Пан Сааді Салама - посол Палестини у В'єтнамі: в'єтнамець, "рідний" житель Ханоя та "староміський хлопець"

Шановний посол Сааді Салама, мені дуже цікаво , яка доля змусила 19-річного палестинця 43 роки тому подолати тисячі миль , щоб навчатися в країні, яка бореться з труднощами субсидованої економіки ?

– Запитання журналіста одразу змусило мене подумати про дуже цікаве в’єтнамське поняття: «co duyen». З лінгвістичної точки зору це поняття дуже важко перекласти англійською. «Co duyen» схоже на «долю», але має набагато більшу культурну глибину, ніж це слово. У в’єтнамській свідомості позитивна зустріч між кожною людиною та низкою подій у житті – це не лише домовленість долі, що належить глибоким, невидимим факторам, навіть трохи духовним, але й сумісність духу та почуттів людей з життям.

Озираючись назад, я завжди дякую долі за те, що вона привела мене до В'єтнаму, а також за те, що два слова «В'єтнам» стали найважливішою частиною життя палестинського хлопчика. Завдяки долі, незалежно від того, чи був я далеко від В'єтнаму 5 років, чи 17, ця земля завжди займатиме священне місце в моєму серці.

Повертаючись до питання, з тих пір, як я був 10-річним студентом у Палестині, я дуже цікавився національно-визвольним рухом у світі , тому я часто звертаю увагу на вивчення В'єтнаму через телебачення, книги та газети.

Я дуже чітко пам'ятаю обурення, коли дізнався про кампанію «Лайнбекер II» – масований наступ ВПС США на всю Північ (В'єтнам). Коли В'єтнам здобув перемогу, повністю об'єднавши країну в 1975 році, не тільки я особисто, а й палестинський народ зрадів, побачивши червоний прапор із жовтою зіркою В'єтнаму, що майорів над Палацом Незалежності Сайгона, нині Хошимін.

Ми вважаємо перемоги В'єтнаму нашими власними перемогами, бо ця перемога символізує незалежність, свободу та сильно надихає палестинський народ. Хоча я ніколи не думав, що матиму можливість відвідати В'єтнам, В'єтнам залишився в моєму серці з тих днів.

Після закінчення середньої школи я обрав В'єтнам та вивчав в'єтнамську історію та культуру через бажання зрозуміти мислення, особистість, волю та гідність нації, яка вела великі вітчизняні війни в історії, завжди прагнучи незалежності та миру .

Поступово я став людиною з в'єтнамською душею, і В'єтнам глибоко зайшов у моє серце, мій розум, мій розум, ставши моєю другою батьківщиною, нічим не відмінною від Палестини.

Зі щирістю, любов’ю та розумінням до Ханоя та в’єтнамського народу він усвідомив, наскільки змінилася його друга батьківщина за останні 43 роки, відколи молодий палестинець вперше зустрів її .

– Коли я вперше приїхав до В’єтнаму в 1980 році, столиця Ханой видалася мені дуже красивою, мирною та безтурботною, але я також відчував, що в’єтнамський народ живе важким життям. Основним засобом пересування були велосипеди, а найвищі будівлі були не вище 5 поверхів.

Сьогодні Ханой – це динамічне місто з високими темпами зростання, яке значно більше як за площею, так і за населенням, ніж раніше. Я був серед 1,5 мільйона людей, які жили в Ханої на початку 1980-х років, і мав щастя бути свідком змін цього міста на кожному важливому поворотному моменті протягом останніх сорока років. Тому я завжди дивлюся на Ханой з двома емоціями: радістю від інновацій сучасного Ханоя та трохи жалю та ностальгії, коли старі риси поступово зникають.

Ханой 21-го століття – це різнокольоровий, багатогранний Ханой. Це столиця, а також економічний центр Півночі В'єтнаму, який постійно досягає успіхів на шляху економічного розвитку та стверджує свої національні позиції. З країни, яка була змушена імпортувати іноземний рис, переважно індійський рис з 5% дробленого рису, у 1980-х роках, В'єтнам зараз посідає іноді перше, іноді друге місце у світі за експортом рису, залежно від сезону, і сприяє забезпеченню глобальної безпеки, експортуючи найбільше морепродуктів та сільськогосподарської продукції у світі, якщо розглядати каву, кешью, перець... Це, безумовно, дуже блискучий успіх.

Морські порти, аеропорти, промислові парки, зони переробки експорту... виникають повсюди. Поряд із цим сюди постійно надходить іноземний інвестиційний капітал, пов'язаний з низкою відомих імен з галузей Японії, Кореї, США, Сінгапуру, Німеччини, Франції... Згідно зі статистикою, яку я читав, за 32 роки з 1988 року В'єтнам залучив близько тридцяти тисяч великих і малих проектів. Зокрема, значним досягненням став 2017 рік, коли В'єтнам перевершив інші країни Південно-Східної Азії, досягнувши рекорду залучення прямих іноземних інвестицій у розмірі до 36 мільярдів доларів США.

Всього за 37 років реконструкції, починаючи з 1986 року, В'єтнам досяг цих результатів. Якщо озирнутися назад і порівняти з країнами, в яких я працював і жив, такими як Гана, Ємен та деякі інші країни Африки, то стане зрозуміло, що успіх і досягнення В'єтнаму йдуть набагато далі.

Якби мені довелося обрати лише одне речення, щоб описати ці зміни, я б сказав, що В'єтнам змінюється з неймовірною швидкістю! Я можу підтвердити всім своїм іноземним друзям та в'єтнамським друзям, що В'єтнам — одна з небагатьох країн, яка досягла значного прогресу, і я написав книгу під назвою «Моя історія В'єтнаму», яка щойно була надрукована у першому кварталі 2023 року.

«Шторм не такий лютий, як в'єтнамська мова », то як він може володіти «мистецтвом» вимови на рівні рідної мови та ніжною, емоційною в'єтнамською мовою, як сьогодні ?

– Для мене в’єтнамці – це душа, інтелект, характер нації, яка зазнала багатьох страждань, але завжди залишається стійкою та незламною. Моєю метою, коли я приїхала до Ханоя, на в’єтнамський факультет Ханойського університету (у 1980 році), було дуже добре вивчити в’єтнамську мову, знати та розуміти історію та культуру нації, яка колись вразила світ своїми славними перемогами на п’яти континентах. Ця мотивація породила мою пристрасть та старанність у навчанні.

Спочатку моєю метою приїзду до В'єтнаму не було стати послом. Це був збіг обставин, і посада посла обрала мене. Раніше я дуже хотів бути журналістом, досліджувати та пізнавати культуру. Мене приваблював в'єтнамський народ, сповнений різноманітності та шарму. І я зрозумів, що в'єтнамці є архітекторами всіх перемог. Мене справді захопило ставлення, спосіб мислення, стиль, спосіб життя та впорядковане життя в'єтнамського народу. Все це спонукало мене вчитися та пізнавати глибоко, йти до кінця, щоб відповісти на всі запитання, задовольнити свою цікавість.

Чи можете ви розповісти більше про те, що найбільше викликає захоплення та любов у в'єтнамців у палестинського чоловіка, досвідченого дипломата ?

– В’єтнамський народ патріотичний, пишається історією своєї країни та має сильний дух солідарності. Я дуже чітко пам’ятаю, як на початку 2018 року в’єтнамський футбол створив особливе диво на чемпіонаті Азії серед футболістів до 23 років. Тих ночей усі вулиці Ханоя були залиті червоним. Від старих до молодих, від простих людей до високопоставлених лідерів, ханойці вийшли на вулиці з банерами, червоними футболками та національним прапором у руках. Природно, це море людей махало прапорами, співало національний гімн та захоплено вигукувало два слова «В’єтнам». Район біля озера Хоан Кієм, де я жив, всю ніч гамірів через цей ентузіазм...

Я розумію цю пристрасть. Це просто спорт, але за перемогою в'єтнамського футболу стоїть бажання самоствердитися цілої нації.

І протягом більш ніж двох років пандемії Covid-19 я став свідком багатьох зворушливих зображень та моментів життя в'єтнамців під час епідемії. Там речі, які, здавалося б, змете турботами повсякденного життя, раптово висвітлюються та стають такими ж важливими, як людська гідність та відповідальність перед громадою. Для мене В'єтнам – це країна, яку варто відвідати та в якій варто жити.

Щиро дякую, пане Посол! Зараз я глибоко зворушений тим, що мої співвітчизники та моя країна стають більшими та красивішими через ваш проникливий погляд. Я знаю, що ваша дружина в'єтнамка, і вона народила чотирьох талановитих та успішних дітей .

– Це також було найнесподіванішим у моєму житті. Я одружився у 23 роки з витонченою, елегантною дівчиною з Ханоя та зрілим «коханням з першого погляду».

В'єтнамський зять – ці кілька коротких слів перегорнули нову сторінку в моєму житті. S-подібна земля, куди я прагнув у дитинстві, тепер справді стала моєю батьківщиною, моєю другою батьківщиною. Більше того, як каже в'єтнамське прислів'я: «У Римі поводься, як римляни», мені доведеться навчитися жити так, щоб люди тут прийняли мене як місцевого жителя. Гостя здалеку можна пробачити, якщо він ненавмисно буде грубим, але очікування від в'єтнамського зятя, звичайно, будуть іншими.

Тепер у мене є «чистий капітал» з 1 дружини та 4 успішних дітей. Я зламав планування сім'ї! Але для палестинців, чим більше дітей, тим краще. Тому що ми розуміємо, що наш шлях довгий. Я думаю, що Палестині потрібне велике населення, щоб задовольнити потреби своєї країни.

Яка історія кохання зі щасливим кінцем ! Тож після одруження ваша родина зберегла палестинські чи в'єтнамські звичаї ?

– Моя дружина, яка колись була родом з Ханоя, терпляча, працьовита та піклується про сім'ю, допомагаючи своїм дітям зрозуміти традиційну культуру В'єтнаму та Палестини. Я часто розповідаю своїм друзям, що це квінтесенція стосунків між Палестиною та В'єтнамом. Іншими словами, ці дві країни зв'язали мене та мою дружину узами шлюбу.

Мої діти дуже пишаються двома країнами, які їх народили, і вони можуть гармонійно та вміло поєднати звичаї Палестини та В'єтнаму, щоб стати громадянами світу.

А як щодо відмінностей у палестинській та в'єтнамській сімейній культурі, сер ?

– Я помітив(-ла) суттєву різницю: у В’єтнамі дружина зазвичай ходить на ринок і готує їжу. Чоловік рідко ходить на ринок і, здається, не хоче туди ходити. Однак палестинські чоловіки все одно ходять на ринок, як завжди. Дружині просто потрібно скласти список речей, які вона хоче купити, чоловік піде на ринок і принесе все це додому.

Я люблю ходити на ринок. Біля мого будинку є Хомський ринок, і немає тижня, щоб я там не був. Я наголошую на тому, що треба ходити на ринок! Я рідко ходжу до супермаркету. Я ходжу на ринок не лише для покупок, а й для того, щоб навчатися, взаємодіяти та розмовляти з продавцями. Скажу журналісту, що я постійний клієнт багатьох продавців на Хомському ринку. Вони завжди економлять і обирають для мене найякісніші продукти за розумними цінами.

О ! Тож в очах багатьох в'єтнамських жінок ви — «національний чоловік ». Цікаво , сер , чи вважаєте ви , що шеф-кухар Сааді Салама частіше готує в'єтнамські чи палестинські страви ?

- Я готую палестинську їжу лише тоді, коли в мене гості, бо хочу познайомити їх з палестинською кухнею. Коли в мене немає гостей, я переважно готую, а моя сім'я їсть в'єтнамську їжу. Палестинська їжа також дуже смачна, мені вона також дуже подобається, але вона не така здорова, як в'єтнамська.

Особисто я люблю їсти вермішель, особливо в'єтнамський фо. Я маю з'їсти хоча б одну миску яловичого або курячого фо щотижня, інакше я його терпіти не можу.

Сьогодні у великих містах, таких як Ханой чи Хошимін, люди та туристи можуть їсти все, що завгодно, як в'єтнамську, так і міжнародну кухню. Це дає людям відчуття, що життя прекрасне, і рідко іноземці, які живуть тут, відчувають невдоволення їжею.

Як в'єтнамець, народжений у Ханої та «староміський хлопець », що вас турбує та чого ви хотіли б бачити покращення на вашій другій батьківщині ?

– Найбільше мене засмучує те, що багато в’єтнамських агентств досі обирають персонал на основі емоційних чинників, що призводить до проблеми дітей високопосадовців. Або ж у багатьох сферах підхід до роботи базується на принципі «перше – сім’я, друге – знайомство». Йдучи до лікарні, до школи, сплачуючи податки чи працюючи з урядом, люди завжди намагаються максимально використати свої знайомства, щоб отримати пріоритет. Коли вони не знають одне одного, застосовують звичне рішення: використання конвертів. Ось чому у в’єтнамській мові існує вислів: «культура конвертів».

Я ніколи не бачив, щоб у В'єтнамі так розвивалася практика дарування конвертів (звичайно, з грошима всередині). Здається, що в нинішньому контексті, після кожної подяки, конверти з'являться першими. У лікарні родичі пацієнтів знаходять способи дарувати конверти лікарям перед операцією. В кінці навчального року батьки разом надсилають конверти вчителям, щоб подякувати їм за навчання своїх дітей. У свята конверти є майже природною частиною подарунків, які співробітники приносять своїм керівникам. Навіть на дні народження використовуються конверти, а не ретельно підібрані подарунки, які дарують один одному...

Особисто мені ця зміна не дуже подобається. Якщо можливо, я все ще обираю подарунок замість простого конверта. Але, як каже в'єтнамське прислів'я: «У Римі роби, як римлянин», у багатьох випадках, зазвичай на весіллях чи похоронах, я все ще використовую це рішення.

Я розумію, що ці проблеми виникають у період соціальних змін, коли темп життя стає дедалі поспішнішим і поспішнішим. Але в майбутньому, ймовірно, все має змінитися, щоб суть способу життя зберігалася та підтримувалася, а не розмивалася зручними звичками.

З економічної точки зору, як ви бачите розвиток В'єтнаму та що нам потрібно зробити, щоб залучити іноземних інвесторів, щоб вони «влаштувалися тут», сер ?

– Протягом багатьох років В’єтнам ставив собі за мету стати промислово розвиненою країною до 2030 року. Однак, оскільки світова економіка поступово рухається до глобалізації, країни тісно пов’язані між собою в ланцюгах створення вартості, які поступово позиціонуються, а не окремо, як раніше, мета стати промислово розвиненою країною за старими стандартами може мати деякі моменти, які вже не підходять.

Я вважаю, що В'єтнам повинен надавати пріоритет високоякісній сільськогосподарській продукції, яка є сильною стороною країни з багатими сільськогосподарськими ресурсами. Решта, залежно від кожного населеного пункту, повинна бути пріоритетною для інвестицій у легку промисловість або високотехнологічні галузі.

В інвестиційному та бізнес-середовищі мають бути механізми, що сприятимуть «гніздування» іноземних інвесторів. Зокрема, дуже важливим є також просування та інвестування в туристичну інфраструктуру. Адже перш ніж прийняти рішення про інвестування в іноземну країну, інвестори часто подорожують та з'ясовують, чи справді там є потенціал.

Я вважаю, що туризм може стати найбільшим економічним сектором В'єтнаму в майбутньому. У 2019 році, до пандемії Covid-19, кількість іноземних туристів у S-подібній країні становила близько 18 мільйонів. Я вважаю, що якщо будуть прийняті розумні рішення, це число може зрости до 50 мільйонів і незабаром перевершити Таїланд, країну номер один за обсягом туризму в Південно-Східній Азії, протягом наступних кількох десятиліть.

На мою думку, туристична галузь В'єтнаму повинна знати, як скористатися своїм цінним потенціалом, щоб рухатися вперед і перевершувати інші країни регіону. У нинішніх умовах потреби туристів зараз різноманітніші та вищі, ніж раніше, що вимагає спеціальних інвестицій у розважальні послуги, кухню та розвиток нічної економіки. Розвиток бренду халяль у В'єтнамі для обслуговування торгівлі, організація ресторанів халяль для туристів з мусульманських країн також є гарним рішенням.

Все потребує часу, а також більше наукових досліджень та практичних аспектів стратегії розвитку, щоб В'єтнам міг повною мірою просувати свою внутрішню силу, відновити туристичну галузь після сильного впливу пандемії Covid-19 та стати місцем, яке варто відвідати на все життя.

Самопроголошений "староміський хлопець", чи задоволений ти своїм нинішнім життям ?

– Зараз щастя для мене дуже просте, просто жити та насолоджуватися дрібницями щодня в Ханої. Мені подобається відвідувати дешеві ресторани, сидіти на тротуарі та насолоджуватися мискою локшини. Мені подобається їсти в ресторанах, які працюють лише в певний час доби. На вулиці Нгу Са є такий ресторан фо, бульйон дуже прозорий, а курка ароматна та пружна.

Коли в мене є іноземні друзі, які вперше відвідують Ханой, я часто беру їх до ресторану Cha Ca на вулиці Tran Hung Dao. Вони насолоджуються смачною їжею, розглядаючи фотографії старого Ханоя. Я покажу їм, як їсти пасту з креветок з рибою-гриль на гарячій плиті, що дуже типово для Ханоя, і розповім їм про історію Ханоя, спираючись на фотографії на стіні.

Мій будинок розташований у центрі столиці, тому, якщо в мене немає важливої ​​роботи ввечері, я часто одягаю спортивний одяг і тричі обходжу озеро Хоан Кієм. Це не просто фізична активність, а й спосіб для мене поміркувати про себе та про життя. Я вважаю, що район навколо озера Хоан Кієм – найкрасивіше місце в Ханої. Той, хто приїжджає до Ханоя і не гуляє навколо озера Хоан Кієм, вважається тим, хто там не був. Озеро Хоан Кієм – це душа столиці Ханой.

Вам 62 роки, і ви, ймовірно, скоро підете на пенсію. Коли ви попрощаєтеся зі своєю дипломатичною кар'єрою, чи продовжите ви жити у В'єтнамі чи Палестині? Чи продовжите ви бути мостом між В'єтнамом та арабськими країнами , а також світом ?

– Питання, на яке нелегко відповісти, бо для мене і В’єтнам, і Палестина є священними, пов’язаними та значущими.

Палестина — моя батьківщина, де я народився, виріс і провів своє дитинство. Після більш ніж 40 років життя далеко від дому настане час, коли мені доведеться провести деякий час у Палестині.

В'єтнам – це земля, яку я люблю і яку не можу покинути. Це місце, де я провів свою юність і найкращі роки свого життя, де я знайшов сенс життя, де я розпочав свою кар'єру. І більше того, у своїй уяві я завжди бачу себе в'єтнамцем зі стосунками, способом мислення та звичками у повсякденному житті.

Я звик жити у В'єтнамі серед багатьох друзів, більше, ніж будь-де у світі. Це друзі, які були близькими друзями протягом десятиліть, а також друзі в майбутньому, коли щодня мене зможуть вітати на кожній вулиці, на кожному розі в ролі посла, «який розмовляє в'єтнамською так само добре, як і в'єтнамською».

Більше того, у мене ще є багато планів та ідей, які обмеження моєї поточної роботи не дозволяють мені реалізувати. Один з них — створити центр культурного обміну між В'єтнамом та арабськими країнами, щоб обидві сторони могли подолати мовні бар'єри та зблизитися, як того й прагне кожна країна.

Я хочу, щоб образи та історії В'єтнаму розповідалися ширше та торкалися сердець і розумів кожного араба, як це я пережив у своєму житті. Коли буде обмін та співчуття щодо культури та історії, у нас буде набагато позитивніша співпраця, ніж раніше, у науці, освіті, туризмі чи економіці...

А після книги «Моя історія В'єтнаму» найближчим часом я дуже хочу написати ще книги про свої спогади, думки та почуття щодо В'єтнаму.

Я хотів би подякувати всім в'єтнамцям, які допомогли мені в усіх аспектах мого життя. І найбільше, вони допомогли мені зрозуміти, що навіть попри те, що вони походять з іншої культури, кожен, хто любить країну та народ В'єтнаму, отримає більше у відповідь!

 

Джерело: https://danviet.vn/ong-saadi-salama-dai-su-palestine-tai-viet-nam-mot-nguoi-viet-nam-que-o-ha-noi-va-la-giai-pho-co-2023051421545976.htm