У січні встановлюється вітальна брама...

Весна починається в січні, після зворотного відліку до Нового року, коли небо, земля та серця людей зустрічаються в момент місячного Нового року.

Поет Нгуєн Хоанг Сон порівнює січень із брамою нового року, крок через яку веде до просвітлення: «Січень зводить гостинні ворота / Я раптово входжу в юність з дитинства…»

Випадково я згадав вірші трьох поетів з Північного, Центрального та Південного В'єтнаму. Усі вони писали вірші та переступили браму січня. Це були Нгуєн В'єт Чіен зі своїм віршем «Січневий дощ», Лам Тхі Мі Да зі своїм віршем «Січень» та Муонг Ман зі своїм віршем «Січень співає». Кожен вірш мав свій власний стиль, свою витончену красу, свою ліричну сутність, що поєднувала людство з віхою, що знаменує початок нового року та нового сезону.

Відчуйте січень через погоду: січневі дощі на вулицях / Дощ як туман / Тіні дерев як дим / Як лунатика в небі (Січневий дощ - Нгуєн В'єт Чіен); січень ніжний: січень ніжний, як трава / А волосся м'яке, як хмари / Волосся летить над дивними берегами / Річка сумує за кимось, річка повноводна (Січнева пісня - Муонг Ман); січень свіжий і яскравий, щоб заспокоїти серце поета: То зів'яне, то розквітає / Час як поле / Коли ми були маленькими / Чи пам'ятаєш ти ще січень? (Січень - Лам Тхі Мі Да).

Цикл часу починається в січні, коли природа та рослини купаються, щоб розпочати дивовижний цикл зростання. Тільки люди старіють з часом. Вони старіють, але спогади залишаються свіжими, «аромат часу чистий / Колір часу — насичений фіолетовий» (Доан Фу Ту). Січень випускає небо, повне спогадів, у серце поета. Ніхто не купається двічі в одній річці, як завжди казало людство. Але емоції різні; їх можна відтворити, плекати та резонувати з тією ж частотою, тільки зі свіжішими мелодіями.

Ілюстрація: Тран Тхань Лонг

Поет середнього віку Буй Зянг колись написав: «Давайте привітаємося в дорозі / Весна попереду, вічність позаду». Це означає, що все мине, це лише сон, як довгий сон. Попереду січень, ще весна. А далі будуть нескінченні весни. Тому січень тихий, затяжний, задумливий, меланхолійний, ностальгічний, ледь помітно ностальгічний… і врешті-решт зникне в туманному дощі, в ніжному весняному вітерці, що шелестить листям.

Муонг Ман стоїть самотньо під весняним небом, але уважне читання показує, що поетеса не сумує. Лам Тхі Мі Да грайливо обіймає свою молодість: «Вік летить з вітром / Ми ось-ось перейдемо жовтень / Озираючись удалину / Січнева посмішка». Нгуєн В'єт Чіен усвідомлює: «Січень дощить, як трава / Зелені гори тягнуться до неба / Перед нескінченними роками / Моя поезія — лише туман і дим». Уся довжина людського життя однакова; затяжні емоції — це лише ноти в симфонії багатогранного інструменту під назвою Природа.

Крім того, є багато віршів про січень. Я помітив, що найкращі вірші про січень зворушливі, особливо ті, що написані тими, хто живе далеко від дому. Сільський поет Нгуєн Бінь у своєму вигнанні вигукнув: «Новий рік, січень, перший день Тет / Досі зберігає всю весняну пору» (Весняна музика).

І без перебільшення можна сказати, що Нгуєн Бінь — один із найкращих поетів, які пишуть про весну, про січень. Важко знайти когось, хто міг би намалювати таку барвисту та яскраву картину словами: «Січень, перший день весни / Пишні зелені сходи рису, первозданно білі квіти апельсина / Весняний дощ розсипає пил навколо села / Старі жінки готують свої речі, щоб йти до храму / Старі чоловіки йдуть у гори складати вірші / Юнаки збираються, молоді жінки святкують» («Казка про лютню»). Такий поет, з таким серцем, переповненим ностальгією за батьківщиною, не дивно, що навіть здалеку він міг лише подивитися в бік рідного краю та послати частинку своєї душі: «Цього Тета я не впевнений, що зможу повернутися додому / Я посилаю назад щире почуття» («Весна на чужині»)...

Тож, сидячи з січнем, кожен ніби відчуває почуття туги, як колись писав поет Хю Тінь: «Колеса грудня / Котяться крізь кожен тонкий день / Січень прибуває, вишиваючи траву / Нитки мряки ніжно коливаються». І навіть знаючи це заздалегідь, навіть знаючи це чітко, серце все ще прагне весни, переповненої надією та любов'ю: «Січень існує з незапам'ятних часів / Чому я досі чекаю і сподіваюся на січень… / Прекрасні квіти приносять мільйони посмішок / Я несу надію запросити січень» (Січень - Нгуєн Хоанг Сон).

Фам Сюань Хунг

Джерело: https://baodaklak.vn/van-hoa-xa-hoi/van-hoa/202602/thang-gieng-dung-mot-cong-chao-c55309d/