Завдяки спільним зусиллям любителів літератури ми знайшли матеріали для доповнення відсутніх частин китайської поеми «Фан Кхой», присвяченої майстру В'єн Тханю, написаної понад 100 років тому.
За матеріалами зі статті.
В середині листопада 2023 року я отримав повідомлення від доцента лінгвістики Хоанг Зунга. У повідомленні зазначалося, що у статті «Дхарма-бесіди п’яти великих ченців Хюе», опублікованій на веб-сайті Куанг Дик 18 грудня 2015 року, професор Нго Чонг Ань написав: перебуваючи в Хюе, після ночі в храмі, де настоятелем був преподобний В’єн Тхань, Фан Кхой, згадуючи прощання, захопився характером високопоставленого ченця та написав вірш китайськими ієрогліфами як подарунок преподобному В’єн Тханю такого змісту: «Побачивши всю пишноту, очі втомилися / Сидячи серед людей, квіти не мають форми / Поезія на стіні, нефрит має душу / Трава та дерева в саду, нове Царство Будди / Корал і дорогоцінний меч, нащадок великого царя / Одна ніч у шовковиці, знаючи свою долю / Плещучи чернече вбрання як прощання».
(Поетичний переклад: Відчувши пишноту світу, мої очі розгублені / На щастя, я прийшов до храму з добрим другом / Ми сидимо разом на лавках: Квіти без форми / Поезія на стінах: Нефрит яскраво сяє / Прекрасні рослини та дерева створюють буддійську сцену / Дорогоцінний корал і мечі споконвіку / Без відповідного місця для проживання ми мусимо попрощатися / Чернець, одягнений у шату, проводжає нас на край світу).
Вірш не має назви, ані оригінального китайського тексту; існують лише транслітерація та поетичний переклад. Дивно, але в транслітерації відсутній другий рядок, який у поетичному перекладі звучить як «На щастя, я прийшов до храму з добрим другом».
Також невідомо, коли і за яких обставин автор написав цей вірш. Найдивнішими є останні три слова п'ятого рядка, транслітеровані китайсько-в'єтнамською мовою як «cự vương tôn». Існує багато випадків вживання слова «cự», але про який саме йдеться, оскільки жодне з інших слів, здається, не відповідає значенню вірша?
Більше того, якщо це «давній королівський нащадок», як його можна порівняти з «новим мечем-скарбом» та перекладачем, за словами професора Нго Чонг Аня, Ву Хоанг Чуонга, який переклав поему як «з незапам'ятних часів»? Чи може бути так, що це був «давній королівський нащадок», але його помилково оцифрували та завантажили в Інтернет?
Тому, коли я спробував додати китайські ієрогліфи до вірша, мені вдалося лише перші чотири рядки. Я застряг на п'ятому рядку! Я застряг, бо не міг знайти відповідного ієрогліфа для «cự», і не наважився використати «cựu» (舊), як думав, бо не був впевнений у його правильності! Звичайно, для шостого ієрогліфа в першому рядку транслітерації, «nhục», я все одно використав «nhục» (肉), хоча мені все ще було цікаво, чому саме «nhục», а не якийсь інший, приємніший за звучанням ієрогліф.
...до змісту книги «Тра Ам та Майстер В'єн Тхань»
Щодо цього занепокоєння, пан Нгуєн Лам Дьєн, спираючись на інформацію, надану доцентом доктором Хоанг Зунгом, ретельно розшукав оригінальний китайський текст поеми та деякі пов'язані з ним деталі в книзі Нгуєн Ван Тхоа «Тра Ам та Майстер В'єн Тхань», опублікованій учнями Ба Ла та Тра Ама, спочатку в 1972 році, а потім у 2016 році.
Відповідно, оригінальний текст вірша китайською мовою, транслітерований і перекладений, виглядає так: «閱 盡 繁 華 眼 欲 昏/ 忽 從 人 海 溯 禪 源/ 坐 間 人 我 花 無 相/ 壁上 詩詞 玉 有 魂/ 草 樹 祇 園 新 佛 國/ 珊 瑚 寶 劍 舊 王 孫/ 空 桑 一 宿 知 無 分/ 珍重 袈桬 送 出門”.
Транслітерація китайсько-в’єтнамської: Duyệt tận phồn hoa mắt dục hôn/ Hốt tùng nhân hải tố thiền ngôn/ Tọa gian nhân ngã hoa vô tướng/ Bích thượng thi từ ngọc hữu hồn/ Thảo thụ kỳ viên tân phật quốc/ San hô bảo kiếm cựu vương tôn/ Không tang nhất túc tri vô phận/ Trân trọng ca sa tống xuất môn .
В'єтнамський переклад вірша: Відчувши пишноту світу, мої очі розгублені / На щастя, я прийшов до храму з добрим другом / Ми сидимо разом на лавках: квіти без форми / Поезія на стінах: сяючий нефрит / Прекрасні рослини та квіти створюють буддійську сцену / Дорогоцінні корали та мечі з незапам'ятних часів / Без підходящого місця для проживання ми мусимо попрощатися / Чернець, одягнений у шафрановий одяг, проводжає нас на край світу .
Порівнюючи матеріал з книги «Тра Ам та шановний Вієн Тхань» зі статтею «Дхарма-бесіди п’яти великих ченців Хюе», можна знайти кілька відмінностей.
Оригінальний другий рядок, пропущений у версії професора Нго Тронг Аня та включений Нгуєн Ван Тхоа, — це 忽 從 人 海 溯 禪 源, що транскрибується як «hốt tùng nhân hải tố thiền ngôn» та перекладається як «На щастя, я прийшов до храму з добрим другом». Шостий символ першого рядка у версії професора Нго Тронг Аня транскрибується як «nhục», тоді як у версії Нгуєн Ван Тхоа він записаний як 欲, що транскрибується як «dục».
П'ятий ієрогліф у шостому рядку, у версії Нгуєн Ван Тхоа, пишеться як 舊, транскрибується як «cựu» (старий), а не «cự», як у версії професора Нго Тронг Аня. Слова «hoa» (квітка) та «ngọc» (нефрит) у третьому та четвертому рядках цієї версії не пишуться з великої літери, як у версії професора Нго Тронг Аня, яку він отримав від Нгуєн Лам Дьєна, і це, мабуть, більш логічно.
Уточнення багатьох моментів
Найбільш суттєва відмінність полягає в тому, що версія Нгуєн Ван Тхоа містить короткий лист, також китайськими ієрогліфами, на початку вірша. Оригінальний лист, перекладений в'єтнамською мовою, звучить так: «Вчора вдень, маючи честь зустрітися з шановним майстром, я не міг спати в своєму заїзді минулої ночі».
Я пам'ятаю, коли ми розлучалися, шановний чернець прочитав рядок поезії, а я склав вірш у стилі контрольованого вірша. Я запозичив саме цей рядок у шановного ченця і помістив його в кінці свого вірша, щоб не забути. Я шанобливо прошу пана Ван Бінь віднести його до храму від мого імені. Я щиро сподіваюся, що шановний чернець перегляне та схвалить його.
Виходячи з вищезгаданого листа та деяких інших документів у «Тра Ам та Монк В'єн Тхань», можна припустити, що Фан Кхой зробив це десь між 1911 і 1914 роками, після трьох років ув'язнення за підозрою в причетності до інциденту з «вимаганням» у Куангнамі та сусідніх провінціях у 1908 році.
У той час Фанхой перебував у Хюе, а шановний В'єн Тхань також мешкав у пагоді Ба Ла Мт у селі Нам Пхо, приблизно за чотири-п'ять кілометрів від імператорського міста Хюе. Конкретні обставини, що призвели до створення поеми, полягали в тому, що після дня відвідування та розмови з шановним, одного вечора, повернувшись до свого помешкання, він не міг заснути, оскільки був настільки вражений чеснотою, вродженим талантом та старанною практикою шановного В'єн Тханя.
Завдяки «Тра Аму та Майстру В'єн Тханю» ми також дізналися, що Фан Кхой знову відвідав Майстра В'єн Тханя після цього візиту. Це було, ймовірно, на початку 1918 року, коли Фан Кхой, як кореспондент газети «Нам Фонг», супроводжував головного редактора Фам Куїня під час поїздки до Хюе, щоб спостерігати за церемонією Нам Зяо імператорського двору. Під час цієї поїздки він взяв пана Фама до храму та вранці поспілкувався з Майстром В'єн Тханем про різні літературні та дзен-буддійські філософські питання.
Щодо цього візиту Фам Куїнь опублікував статтю в журналі «Нам Фонг» за 10-й випуск за 1918 рік, у якій багато хвалив преподобного Вієн Тханя, зокрема уривок: «Преподобний походив з королівської родини, тому, хоча й жив у монастирі, він писав у унікальному стилі, на відміну від інших ченців. (...) Талант преподобного Вієн Тханя можна знайти недалеко; достатньо просто послухати його розповіді, щоб зрозуміти: кожне слово — це як випльовувати перли та коштовності, і воно ніби природно перетворюється на імпровізований вірш. Його каліграфія чудова, як і його поезія мовою ном».
Людиною, яка переклала класичну китайську поему Фан Хоя на в’єтнамську мову, був не поет Ву Хоанг Чонг, а Нгуєн Ван Тхоа, автор «Тра Ам і чернець В’єн Тхань». Vũ Hoàng Chương був лише одним із кількох людей, таких як преподобний Thích Trí Quang, професор Bửu Cầm тощо, яких автор запросив переглянути та відредагувати текст.
За отримання цієї інформації я вдячний багатьом людям, особливо пану Нгуєн Лам Дьєну та доценту Хоанг Зунгу. За оновленими матеріалами я завершив переклад вірша, хоча не зовсім ним задоволений. Сподіваюся мати ще один переклад вірша мого батька: « Граючись у метушливому світі, мої очі засліплені / Відвідуючи дзен-сад, ніхто не очікував / Ми сидимо там, де квіти не видно / Поезія та проза на стіні лунають звуком струн / Дерева та рослини в дзен-саду свіжі водою Будди / Корали та дорогоцінні мечі куються з давніх часів / Відпочинок у дзен-монастирі незручний / З повагою, майстер прощається з гостем-поетом ».
Джерело
Коментар (0)