Від «Ми журналісти» до «Яскраві очі, чисті серця»

Людина, яка збирає звуки з реального життя.

Перш ніж зануритися у світ мистецтва «Яскраві очі, чисте серце», неможливо не згадати «архітектора», який вдихнув музичне життя у вірші – журналіста та музиканта Тао Хань Хунга. Він є унікальною постаттю в сучасній журналістиці та музиці , людиною, яка завжди вміє поєднувати гостру проникливість журналіста з чутливою, романтичною душею митця.

Доцент, доктор музики До Хонг Куан, заступник голови Центрального Комітету Вітчизняного фронту В'єтнаму - президент В'єтнамського союзу літературних та мистецьких асоціацій, вручає нагороди журналісту Тао Хань Хунгу та музикантам-переможцям конкурсу авторів пісень «В'єтнам - Куба: Пісня солідарності та дружби лунає вічно» з нагоди 65-ї річниці встановлення дружніх відносин між В'єтнамом та Кубою. Фото: Ха Хань Лінь

2025 рік став ще однією віхою в його кар'єрі автора пісень. Окрім третього призу за пісню «Наші журналісти », його твір «В'єтнам – Куба: Зелена дружба» також отримав почесну відзнаку на конкурсі пісень, присвяченому 65-й річниці дружби між В'єтнамом і Кубою, організованому Асоціацією музикантів В'єтнаму та Союзом літературних та мистецьких асоціацій В'єтнаму. Цей твір був однією з п'яти пісень, відібраних для виконання на церемонії нагородження, а також серед 65 творів, відібраних для включення до музичного збірника, представленого партії, державі та народу Куби.

Якщо «Ми, журналісти» — це епічна панорама, що підсумовує славне століття жертви та гордості за журналістику країни, то «Яскраві очі, чисте серце» — це ніби саморозповідь, погляд зблизька на внутрішній світ, професійну етику та життєві ідеали письменників. Перехід від колективного «ми» до саморефлексивного «я» — це зрілий художній крок Цао Хань Хунга, який знаходить абсолютний резонанс у вірші Нгуєн Тхієна.

Відданість справі та «комбінований» підхід визначають журналістику.

На початку пісні слухачі потрапляють у ніжний, ефемерний художній простір, який, тим не менш, містить глибокі філософські думки:

«Маленька радість серед швидкоплинності життя. Блискуча, як крапля роси, що чіпляється за кінчик травинки».

Образ «крапель роси, що чіпляються за травинки» – це прекрасна художня метафора. Робота журналіста іноді починається з дуже дрібних речей, фрагментів життя та звичайних історій, прихованих серед «непостійності» життя. Однак за цією скромною зовнішністю прихована «невидима сила», здатна підбадьорювати, зворушувати серця та мотивувати людей прагнути успіху в житті.

Як журналіст, що спеціалізується на мистецтві та культурі, мене особливо вразило дуже раціональне, але водночас поетичне визначення професії автором:

«Журналістика – це сума, своєчасне висвітлення подій приносить щастя в життя».

Журналістика — це творче визначення «додатку». Це сума інформації, подій, волі народу та партії, радості і навіть болю, якими потрібно поділитися. «Своєчасність» — це життєва сила, поживний елемент, що підтримує газету. Але основна мета цього доповнення — не прагнути сенсаційності чи залучення читачів, а «принести щастя в життя», скеровуючи людей до цінностей Істини, Добра та Краси.

Відмінна риса вмілого письменника: «Гострий погляд, чисте серце, проникливе перо».

Журналіст і музикант Тао Хань Хунг, заступник головного редактора будівельної газети (четвертий зліва), посів третє місце зі своєю піснею «Ми, журналісти» у конкурсі літературно-художніх творів про журналістику, присвяченому 100-річчю Дня революційної преси В'єтнаму (1925-2025). Фото: Ван Туєн.

В основі вірша і душі пісні лежать потужні твердження про професійну етику:

«Гостре, блискуче перо, яке пише та говорить правду! Долає незліченну кількість труднощів без жодного натяку на егоїзм».

Це конкретне втілення класичного вчення поколінь революційних журналістів: «Яскраві очі, чисте серце, гостре перо». В сучасну епоху інформаційного вибуху, де нас постійно оточують фейкові новини, матеріальні спокуси та слава, «писати та говорити правду» стало викликом життя і смерті. Журналісти повинні стикатися з тиском громадської думки, тиском негативних сил і, що найнебезпечніше, тиском власної жадібності. Цао Хань Хунг використав рішучі музичні ноти, щоб ствердити, що такий солдат повинен подолати всі перешкоди, зберігаючи своє серце «без сліду егоїзму» — абсолютну неупередженість і чистоту.

Цей ідеал піднявся, коли його пов'язали з долею нації та революційним шляхом:

«Обираючи славетну професію журналіста, щиро слідуючи за партією. День революційної журналістики – це можливість для самоаналізу».

Для революційної журналістики партія є провідним принципом, ідеалом. Ця строфа не є догматичною чи схожою на гасло; вона викладена дуже скромним тоном: «Це можливість поміркувати над собою». Журналістика — це не лише погляд назовні, на суспільство, щоб поміркувати над ним, але й погляд усередину себе, щоб виправити власні недоліки.

Фраза «Непохитне серце... Широкий погляд / Чистий, як нефрит, яскравий, як дзеркало!» повторюється в кінці вірша, як зворушливий рефрен, урочиста клятва. «Серце» уособлює моральність і співчуття; «Бачення» представляє знання, культурну та політичну проникливість. Ці два елементи завжди повинні йти рука об руку, відбиваючись один на одному, як нефрит і дзеркало.

Злиття двох музичних світів: поп-балади та року.

Пісня «Яскраві очі, чисте серце» настільки унікально приваблива завдяки майстерному використанню композитора Тао Хань Хунга у двох різних аранжуваннях, двох абсолютно різних музичних стилях: поп-баладі та рокі. Це не просто технічний експеримент, а художній намір повною мірою зобразити дві сторони журналістики: її ніжність та співчуття, а також її гостроту та стійкість.

У версії «Поп-балада» пісня постає як щира сповідь, глибока та прониклива мелодія. Плавна мелодія та повільний ритм балади в поєднанні з фортепіано та струнними інструментами створюють романтичну та ніжну атмосферу.

Таке аранжування ідеально доповнює початкові рядки вірша: «Маленька радість... Блискуча, як крапля роси». Слухач майже відчуває безшумні кроки журналіста в тихій ночі, його глибоке співчуття до нещасних. Мелодія балади проникає в серце, підкреслюючи теплоту серця письменника. Вона доводить, що за гострими статтями криється чутлива душа, здатна зворушуватися красою та ранити потворністю. У цій версії елемент «Внутрішнього серця» оспівується повною мірою.

На відміну від ніжної балади, рок-версія дарує потужний, хвилюючий вихор емоцій. Спотворена електрогітара та потужні джазові барабани перетворюють «Bright Eyes, Pure Heart» на справжню епічну композицію.

Рок-музика за своєю суттю є символом свободи, бунту та вибухової енергії. У поєднанні з поезією Нгуєн Тхієна рок-музика підносить бойовий дух пісні до її вершини. Такі тексти, як «Подолання незліченних викликів», «Серед життєвих бур» та «Зберігаючи полум'я віри», коли їх співають на тлі року, стають такими ж потужними та рішучими, як клятви, дані перед битвою.

Рок-версія реалістично зображує образ журналіста, який бореться зі стихією: від серця стихійних лих до небезпечних полів битви проти корупції. Тут «гостре око» та «гострі ручки» мають першочергове значення. Сила року полягає в силі справедливості, голосі народу, який руйнує всю брехню.

Той факт, що пісня може виділятися та бути захопливою в обох цих протилежних жанрах, демонструє блискучий аранжувальний талант та мелодійне мислення Цао Хань Хунга. Він створив музичну «комбінацію», що дозволяє твору охопити різноманітну аудиторію, від тих, хто цінує споглядальну музику, до молоді, яка захоплюється нетрадиційними та потужними стилями.

Життя серед людей — це як бути невіддільним від власної плоті та крові.

Незалежно від аранжування, кінцевою метою музики Цао Хань Хунга залишаються люди. Приспів пісні резонує зі священністю та емоціями:

"Завжди живіть серед людей, нероздільні, як плоть і кров! Хоч би дорога була довгою та важкою, нехай полум'я віри палає. За мирну країну — голос народу!"

Обкладинка пісні «Батьківщина в океані» – музичного твору журналіста та музиканта Тао Хань Хунга, створеного під час ділової поїздки на острови Чионгса (травень 2017 року).

Революційна журналістика народжується з народу і повинна служити народу. Стосунки між журналістами та народом визначаються образом, який не може бути більш священним: «як кров і плоть, нероздільні». Журналісти не можуть сидіти в кімнатах з кондиціонерами та «судити» життя. Вони повинні зануритися в реальність, відчувати запах бруду та землі, чути зітхання трудящих, щоб їхні статті дихали, щоб вони жили.

«Голос народу» – це і обов’язок, і честь. Коли народ довіряє журналістам свій голос, це означає, що він дарує їм свою віру та надію. Зберігаючи це полум’я віри крізь незліченні життєві труднощі та бурі, справжні журналісти утверджують свою цінність та існування.

«Яскраві очі, чисте серце» журналіста та музиканта Тао Хань Хунга — це не просто мотиваційний музичний твір. З точки зору людини, яка працює в галузі культури та мистецтва, я вважаю його витвором мистецтва з глибокою думкою та високою естетичною цінністю.

Бездоганне поєднання багатої наративної поезії Нгуєн Тхіена та проникливого й багатогранного музичного бачення Тао Хань Хунга створило позачасову пісню. Цей твір є не лише прекрасним завершенням нагороди «Наші журналісти» , але й слугуватиме духовним супутником і цінним нагадуванням для поколінь журналістів сьогодні та завтра: завжди зберігайте чисту та сяючу душу та яскраві, проникливі очі перед обличчям життєвих бур.