Лонган, який пані Нам посадила в кутку двору поруч з моїм будинком, мабуть, стояв там десятиліттями. Я пам'ятаю, як наприкінці 1990-х, коли моя сім'я переїхала сюди, ми вже бачили це дерево з його пишними гілками та міцним стовбуром, що відкидало тінь на велику площу двору. У неквапливі дні я часто брав своїх дітей до будинку пані Нам погратися. Ми сиділи та розмовляли на ганку, спостерігаючи, як сусідські діти граються під деревом. Звуки сміху та балаканини наповнювали повітря. У ці дні сусідські зв'язки зміцнювалися, сприяючи близькості, співчуттю та обміну досвідом.
Приблизно наприкінці лютого та на початку березня дерево лонган тихо цвіте. Маленькі, ніжні суцвіття блідо-жовтих квітів розвіваються на вітерці, несучи ніжний аромат. Відчувши багато сезонів цього цвітіння та цей тонкий аромат, я зрозумів, що серед метушні сучасного життя ніжний, але водночас чарівний аромат цього знайомого дерева діє як духовний бальзам, приносячи спокій моєму серцю. Можливо, це тому, що, щоб повною мірою оцінити суть аромату квітки лонгану, розум має бути справді спокійним, чи то рано вранці, чи пізно вночі, коли аромат найсильніший. У березні, разом із п'янким ароматом помело та запашним ароматом лимона, квітка лонгану додає витонченої чарівності життю.
Сезон дозрівання лонгану зазвичай припадає на липень. На гілках важко звисають грона пухких, коричневих або світло-жовтих плодів; один погляд на них показує їхню соковитість, солодкий смак і характерний аромат.
Коли лонган пані Нам був у розпалі та давав стиглі плоди, майже щодня діти з мого району збиралися перед двором, не відводячи погляду від грона фруктів. Щойно пані Нам кивала, хтось із них швидко біг на кухню, щоб взяти довгу жердину з прикріпленою до одного кінця хитромудрою кліпсою та великий кошик. А через десять хвилин маленький двір наповнювався радісним сміхом та вигуками, який солодкий і смачний лонган.
Щоразу, коли я бачу, як діти охоче збирають грона солодкого лонгану, я мимоволі згадую своє дитинство. Тоді мій дідусь також посадив біля ставка два дерева лонгану. Він сказав, що це лонган, вирощений у клітках, і він ретельно купив саджанці у Хун Єна, з великими, круглими, гладенькими шкірками, хрусткою м’якоттю, прозорою, як бурштин, та солодким, освіжаючим і ароматним соком. Однак, коли лонган посадили на безплідному ґрунті мого рідного міста, він не мав тієї солодощі та аромату, які він описував, але цього все одно було достатньо, щоб мої друзі та я з нетерпінням чекали його врожаю.
Липень прийшов до мого рідного міста, приносячи з собою шторми. Після кожного шторму невеликий місток через ставок був покритий опалим листям та плодами лонгану. Мій дідусь засукав рукави, нахилявся та шукав опале лонган, промивав його в кошику, а потім просив мене поділитися ним з друзями. Лонгани, замочені у воді на ніч, мали несподівано солодкий та освіжаючий смак. Цей солодкий, ароматний смак залишився зі мною й донині.
Слухаючи звук падіння плодів лонгану на дах, я згадав вірші поета Тран Данг Кхоа, які я вивчив напам'ять з дитинства. Це був вірш «Аромат лонгану» зі збірки «Куточок двору та неба»: «Щороку, коли лонган дозріває / Брати та сестри повертаються додому / Він швидко піднімається / Тягнеться до грон плодів / Цього року настала пора лонганів / Він ще не повернувся додому / Наші лонгани, розбомблені бомбами / Все ще цвітуть золотими квітами (...) / Вночі аромат лонгану посилюється / Ароматний зовні та всередині будинку / Моя мати не спить / Сумує за тим, хто далеко...»
Коли я був маленьким, щоразу, читаючи вірші з цієї збірки, такі як «Аромат лонгану», «Баньянове дерево», «Граючи в тамкук», «Жовтий метелик» тощо, я таємно мріяв, що одного дня я також навчуся писати вірші та зможу висловлювати свої думки та почуття через кожну сторінку.
Я раптом відчув запах лонгану, що доносився вітерцем. Я встав, взяв парасольку та пішов до будинку пані Нам.
Джерело: https://baogialai.com.vn/thuong-hoai-mua-nhan-post562253.html
Коментар (0)