Полудень, 30 квітня 1975 року

QTO - Мій друг заспівав: «О Сайгоне, я повернувся сюди...»

Його обличчя сяяло у сонячному світлі.

Ми не очікували, що з прихованого провулку ворог чатував, щоб відкрити вогонь.

Він упав опівдні 30 квітня.

У той самий момент наш прапор майорів над Палацом Незалежності.

Прапори майоріли вулицями.

Багато людей, які не знають одне одного.

Раптом вони взялися за руки та почали співати посеред вулиці.

Місто хвилювалося, як море.

Минають місяці та роки, перегортаються сторінки настінного календаря.

Але погляд в очах мого друга в той момент

Просто мовчки надсилайте стільки глибоких думок.

У кожен день мого життя.

Тхань Куе

Ілюстрація: HH

Коментар:

Поет Тхань Кве, лауреат Державної премії з літератури та мистецтва, виріс під час війни опору проти США, належаючи до того ж покоління, що й такі поети, як Нгуєн Хоа Дьєм, Хю Тхон, Тхань Тхао, Нгуєн Диок Мау… Він писав не лише вірші, а й прозу, тому його поетичні теми часто розвиваються навколо ситуацій, людських доль та глибоких почуттів любові та вірності, особливо товариства. Велика перемога весни 1975 року, особливо 30 квітня, стала джерелом натхнення для багатьох поетів.

Поет То Хоу не міг стримати свого захоплення, коли писав: «О, сьогоднішній день чудово сонячний / Дядьку Хо, звістка про перемогу дійшла до нас / Ми йдемо, сяючи світлом сталі / Місто, назване на твою честь, сяє прапорами та квітами». Поет Хоу Тхінь, солдат-танкіст, вловив момент «Вечері в Палаці Незалежності» з усіма його емоційними сценами. Дзінь Тхị Тху Ван, студентка з Півдня, запитувала себе: «Якби не було 30 квітня…»

Тхань Кве, зокрема, обрав унікальну перспективу, погляд крупним планом крізь призму власної душі, зосереджуючись на особливій ситуації в особливий момент. Глибока, похмура нота у переповненій симфонії 30 квітня. Це вірш «Полудень, 30 квітня 1975 року», написаний під час його участі у кампанії Хо Ши Міна як військовий кореспондент.

Вірш починається з образу солдата, друга поета: «Мій друг співає: «Сайгоне, ми повернулися сюди / Твоє обличчя сяє в сонячному світлі»». Мерехтливе сонячне світло, іскристе сонячне світло — це солодкі, мерехтливі промені сонця, немов мед, просіяний крізь листя стародавніх дерев у полуденному сайгонському сонці. Це мерехтливе сонячне світло також уособлює мерехтіння, проблиск радості в момент «Полудень, 30 квітня 1975 року», коли мир був лише за крок від нас, проте «Ми не очікували, з глибокого провулку, ворог чатував / Ти впав опівдні 30 квітня». Дві контрастні сцени: солдат-визволитель, з гідною поставою переможця, співає пісню визволення Сайгону з безмежною радістю та щастям, поки ворог чатував з глибокого провулку... І якою зворушливою була та мить, та героїчна і трагічна мить: «Саме тоді наш прапор майорів над Палацом Незалежності / Прапор майорів над вулицями».

Ті, хто загинув, щоб прапор міг високо майоріти, кров мучеників ще більше забарвила червоний колір прапора визволення, вшановуючи мовчазну, але неймовірно героїчну жертву солдатів, сповнених оптимістичної радості. Вірш раптово вибухає безмежною радістю в день визволення лише кількома мазками пензля, створюючи резонанс: «Багато незнайомців / Раптом беруться за руки і співають посеред вулиці / Місто хвилюється, як море».

Але серед цього моря людей поет не забув одного загиблого товариша, який не загубився у бурхливих хвилях людей та прапорів. І образ очей, погляд загиблого товариша містив блакить вільного неба з такою кількістю прагнень: «Мовчазно посилаючи стільки глибоких речей», ці очі ніби спостерігають за нами — тими, хто ще живий, пише нові розділи історії з такою відповідальністю.

У вірші безпосередньо не розповідаються про героїчні події 30 квітня, а радше про воєнну ситуацію, яка глибоко зворушила людей. Тому 30 квітня набуває ще більшого історичного значення, цінності, яка надихає та резонує з кожним, нагадуючи про сувору ціну війни та безцінне щастя миру; і про те, що ми ніколи не повинні забувати тих, хто був відсутній у радісному дні перемоги 30 квітня.

Нгуєн Нгок Фу

Джерело: https://baoquangtri.vn/van-hoa/202604/trua-30-4-1975-5466cd8/