Президент Хо Ши Мін — засновник революційної журналістики В'єтнаму

Президент Хо Ши Мін працював у В'єтбаку під час війни опору проти французького колоніалізму. Фото: VNA

Засновник революційної журналістики В'єтнаму

Революційний шлях Нгуєн Ай Куока з початку 20-го століття був не лише подорожжю, щоб знайти шлях до порятунку країни, але й подорожжю , щоб відкрити та створити особливий засіб для служіння революції: пресу. В умовах, коли країна поринала в темряву колоніального правління, він швидко зрозумів: для пробудження національного духу немає ефективнішого засобу, ніж слово. Преса не лише передає інформацію, але й сприяє організації сил, орієнтації громадської думки та пробудженню патріотизму. Він сказав: «Газета — це просто білий папір із чорним чорнилом. Але з цим білим папером і чорним чорнилом люди можуть писати ультиматуми, люди можуть писати любовні листи».[1]

21 червня 1925 року в Гуанчжоу народилася газета «Тхань Ньєн», заснована, редагована та видана Нгуєном Ай Куоком. Це була не просто газета – це була перша ідеологічна зброя В'єтнамської революції, продовжена рука В'єтнамської революційної молодіжної асоціації у поширенні марксизму-ленінізму в країні, що розпалило новий революційний рух. Газета була написана та надрукована від руки в рудиментарному стилі, але її зміст був гострим та практичним, що безпосередньо сприяло підготовці перших поколінь патріотів до шляху пролетарської революції.

Не зупиняючись на Тхань Ньєні, протягом років своєї діяльності у Франції, Радянському Союзі, Китаї, Таїланді..., Нгуєн Ай Куок заснував і керував багатьма газетами, такими як: «Le Paria» («Знедолені»), «Незалежний В'єтнам», «Прапор визволення», «Національне спасіння»... Кожна газета мала певну політичну місію, але всі вони мали спільну мету служити справі національно-визвольної боротьби та розбудови революційного руху.

Безперервне налагодження та підтримка діяльності преси у надзвичайно складних умовах свідчить про його стратегічне бачення, організаторське мислення та особливу наполегливість. Дослідник До Куанг Хунг оцінив: «Хо Ші Мін — це той, хто започаткував газетну лінію, кар'єру» [2] — не лише правильно з точки зору історичної ролі, але й демонструє глибину всебічного революційного медіа-мислення.

Зі складних початків президент Хо Ши Мін заклав першу цеглину у будівництво в'єтнамської революційної преси – преси, яка завжди тісно пов'язана з долею нації, партії та народу.

Творець революційних принципів та стилів журналістики

Якщо заснування газет – це «заснування гір і скель», то створення системи ідеології, журналістських методів та стилю журналістики – це фундаментальний та сталий крок. Хо Ши Мін був не лише журналістом і солдатом, а й тим, хто встановив перші принципи революційної журналістики: служіння ідеалам, служіння народу, правдиве відображення та пропагування того, що є правильним і добрим.

Сам обсяг журналістських праць свідчить про його статус революційного журналіста: близько 2000 статей багатьма мовами, майже 100 різними псевдонімами, від Нгуєн Ай Куок, С.Б., Т. Лан до Д.К., XYZ... Твори охоплюють багато жанрів: редакційні статті, політичні коментарі, репортажі, мемуари, оповідання, сатира, поезія... Гнучкість форми вираження та гостре мислення про зміст є яскравими проявами таланту та журналістського стилю Хо Ши Міна.

Цей стиль чітко проявляється в кожному реченні: короткий, лаконічний, стислий, але багатий на образи, емоції та переконливість. Він писав не витончено чи академічно, а орієнтувався на широку публіку, особливо на трудящі маси. Він якось сказав: «Для кого ви пишете? Яка мета письма? Як писати так, щоб це було легко зрозуміти, легко запам’ятати, легко зробити?» – простий, але життєво важливий принцип, який став дороговказом для всіх поколінь журналістів.

Зокрема, він надавав великого значення поєднанню журналістики з практикою; статті були не лише інформацією, а й дією, закликом до зброї, прапором, що закликає маси повстати та боротися. Тому статті Хо Ши Міна не лише читали, а й «втілювали в життя», стаючи частиною революційного життя.

Його журналістське мислення також було дуже науковим: він завжди звертав увагу на те, як вибрати заголовок, як презентувати, як чітко аргументувати, як представити інформацію зосереджено та з ключовими моментами. Для нього журналістика не може бути поверхневою чи емоційною; вона має бути глибокою, правильною та мати чіткий напрямок.

Журналістська ідеологія Хо Ши Міна не лише залишила цінність для В'єтнаму, але й є цінною спадщиною в історії світової журналістики. Це журналістика для народу, журналістика, що служить справедливості та розуму, гуманна, чесна та борюча журналістика.

Людина, яка заклала етичну основу та місію революційних журналістів

Окрім заснування, керівництва та написання статей для газет, президент Хо Ши Мін також приділяв особливу увагу формуванню команди журналістів. За його словами, революційний журналіст повинен бути, перш за все, людиною з ідеалами, патріотизмом, професійною етикою та завжди бути прив’язаним до народу. Він сказав: «Для нас, журналістів, перо — це гостра зброя, стаття — це революційне проголошення, щоб мобілізувати маси для об’єднання та боротьби…»[3] Цей вислів залишається глибоко актуальним і сьогодні, особливо в контексті сильного впливу технологій, соціальних мереж та негативної сторони свободи слова на сучасні ЗМІ.

Він вимагав від журналістів не брехати, не прикрашати, не вигадувати, не обманювати народ. Преса має бути чесним голосом народу, точно відображаючи думки та прагнення мас. Він колись радив, що сказано має бути зроблено, а написано – правильно. Це не лише професійна вимога, а й етична. У своїй журналістській ідеології революційна журналістика повинна брати правду за основу, бо «правда – це сила», причина існування журналістики. Хо Ши Мін вимагав, щоб інформація була точною, конкретною та такою, що перевіряється: «Письмо має бути практичним, говорити з доказами, повідомляти з доказами... якщо це незрозуміло, не пиши» [4]. Він часто змінював назви та формулювання статей, щоб забезпечити абсолютну правдивість та точність. За його словами, якщо преса не поважає правду, вона не може навчати чи вести маси.

Революційні журналісти повинні бути не лише чесними, але й сміливими у боротьбі з правопорушеннями, не уникаючи, не прикрашаючи, не прикрашаючи власні досягнення. Він критикував звичку «однобоко говорити» та «перебільшувати досягнення», водночас наголошуючи на ролі самокритики та критики в журналістиці. Критика, за його словами, має будувати, «лікувати та рятувати людей», а не руйнувати чи ганьбити.

І понад усе, Хо Ши Мін завжди вимагав від преси бути вірною ідеалам партії, служити народу, висловлювати голос мас, заради спільного блага, а не заради особистої вигоди. Для нього журналістика – це політика, але політика, заснована на етиці, етика, яка «бере народ за корінь». Ці стандарти й донині є керівними принципами для в'єтнамських революційних журналістів.

Висновок

Рівно 100 років з дня народження газети «Тхань Ньєн» пройшла в'єтнамська революційна преса славетний шлях, зробивши важливий внесок у справу національного визволення, розбудову та захист Вітчизни. Під час цього шляху президент Хо Ши Мін був тим, хто започаткував, заклав фундамент, сформував ідеологію, методи та етику унікальної та сталої революційної преси.

Річниця Дня революційної преси В'єтнаму – це можливість для кожного журналіста сьогодні згадати Його та віддати шану Його – великого журналіста нації. Водночас це також можливість замислитися над собою, зміцнити ідеали, зберегти професійну етику та продовжувати стверджувати роль преси у справі служіння країні та народу, так само, як і шлях, який Він відкрив сто років тому.

[1] Повне зібрання творів Хо Ши Міна, том 4 (1945-1947), видавництво «Правда», Ханой, 1984, с. 167-169.

[2] До Куанг Хунг (2001), Більше розуміння Хошиміна, видавництво «Лейбористська справа», Ханой, с. 83.

[3] Повне зібрання творів Хо Ши Міна, том 10 (1965-1969), видавництво «Truth», Ханой, 1989, с. 97.

[4] Та Нгок Тан, Хо Ши Мін про журналістику, Ханой, 1995, стор. 152.

Доцент, доктор Нгуен Тхі Труонг Гіанг

Заступник директора Академії журналістики та комунікацій

Джерело: https://baothanhhoa.vn/chu-tich-ho-chi-minh-nbsp-nguoi-dat-nen-mong-cho-nen-bao-chi-cach-mang-viet-nam-252375.htm