нападів на ворожі укриття в дусі «боїв як на передовій, так і в тилу ворога, боїв всюди, розгубленості та пасивності ворога».

У той час 25-та дивізія «Тропічна блискавка» США була розміщена на базі Донг Ду (ворог називав її базою Ку Чі), в районі, що прилягає до системи тунелів Бен Дінь, створюючи облогу та контроль, щоб запобігти проникненню революційних сил у Ку Чі до Сайгону.

Звідси також вирушила 25-та дивізія для проведення операцій «пошуку та знищення» в Ку Чі, Бінь Дуонг ... Крім того, на базі також були облаштовані такі зони, як парковки, зони логістики та клуби, для відпочинку та розваг американських офіцерів та солдатів після кожної операції.

Того року 17-річна Фуонг Тхань, з гарною зовнішністю та вмілими манерами, була завербована лейтенантом, який керував складом, на роботу адміністратором у клубі на базі Донг Ду.

Одного разу організація доручила їй завдання «атакувати логістичний район противника». Чекаючи нагоди, офіцери спецпідрозділів військового округу Сайгон — Гіадінь навчали її встановлювати детонатори, міни з уповільненою дією та реагувати на ситуації, які можуть виникнути.

«Ми планували бойовий план багато тижнів. Спочатку я працювала прибиральницею в клубі, розвідувала обстановку та вивчала правила дії американських солдатів. Цей клуб знаходився поруч із водосховищем, стійкою швидкого харчування та мав окремі роздягальні для жінок. Однак ворог не завжди був тут зосереджений, тому нам потрібно було знайти час, коли американські солдати були найбільш зосереджені», – сказала вона.

Конструкція бази Донг Ду дуже важкодоступна, оскільки є до 5 входів. Ззовні «лігво» американських солдатів захищене системою огорож та перешкод товщиною до кількох десятків метрів. Всередині огорожі розташовані високі земляні вали та щільна система сторожових веж.

Усередині бази розташовувалися функціональні підрозділи з аеропортом, окопами та бойовими укріпленнями. Склад мав лише один вхід і також суворо контролювався. Біля кожних воріт ворог розмістив двох солдатів для охорони. На зовнішньому периметрі безперервно патрулювали американські військові.

Щодня, йдучи на роботу і з роботи, команда прибиральників, що служила на базі, мала шикуватися в чергу, щоб їх перерахували та обшукали американські солдати. Але серед сотень цивільних осіб, які, заробляючи на життя, щодня ходили до Донг Ду служити американським солдатам, все ще були хоробрі «революційні очі та вуха», які мовчки чекали нагоди знищити ворога.

Знайомлячись одне з одним та запитуючи інформацію у лейтенанта, відповідального за склад, пані Фуонг Тхань випадково дізналася, що приблизно через тиждень клуб прийматиме групу солдатів та американський співочий і танцювальний ансамбль із кількох сотень людей із Сайгону на базі Донг Ду. Нарешті, нагода настала…

У жовтні 1968 року план нападу на Американський клуб було схвалено. Фуонг Тхань дуже нервувала, оскільки це був перший бій, а також бій, який проходив глибоко в зоні логістики, де було зосереджено багато американських солдатів. Згідно з планом, вона таємно отримала вибухівку C4 від зв'язкового організації на парковці біля воріт бази Донг Ду.

Важливим предметом у цій битві була банка з-під молока Guigoz. Це сухе молоко Nestle, популярне на Півдні до 1975 року. Банка з-під молока має висоту близько 15 см і використовується жінками як ланч-бокс або для зберігання сухої їжі, оскільки це зручно. Крім того, банки Guigoz також допомагали багатьом людям ховати кадри, а партизанам і шпигунам ефективно маскувати вибухівку.

Кожну міну пані Тхань замаскувала в молочну банку Guigoz, накриту їжею. Вдаючи, що приносить обід на роботу, вона пройшла через 5 постів охорони, проактивно відкриваючи кришку коробки для перевірки кожним охоронцем. За 3 ранки їй вдалося успішно принести до клубу 3 міни, заховані в коробках з-під мила. Після цього вона принесла 3 міни з часовим механізмом, заховані біля вибухівки на складі.

Напередодні битви вона йшла лісами, що прилягають до провінційної дороги №8 у напрямку Бінь Дуонг. Була непроглядна темрява, база Донг Ду, мов око сови, насторожено спостерігала за нею. Атмосфера була дивно тихою, ніхто не знав, що наближається вибух…

О 10-й ранку 27 жовтня 1968 року кабаре-трупа разом з американськими офіцерами та солдатами один за одним увірвалася до клубу. Вони сміялися, співали та базікали, не помічаючи, як неподалік офіціантка прокралася на склад, щоб встановити детонатор та налаштувати таймер. Дівчина Фуонг Тхань того дня заховала 3 міни на дні сміттєвого бака, накрила його шаром паперу, а потім відсунула сміттєві баки у відведене місце.

Об 11:30 пані Тхань запросила прибиральниць на вечерю. Сидячи біля підніжжя каучукового дерева приблизно за 300 метрів від клубу, 17-річна дівчина-солдат військової розвідки нервувала, у неї бурчало в животі, а серце шалено калатало. Всього за 20 хвилин міна мала вибухнути. Дивлячись на територію біля бази Донг Ду, гордо та зухвало майорів американський імперський прапор.

Рівно об 11:40 з клубної зони пролунав гучний вибух. Потужні міни підірвали купол і стіни, вмить перетворивши розважальну зону противника на руїни. На базі Донг Ду одразу ж забили тривогу, і американські солдати з інших районів поспішили туди. Неподалік група прибиральників також була злякана, залишивши свою їжу недоїденою, не розуміючи, що сталося.

Через кілька хвилин, з-під уламків та величезних стовпів пилу, кільком американським офіцерам допомогла вибратися бригада швидкої допомоги. Блискуча сцена, де щойно танцював і співав оркестр, перетворилася на криваву підлогу. На жахливій сцені лунали крики. Машини американської військової поліції пришвидшилися та оточили місце події. У небі три групи гелікоптерів кружляли й кружляли над базою Донг Ду.

До полудня того ж дня рятувальники нарешті витягли всіх, хто опинився в пастці. Загалом у бою загинуло та було поранено 127 американців, включаючи 8 полковників.

Після розпаду клубу американських офіцерів, ворог затримав весь обслуговуючий персонал та прибиральників на базі Донг Ду, розділивши їх на дві зони для допиту. Не маючи змоги отримати жодної інформації, їх довелося відпустити вночі. У наступні дні пані Тхань ходила на роботу як завжди.

Битва викликала великий резонанс у районі баз опору та тимчасово окупованій ворожій території. Населення Ку Чі дедалі більше вірило у збройну силу та інтелект революційних організацій.

Тим часом американські війська були розлючені та збентежені, бо не могли знайти винуватця. Американські війська вважали, що тилова база — безпечне місце, куди не можна вторгнутися. Несподівано це місце також було раптово атаковано, завдавши значної шкоди.

Через кілька тижнів шпигунку Фуонг Тхань викликали на базу. Завдяки її особливому подвигу, партійний комітет вищого рівня схвалив її вступ до партійного осередку B14 разом із двома нагородами: медаллю «За військовий подвиг» другого ступеня та знаком «Заслуговує на перемогу в американських вбивствах».

Зробивши ковток чаю, пані Тхань посміхнулася: «Перша місія пройшла успішно, я дуже рада».

Однак, труднощі революційної діяльності швидко дійшли до жінки-солдата. Одного дня на початку 1969 року, після нападу місцевої армії на пост Лао Тао (комуна Чунг Лап Тхуонг), інсайдера B14 було викрито, а її товариші донесли на багатьох людей, зокрема на пані Фуонг Тхань.

Одного лютого 1969 року, коли пані Фуонг Тхань прибирала клуб, раптово під'їхав військовий автомобіль США. На неї наділи кайданки, кинули в машину та відвезли до кімнати для допитів на базі Донг Ду. Її жорстоко побили, але все це було лише початком її ув'язнення. Після цього пані Фуонг Тхань продовжували допитувати в Хау Нгіа (сучасний Лонг Ан ), а потім ув'язнили у в'язниці Тху Дик - одній з найбільших в'язниць на Півдні на той час.

«У пізніші роки, коли я згадувала час, коли мене взяли в полон, я була вражена, ніби мені щойно наснився кошмар. Ворог засудив мене за незаконне використання військової зброї, порушуючи порядок та спричиняючи серйозні наслідки. Однак про бійку з клубом у Донг Ду не згадували, бо не було конкретних доказів. Після закінчення терміну мого ув'язнення мене тримали під вартою ще 18 місяців. Загалом я провела у в'язниці понад 2 роки», – сумно сказала пані Тхань.

На згадку про Фуонг Тхань, під час перебування у в'язниці вона зазнала незліченних побоїв та багато разів була побита електричними палицями. Американські солдати та солдати старого режиму катували та всілякими способами видобували інформацію, щоб знайти організацію та її лідерів. Однак фізичні травми не зменшили її відданості партії та любові до батьківщини та країни.

«У той час я думав, що моє життя скінчилося. Деяких товаришів з інших військових розвідувальних служб у Кучі заарештували одночасно зі мною, зокрема пані Нам Транх, яка була вагітна. Я подумав, що оскільки на мене все одно вказали, я маю знайти спосіб взяти на себе провину за неї, допомогти їй уникнути тортур та небезпеки для її життя та життя її ненародженої дитини».

Однак, у складній ситуації, як розвідник, я все ж не розкривала подробиці, щоб розкрити тактику, знаходила способи скорочення завдань та заперечувала план організації», – сказала вона.

У червні 1971 року Фуонг Тхань була звільнена ворогом і повернулася до комуни Тан Ан Хой, потім на деякий час була поміщена під домашній арешт. Коли ситуація заспокоїлася, вона продовжувала працювати таємним інформатором товариша Чін Чунга з організації B14 команди округу Ку Чі до настання миру .

Розповідаючи про свою роботу офіцером військової розвідки після звільнення з в'язниці, пані Тхань сказала, що для того, щоб уникнути виявлення ворогом, члени організації повинні були суворо дотримуватися секретних правил: «ходити безслідно, говорити без звуку». Того дня місцем її зустрічі для отримання листів був банановий кущ у селі Ксом Чуа.

Вночі вона таємно ходила забирати листи, залишені кур'єром, запам'ятовувала зміст листів і завдання, які потрібно було виконати. Вночі відбувалися базові збори, вона перетинала густі ліси, спускалася в тунелі, щоб зустрітися з командирами організації. Якщо виникав якийсь метуш, вона одразу йшла в інше місце, не озираючись назад, щоб забезпечити безпеку.

Під час кампанії Хошиміна у квітні 1975 року солдат Фуонг Тхань координував дії з революційними силами, щоб мобілізувати народ Кучі на повстання, що сприяло перемозі у звільненні міста Кучі 29 квітня 1975 року.

За свій внесок у революційну роботу вона була нагороджена медаллю Опору першого класу в 1989 році.

Щороку, коли настає річниця Великої Весняної Перемоги 1975 року, пані Фуонг Тхань згадує свої юні роки. Під час зустрічей з колишніми партизанами Ку Чі (після відновлення миру відділ військової розвідки було розформовано, а солдата Фуонг Тхань перевели до жіночої партизанської команди), вона та ветерани згадують багато героїчних спогадів про армію та народ у війні опору проти США.

«Багато ночей я не можу заснути, бо думаю про своїх товаришів, які пожертвували своїм життям, про людей, які загинули, не маючи змоги насолодитися хвилиною слави нації в цей великий день радості», – сумно сказала пані Фуонг Тхань.

Під час розмови пані Тхань також згадала свого покійного чоловіка зі сльозами на очах. Вона розповіла, що вони з чоловіком познайомилися під час визвольного руху в 1975 році. У той час сторони листувалися та деякий час знайомилися одна з одною. Після відновлення миру підрозділ її чоловіка, Командування міста Хошимін, прибув до Кучі, щоб провести весільну церемонію для неї та її чоловіка.

Вийшовши заміж, пані Тхань залишила армію та працювала робітницею на текстильній фабриці В'єт Тханг. Її партнер був лектором у військовій частині та був ветераном з інвалідністю, що становила чверть, через наслідки війни. Подружжя наполегливо працювало, щоб виховати двох синів на державну зарплату. Після смерті чоловіка вона жила з сином, невісткою та онуками.

«Мій чоловік — хороший студент і хороший письменник. Ми прожили разом десятиліттями і завжди поважали одне одного без жодних суперечок. У роки економічних труднощів у моєї сім'ї не було молока для наших дітей. Стандартна щомісячна кишенькова допомога мого чоловіка становила 12 кг рису, але він все одно зміг заощадити гроші та виховати двох дітей, щоб вони стали хорошими людьми».

Я вийшла на пенсію у 2004 році, мій чоловік помер через хворобу у 2015 році. У старості у мене багато легких хвороб, я просто сподіваюся жити здоровою, бо я все ще дуже хвилююся за своїх дітей та онуків», – сказала пані Тхань.

Проводячи репортера Ден Трі після розмови, вона зайнялася сушінням хліба, поки сонце ще спекотило. Вона сказала, що за кілька днів використає цей хліб, щоб погодувати курей у Ку Чі.

Час від часу вона та її товариші знову відвідували колись вогняні зони бойових дій. Прогулюючись вулицями, обсадженими деревами, серце колишньої розвідниці сповнювалося гордістю, оскільки її батьківщина разюче змінювалася…

Пані Данг Тхі Хьонг — остання капітанка жіночого партизанського загону Ку Чі (1975), яка працювала у військовій розвідці Ку Чі, — сказала, що пані Фуонг Тхань була однією з хоробрих солдатів бази, завжди зберігала революційний дух і не боялася труднощів.

«Досягнення пані Тхань зокрема та Департаменту військової розвідки Ку Чі загалом є доказом боротьби народу Ку Чі того часу. Ми побудували базу, опанували ворожу ситуацію, всі ми були сповнені ентузіазму, вміли, подолали всі труднощі та пожертвували собою, щоб виконати нашу революційну місію», – сказала пані Данг Тхі Хьонг репортеру Dan Tri .

Після 30 квітня 1975 року Департамент військової розвідки Кучі було розформовано, а пані Данг Тхі Хионг та пані Фуонг Тхань перейшли працювати до Жіночого партизанського загону Кучі. У 1976 році пані Данг Тхі Хионг перейшла працювати до місцевої поліції в Кучі, тоді як пані Тран Тхі Фуонг Тхань залишила армію та створила сім'ю в Хошиміні.

Щоразу, коли у них є можливість возз'єднатися, ветерани разом згадують героїчні події, викликаючи гордість і глибоку вдячність до своїх товаришів та народу Ку Чі, які пожертвували своєю кров'ю та кістками за незалежність і свободу своєї батьківщини.

Зміст: Біч Фуонг

Фото: Чрінь Нгуєн

Дизайн: Дук Бінь

Dantri.com.vn

Джерело: https://dantri.com.vn/doi-song/nu-diep-vien-cai-trang-thanh-tiep-vien-danh-sap-khu-vui-choi-cua-linh-my-20250418162741109.htm