Підняття рівня води оточує школу, сотні людей турбуються про вчителів та учнів у низинному районі Кантхо

Під час сезону повені учні в комуні Мі Фуок їздять до школи на моторних човнах, а опівдні сплять у гамаках під імпровізованими хатинами, збудованими їхніми батьками. У дні, коли рівень води занадто високий, школа змушена дозволити учням залишатися вдома.

Щоранку в комуні Мі Фуок (місто Кантхо ) довгі вузькі моторні човни розсікають хвилі, щоб доставити учнів до школи. Для них подорож у пошуках літер – це не лише здобуття знань, а й перетин річок, вітер та дощ, подолання нестійкості величезних хвиль.

На світанку пані Нгуєн Тхі Тхе (яка мешкає в селі Фуок Ан А) приготувала їжу та все для своїх трьох онуків, а потім привезла їх до моторного човна, припаркованого перед будинком. Батьки дітей працюють робітниками на фабриці в Хошиміні, тому щоденне забирання та відвезення залежить виключно від бабусі, якій понад 60 років.

«Як би важко не було, я намагатимуся, аби діти могли нормально вчитися», – сказала пані з посмішкою.

У віддаленому місці, у початковій школі My Phuoc A, навчається близько 20 учнів здалеку, яким доводиться обідати та відпочивати під навісом з листя, щоб навчатися вдень. Фото: DT

Окрім одягу та книжок, їй також довелося взяти три гамаки, щоб діти могли подрімати. «Один ходить у дитячий садок, один — у перший клас, один — у другий, тому мені потрібно все підготувати», — сказала пані Ті.

Будинок розташований майже за 6 км від початкової школи My Phuoc A річкою, кожна поїздка триває годину. Пані Тхе та багато батьків збудували 5-6 хатин прямо перед шкільною брамою. Кілька кілків було вбито вниз, щоб вони слугували стовпами, а зверху поклали товстий шар кокосового листя, щоб захиститися від сонця. На березі річки було покладено кілька дерев'яних дощок, щоб моторні човни могли безпечно швартуватися.

Хоча вони виглядають простими та сільськими, ці хатини протягом навчального року прихистили десятки дітей від сонця та дощу. Після ранкових занять діти їдять страви, приготовані їхніми родичами на моторних човнах; потім розвішують гамаки на поперечинах, щоб тимчасово поспати, чекаючи на післяобідні заняття.

Обід на студентському моторному човні. Фото: DT

Вітер, що дув з каналу, змушував хатину трохи трястися. Пані Данг Тхі Мі Тьєн (38 років) обмахувала свою доньку-четверокласницю, поки та дрімала. Вона сказала, що 30 000 донгів на день за бензин – це не малі витрати для неї – матері з сільської місцевості, яка також страждає на рак молочної залози.

«Бувають дні, коли я почуваюся виснаженою, але, бачачи прагнення моєї дитини до навчання, сім’я намагається нести цей тягар, просто сподіваючись, що в майбутньому моя дитина матиме менше труднощів, ніж ми», – зізналася пані Тьєн.

Паводкова вода в головній школі не відступила вже багато днів. Фото: TT

Цього навчального року у початковій школі Мі Фуок А навчається 478 учнів. Окрім основної школи, приблизно за 2 км є школа-санітарна школа, яка складається з 6 класів зі 146 учнями.

Директор школи пан Нгуєн Ван Хао сказав, що повені, спричинені високими припливами, які тривають з вересня по грудень, стали майже «щоденним явищем» в обох школах.

Вода залила туалети та шкільне подвір’я, місцями сягаючи колін. Батькам доводилося пробиратися крізь каламутну воду, щоб донести своїх дітей до класу, тоді як надворі вода вже сягала передніх стін класних кімнат.

Вода сягала колін, тому школа була змушена дозволити учням залишатися вдома. Фото: TT

«Ми запускаємо насоси вдень і вночі, але вода піднімається занадто швидко, щоб ми могли перекачувати її достатньо швидко. Церемонії підняття прапора та заняття з фізкультури просто неба також довелося тимчасово призупинити», – поділився пан Хао.

За словами директора, були дні, коли понад 100 учнів були відсутні на заняттях не через лінь, а тому, що їхні батьки мусили черпати воду, щоб запобігти повеням, і не могли відправити своїх дітей до школи. «Школа була змушена видати учням повідомлення про тижневі канікули. Вода поступово відступила, і 6 листопада учні повернулися до школи», – сказав пан Хао.

Розуміючи труднощі як вчителів, так і учнів, у середині жовтня батьки зібрали майже 8 мільйонів донгів, узгодили з вчителями та місцевою владою будівництво тимчасової дороги довжиною 15 м та шириною понад 1 м від шкільних воріт до класної кімнати.

Тимчасова дорога від шкільних воріт до класної кімнати у школі-сателіті. Фото: TT

Пан Ле Фат Кхой, голова Народного комітету комуни Мі Фуок, сказав, що цього року рівень припливу був вищим, ніж у попередні роки, що вплинуло на школи в комуні. З самого початку навчального року місцева влада провела обстеження всіх приміщень, зафіксувала пошкоджені об'єкти та звернулася з проханням про фінансування ремонту.

«Однак, фінансування має бути схвалене та виділене міською народною радою. Щойно ми отримаємо кошти, ми негайно розпочнемо ремонт та модернізацію, щоб створити найкращі умови для навчання учнів», – сказав пан Хой.

Учням у провінціях Дананг та Куангнгай надали вихідний у школі з другої половини дня 6 листопада, щоб уникнути шторму Калмаегі, який, як очікується, безпосередньо вплине на центральний регіон.

Джерело: https://vietnamnet.vn/nuoc-dang-cao-bao-vay-truong-hoc-tram-noi-lo-cua-thay-tro-vung-trung-can-tho-2459782.html