Повернувшись з роботи та побачивши, що вся його родина зникла, чоловік 18 років сидів біля входу в село, чекаючи на дружину та дітей, аж ось одного разу йому зателефонували: «Тату, мамо...»

Усіх зворушила ця історія.

"Хто ця людина?"

«Чому він просто сидить нерухомо?»

«Чому він виглядає так дивно?»

У маленькому селі міста Біцзе провінції Гуйчжоу жив старий чоловік, який цілими днями сидів на великому камені біля воріт села. Його одяг був лахмачений, волосся сиве, і він мовчав, не промовляючи ні слова, з ранку до вечора, він просто сидів так цілими днями.

Люди, що проходили повз, бачили, який він дивний, і мимоволі задавалися питанням: чи не чекає він на когось, сидячи тут щодня?

Тож кого ви чекаєте?

Хтось з цікавості розпитав селян про цього старого. Ті, хто знав цю історію, безперервно зітхали, оплакуючи його страждання та труднощі.

За словами селян, цей старий чоловік із білим волоссям на ім'я Кім Кхай Луонг був одночасно глухим і німим. Однак він завжди був чесним, працьовитим і добрим. Усі в селі любили його і часто називали доброзичливим «Кім Кам».

То чому ж людина, яка завжди була життєрадісною, як він, стала такою? І хто та людина, на яку він чекає?

Все почалося одного ранку понад десять років тому – ранку, який Кім Кхай Луонг ніколи більше не хотів пережити.

Đi làm về thấy cả nhà biến mất, người đàn ông ngồi ở đầu làng chờ vợ con suốt 18 năm, bỗng một ngày nhận cuộc gọi:

Це був зимовий день 1991 року. Як завжди, Кім Кхай Луонг прокинувся рано-вранці, одягнув своє найтовстіше бавовняне пальто та приготувався йти на роботу. Але коли він повернувся додому, щоб попрощатися з дружиною та дітьми, він раптом виявив, що будинок порожній – його дружина та шестеро дітей зникли безвісти.

Хоча Кім Кхай Луонг не міг говорити, він був настільки схвильований панікою, що міг лише кричати у відчаї: «А... А... А...».

Оскільки його дружина завжди говорила те, що мала на увазі, то якщо вона виводила дітей погратися або щось зробити, то завжди чітко йому про це говорила перед тим, як іти.

Але цього разу його дружина не залишила записки. Усі семеро раптово зникли. Кім Хай Луонг поспішно бігав по селу, шукаючи їх.

Незважаючи на крижаний холод, він не вагався, його кроки пришвидшилися. Він швидко обшукав усе село, але дружини та дітей не було видно.

У цей час Кім Кхай Луонг почувався вкрай неспокійно, боячись, що з його дружиною та дітьми сталося щось погане. Він знову бігав по селу, стукаючи в кожні двері, просячи допомоги у сусідів.

Не чуючи та не маючи змоги говорити, Цзінь Кайлян міг лише шалено жестикулювати руками, намагаючись показати, що його родина раптово зникла. Жестикулюючи руками, він голосно кричав у відчаї.

Коли селяни зрозуміли, що сталося, вони одразу ж розділилися на пошуки. Вони перевернули все село догори дном, але так і не знайшли жодних слідів. Як могли семеро людей з плоті та крові просто так зникнути?

Погода була дуже холодною, але нікого не знайшли. Поступово сусіди повернулися додому, але лише Цзінь Кай Лян відмовився здаватися. Він шукав день за днем, але все ще не було жодних новин.

Відтоді Кім Кхай Луонг вже не був такою життєрадісною та жвавою людиною, як раніше. Зустрічаючи сусідів, він просто тихо схиляв голову та проходив повз них, і більше не виходив на прогулянки. Довгий час він замикався в будинку, нікуди не виходив, просто тихо плакав на самоті.

Щоразу, коли повз проходили його друзі та сусіди, вони чули його жалібний плач, і всім стало його шкода. Усі намагалися втішити його, сподіваючись, що він зможе взяти себе в руки, добре їсти, наполегливо працювати та продовжувати добре жити, навіть будучи самотнім.

Після тривалого часу люди справді не могли знести, як Кім Кхай Луонг продовжує страждати, бути пригніченим та безжиттєвим. Вони порадили йому відпустити минуле, почати все спочатку та знайти нове щастя.

Однак Кім Кхай Луонг рішуче відмовився від усіх таких доброзичливих порад. Він завжди вірив, що може дочекатися повернення дружини та дітей, і що сім'я з восьми осіб обов'язково возз'єднається.

І ось, біля воріт села люди поступово звикли до образу старого чоловіка із сивим волоссям, який цілими днями чекає на свою дружину та дітей. Це очікування тривало вісімнадцять років.

Можливо, щирість Кім Кхай Луонга також зворушила небеса. Після довгого очікування нарешті прийшла несподівана новина.

Його племінник — Кім Тьєн Бан — прийшов його знайти та схвильовано повідомив, що щойно отримав телефонний дзвінок. Найімовірніше, це був старший син Кім Кхай Луонга — Кім Тхай Джанг!

Кім Тьєн Бан сказав, що зміст дзвінка був надзвичайно дивним. Щойно він відповів, інший абонент запитав: «У вашому селі є німа людина на ім'я Кім Кхай Луонг?»

Але стільки років його дядько жив сам, то чому ж раптом хтось телефонує і питає про нього?

Відразу після цього Кім Тьєн Бан раптом згадав, що раніше, бажаючи допомогти своєму бідному дядькові знайти родину, він опублікував в інтернеті допис про пошук родичів і залишив свій номер телефону. Можливо, хтось знайшов підказку та зв'язався з ним?

Подумавши так, Кім Тьєн Банг негайно передзвонив чоловікові, щоб підтвердити його особу. І нарешті прийшла шокуюча гарна новина – цим чоловіком виявився старший син Кім Кхай Луонга, Кім Тхай Джанг!

Почувши новину, Цзінь Сяньпен не вагався ні секунди та поспішив до будинку свого дядька. Він пояснив ситуацію мовою жестів, потім дістав телефон і показав Цзінь Кайляну фотографію Цзінь Тайцзяна.

Джін Кай Лян пильно дивився на екран телефону. Хоча він не бачив свого сина багато років, він одразу впізнав його. Він розплакався.

Він був глибоко зворушений і був абсолютно впевнений, що молодий чоловік в окулярах та охайно одягнений на фотографії — це його старший син, який зник безвісти вже багато років.

Після того, як обидві сторони підтвердили свої особи, мешканці села з ентузіазмом допомогли організувати невелику зустріч для возз'єднання батька та сина. Почувши новину про повернення старшого сина Кім Кхай Лионга, усі в селі зраділи та поширили цю новину один одному. Сім'ї навіть принесли до його будинку петарди, щоб відсвяткувати це.

Вісімнадцять років очікування нарешті не були марними — син повернувся, родина возз'єдналася! Дивлячись на метушливу сцену перед собою, Цзінь Кайлян яскраво посміхнувся. Це був перший раз за понад десять років, коли він посміхнувся від справжнього щастя.

Серед радісних вигуків та звуку петард перед будинком повільно зупинилася машина.

Кім Тхай Джанг вийшов з машини. Він був худим, у чорній оправі, виглядав елегантно та спокійно. Посеред хаосу він одразу впізнав свого батька. Не вагаючись, він кинувся до нього та міцно обійняв.

Цих обіймів Кім Кхай Луонг чекала вісімнадцять років.

Він відчував радість і емоції, яких ніколи раніше не відчував. Хоча він не міг говорити, його сльози та міцні обійми говорили самі за себе. Побачивши батька та сина разом після стількох років розлуки, селяни не могли стримати сліз.

Дивлячись на сиве волосся та виснажене обличчя батька, Кім Тхай Джанг відчув неймовірний біль у серці. Він згадав день, коли покинув дім; його батько був ще чоловіком середнього віку, сповненим енергії. Але тепер він був таким старим і слабким.

Після цього батько поспішно потягнув його до будинку, стурбовано жестикулюючи руками. Цзінь Сяньпен, який стояв поруч, одразу ж допоміг пояснити: «Дядько питає, де, окрім тебе, ще шестеро людей? Що саме сталося того року?»

Під болісним поглядом батька Кім Тхай Зянг почав згадувати те, з чим багато років не наважувався познайомитися.

Перш ніж перейти до причини зникнення всієї родини, давайте згадаємо «молодість» Кім Кхай Луонга.

Кім Кхай Луонг, хоча й глухий і німий, був вправним теслею. Протягом багатьох років він був найкращим теслею в селі, якого всі дуже хвалили. Під час роботи він завжди був обережним і ретельним, ніколи не виконуючи жодних обов'язків недбало, тому багато людей довіряли йому рекомендації щодо роботи. Завдяки цьому він також добре ладнав і зблизився з односельцями.

Хоча теслярська справа допомагала йому забезпечувати себе, жити самотньо було не вихід. Батьки Кім Кхай Лионга дуже хвилювалися за шлюб свого сина. Зрештою, для такої людини з інвалідністю, як він, знайти партнера було точно нелегко. Сусіди також охоче допомагали, знайомлячи його з навколишніми самотніми дівчатами, але все було марно.

Зрештою, батьки Кім Кхай Лионга попросили сваху в селі знайти йому дружину. Цією жінкою була та сама, яка зникла безвісти багато років тому – Лі Нгок Тьєн.

На той час Лі Нгок Тьєн була вдовою, виховувала доньку, якій було менше року, життя було надзвичайно важким. Оскільки вона хотіла знайти місце для утримання себе та своєї дитини, вона прийняла пропозицію сватовства. Що стосується родини Кім Кхай Лионг, вони не критикували її за те, що вона вдова з дитиною. Навпаки, вони були дуже вдячні їй за те, що вона не ненавиділа такого недосконалого чоловіка, як Кім Кхай Лионг, і була готова стати частиною цієї родини.

Після одруження їхнє життя було простим, але щасливим. Кім Кхай Луонг, який був лагідною та працьовитою людиною, працював ще старанніше, ніж раніше, намагаючись заробити гроші, щоб його дружина та діти могли мати краще життя. Він також ставився до падчерки своєї дружини як до своєї, назвавши її Кім Тху Кам.

Після одруження Лі Нгок Тьєн також організовано та акуратно вирішував усі великі та дрібні справи в домі. Що б не відбувалося, подружжя обговорювало це разом, можна сказати, що вони жили разом у великій злагоді та поважали одне одного.

Через рік після весілля пан Лі Юй народив первістка Цзінь Кай Ляна – Цзінь Тай Цзяна, який щойно возз'єднався зі своїм батьком. Коли Цзінь Кай Лян тримав свого первістка на руках, він був неймовірно радий, відчуваючи, ніби вся втома дня миттєво зникла.

У наступні роки їхнє кохання ставало все глибшим і глибшим. Лі Юйсянь народила Цзінь Кайляну ще чотирьох дітей. Але разом із радістю від народження дітей зростав і фінансовий тягар сім'ї. Цзінь Кайляну доводилося самому утримувати вісьмох ротів, що було справді важким тягарем.

Однак Кім Хай Луонг ніколи не відчував втоми. Хоча робоче навантаження зростало день у день, Кім Хай Луонг працював ще старанніше, бо в його серці сім'я завжди була головним пріоритетом. Заради дружини та дітей він був готовий наполегливо працювати теслею з раннього ранку до пізньої ночі, сподіваючись лише забезпечити їм стабільне життя, не дозволяючи дружині та дітям страждати.

Однак, це щасливе життя тривало недовго. Одного холодного ранку все хороше, що цінував Кім Кхай Луонг, раптово зникло як слід.

За словами старшого сина Кім Тхай Зянга, того ранку, коли ще було темно, його мати поспішно зібрала свої речі та хотіла забрати дітей. На той час Кім Тхай Зянгу було лише 12 років, і вона була сповнена питань, тому запитала матір, чому вона так зробила. Але Лі Нгок Тьєн лише відповів: «Мама поведе вас кудись заробити багато грошей».

Зіткнувшись із рішучістю матері, кожна дитина послухалася її та вийшла з дому разом із матір'ю. Кім Тхай Зянг розповіла, що щойно вони вийшли з дому, чоловік підійшов, підібрав їх і швидко вивів з села.

Цього чоловіка звали Лі Нгуєн Бінь, ім'я, яке було знайоме всім у селі та яке вони здивували. Багато років тому Лі Нгуєн Бінь був сусідом Кім Кхай Лионга, з яким вони посварилися через свою дочку Кім Тху Кам.

У той час Лі Нгуєн Бінь був волоцюгою, без жодного друга в селі. Усіх дратувала його волоцюжницька поведінка і вони завжди уникали його. Але лише Кім Кхай Луонг був єдиним, хто ставився до нього тепло та захоплено, але все одно зрадив його.

Зблизившись із Цзінь Кай Ляном, Лі Юань Бін поклав око на його старшу дочку, Цзінь Шу Цінь. На той час Цзінь Шу Цінь було лише чотирнадцять років, і Цзінь Кай Лян більше не міг цього терпіти. Щоб захистити свою дочку, він вступив у запеклий бій з Лі Юань Бінгом.

Після того інциденту вони більше не спілкувалися. Але ніхто не очікував, що пізніше саме Лі Юаньбін викрав дружину та дітей Цзінь Кайляна. На жаль, у той час технології ще не були розвинені, і хоча всі підозрювали Лі Юаньбіна, ні в кого не було вагомих доказів, щоб звинуватити його. Безпорадно Цзінь Кайлян стримував свій гнів і продовжував слухати розповідь сина про те, що сталося в минулому.

Кім Тхай Зянг згадував, що Лі Нгуєн Бінь привіз їх з Гуйчжоу до Хенаня , а потім швидко знайшов родину, яка продала його. Він на власні очі бачив, як Лі Нгуєн Бінь взяв 1400 юанів, щоб продати себе, а потім забрав свою матір та інших братів і сестер, але сам був безпорадним і нічого не міг вдіяти.

Відтоді він більше ніколи не бачив своєї матері чи інших родичів і не мав жодного уявлення про їхнє місцезнаходження. Хоча прийомні батьки завжди ставилися до нього дуже добре, він завжди думав про свою попередню сім'ю та про свого біологічного батька - Кім Кхай Луонга.

Тож, ставши дорослим, Кім Тхай Джанг продовжив пошуки свого біологічного батька. Зрештою, він знайшов публікацію про пошук родичів в Інтернеті. Переглянувши опис у публікації, він був впевнений, що це його батько, одразу зв'язався з автором публікації, і відтоді батько та син возз'єдналися.

Почувши історію Цзінь Тайцзяна, Цзінь Кайлян прагнув знайти свою дружину та інших дітей. Батько та син негайно пішли до поліцейської дільниці, щоб повідомити про це. Через деякий час поліція нарешті спіймала Лі Юаньбіна. Він зізнався у всіх своїх минулих вчинках та розповів про місцезнаходження інших: його старшу дочку, Цзінь Шуцінь, тримали поруч, а Лі Юйсянь та інших дітей продали до Ісіна, провінція Цзянсу.

Кім Кхай Луонг отримав новину та негайно вирушив на пошуки дружини та дітей. Але він не очікував, що його дружина знову вийшла заміж і створила нову сім'ю.

Лі Юйсянь також відмовилася повернути свого колишнього чоловіка. Пізніше, завдяки втручанню поліції, їм вдалося зустрітися. Побачивши Кім Тхай Джанга, Лі Юйсянь нарешті розплакалася, міцно обійняла сина та вибачилася.

Але Кім Тхай Джанг анітрохи не зворушився. Він холодно сказав: «Того року це ти продав мені Лі Нгуєн Бінь! Я ж на власні очі бачив, як ти поклав собі в кишеню 1400 юанів!»

Зіткнувшись з критикою та гнівом сина, Лі Нгок Тьєн у всьому зізналася, але захищалася, що це був лише момент розгубленості з її боку того року.

Кім Тай Джанг зовсім не вірила своїй матері. Як мати з шістьма дітьми могла продати їх усіх у хвилину розгубленості? Це було смішно та неприйнятно.

Кім Кхай Луонг був як його син, не бажаючи більше чути жодних безглуздих виправдань від Лі Нгок Тьєна. Після того, як батько та син прийняли свого молодшого сина Кім Ван Лонга та обмінялися з ним контактною інформацією, вони швидко пішли.

У цей час вони також отримали звістку про те, що Лі Юаньбіна визнали невинним та звільнили. Оскільки інцидент стався понад десять років тому, а Цзінь Кайлян того року не повідомив про нього в поліцію, термін давності минув. Батько та син були надзвичайно обурені, але нічого не могли вдіяти.

Місцезнаходження трьох дітей досі невідоме, але Кім Кхай Луонг та його старший син Кім Тхай Джанг не мають наміру здаватися.

Зворушлива історія Кім Кхай Луонга та його шляху до возз'єднання зі своїм сином після 18 років розлуки залишає після себе багато глибоких уроків про кохання, терпіння та сімейні цінності.

Перш за все, історія підкреслює силу сімейної любові. Кім Кхай Луонг, незважаючи на свою глухонімість, залишається батьком, який усім серцем любить свою родину та жертвує заради неї. Він ніколи не здається, терпляче чекаючи 18 років, маючи лише тверду віру в те, що одного дня його дружина та діти повернуться. Його очікування — це не покірність, а прояв тривалої любові, яку ніщо не може похитнути. Це цінний урок для кожного: яким би важким не було життя, сімейна любов завжди є найміцнішою опорою.

Крім того, історія також показує важливість синівської шанобливості та зусиль, спрямованих на повернення втрачених цінностей. Кім Тхай Зянг, незважаючи на те, що його продали в молодому віці, все ж не забував свого коріння та завжди прагнув знайти свого біологічного батька. Це показує глибоку прихильність між батьком і сином і нагадує нам про мораль «п'ючи воду, пам'ятай про її джерело». Кожен повинен цінувати те, чим пожертвували батьки заради нього, і ніколи не відвертати своє коріння.

Ще один важливий урок — це терпіння та наполегливість. Протягом 18 років Кім Кхай Луонг жодного разу не втрачав надії. Він щодня сидів біля воріт села, не дозволяючи самотності чи відчаю зламати його. Це вчить нас, що в житті є цінні речі, які не можна отримати одразу, а для їх досягнення потрібні час і наполегливість.

Історія Кім Кхай Луонга — це не лише зворушлива історія про кохання батька та сина, але й цінні уроки про кохання, синівську шанобливість, наполегливість та пильність перед небезпеками в житті. Вона нагадує нам завжди плекати та захищати свою сім'ю, бо це єдине місце, яке може принести справжнє щастя.

Джерело: https://giadinh.suckhoedoisong.vn/di-lam-ve-thay-ca-nha-bien-mat-nguoi-dan-ong-ngo-o-dau-lang-cho-vo-con-suot-18-nam-bong-mot-ngay-nhan-cuoc-goi-bo-oi-me-172250220163040506.htm