Доля 4 японців у В'єтнамі

У кожної людини своя причина. Деякі люди подорожували багатьма країнами, а потім обрали В'єтнам місцем призначення. Деякі люди щойно закінчили навчання і приїхали до В'єтнаму працювати дотепер.

У них є дві спільні риси: вони обидва японці, і їхні життєві історії пов'язані з В'єтнамом.

Працюючи в багатьох сферах, вони є свідченням дружби між В'єтнамом та Японією протягом останніх 50 років, а також представляють майбутнє покоління, яке продовжить писати прекрасну історію дружби між двома країнами.

Архітектор любить сайгонський провулок

Ямада Такахіто, 35 років, є засновником архітектурно-дизайнерської студії anettai, відомої своїми роботами в тропічному стилі в Хошиміні, Данангу , Вунгтау, Японія, та кількох інших країнах...

Фото: NVCC

Такахіто та його колеги зі студії anettai також є дизайнерами 3 магазинів унікальної мережі "bed cafe" Chidori - Coffee in Bed у Хошиміні.

Серед них Чідорі в Першому районі – один із проєктів, який чітко демонструє їхню філософію: архітектурне проектування з урахуванням міського ландшафту та культури В'єтнаму, а також поведінки в'єтнамського народу.

Проєкт було відремонтовано з трубчастого будинку на вулиці Пастера, шириною 4 м та глибиною 20 м.

Щоб задовольнити уявлення клієнта про простір-ліжко-кафе, використовуючи наявні умови та поєднуючись з міським контекстом, Такахіто та його колеги «перетворили» будинок на провулок – «де поєднуються нові та старі культури».

Основний простір магазину – це «будиночки» (двоярусні ліжка), що виходять на спільний прохід шириною 2 метри, відтворений як провулок із грубими цегляними стінами, що нагадують вуличний стиль, – щоб кожен покупець, який заходить до магазину, відчував, ніби він заходить у провулок, щоб повернутися додому.

ЯМАДА ТАКАХІТО

За словами пана Такахіто, цільовою аудиторією власника магазину є молоді в'єтнамці. Повністю погоджуючись з цією думкою, Такахіто хоче поєднати в'єтнамську культуру, особливо культуру вуличок та міський пейзаж, у цьому проєкті.

Японський архітектор висловив своє захоплення, побачивши, що провулки В'єтнаму мають багато «прихованих перлин», серед яких можуть бути ресторани, закусочні та багато цікавих місць...

У Японії також є провулки, але тут мені подобається, як люди користуються ними. Провулки не лише для транспорту, а й мають дуже багаті особливості.

Коли Такахіто запитали про робоче середовище в Японії та В'єтнамі, він посміхнувся: «Я ніколи не працював у Японії».

Дійсно, вивчаючи архітектуру в Японії, Такахіто почав дізнаватися про країни Південно-Східної Азії, а потім доля привела його до того, що його прийняли на стажування в компанію відомого в'єтнамського архітектора Во Тронг Нгіа.

Архітектор Ямада Такахіто та члени його студії - Фото: NVCC

Після завершення стажування Такахіто продовжував працювати там близько 5 років, перш ніж «піти на самоті» та заснувати власне дизайнерське бюро. Наразі команда студії anettai складається з 5 осіб, як в'єтнамців, так і японців, які працюють разом.

Такахіто поділився тим, що одне з «непорозумінь», з якими він часто стикається під час роботи у В'єтнамі, полягає в тому, що люди часто «припускають», що він проєктує в японському стилі.

«Ми вивчали дизайн у Японії, але ми не спеціалізуємося на японському стилі.

Кожне середовище та кожна культура будуть різними. Ми вивчаємо суть, і коли працюємо, ми хочемо застосувати це до в'єтнамської культури», – пояснив він.

Ще одна річ, яка досить бентежила японського архітектора під час роботи з в'єтнамськими клієнтами на початку років, полягала в тому, що в'єтнамці люблять прикрашати свої простори різноманітними речами.

Після деякого «шоку» від того, що його проекти були покриті багатьма речами, Такахіто після кількох років у В'єтнамі поступово зрозумів, що вони були не просто «прикрасами», а й «доказом» того, як люди насправді жили в цій архітектурі.

«Нам це було цікаво, і ми подумали, що повинні це поважати», — каже Такахіто, який також створює дизайни, які можна налаштувати після заселення.

Ямада Такахіто живе у В'єтнамі вже 10 років, але каже, що все ще має намір залишитися тут надовго. Наразі Такахіто також розширив свою роботу за межі В'єтнаму та Японії до багатьох країн, включаючи Індію.

Танцівниця любить Захід

Тацумі Чіка народилася в Японії та поїхала до Китаю, щоб вивчати танці протягом п'яти років, перш ніж продовжила навчання в Нідерландах протягом чотирьох років, а потім залишилася працювати ще два роки.

32-річна танцівниця наразі є єдиною іноземною артисткою Arabesque Vietnam – підрозділу, який регулярно організовує танцювальні виступи у В'єтнамі та за його межами.

Фото: HUYNH VY

«Після шести років у Нідерландах я почав думати про те, щоб поїхати в іншу країну, щоб шукати інших викликів.

У той час я почув, що художній керівник Arabesque Vietnam Нгуєн Тан Лок, якого я знав ще з Японії, шукає танцюристів з гарною класичною технікою.

Тож я зв’язалася з ним через Facebook, і так почалася моя історія у В’єтнамі», – розповіла Чіка близько восьми років тому.

В'єтнам, як країна, де Чіка прожила найдовше після Японії, природно, пов'язаний з багатьма спогадами.

Серед них, мабуть, найбільш пам'ятною була «перша» поїздка на Захід, сповнена плутанини з іноземною дівчиною.

Це було приблизно у 2016 році, коли Чіка та компанія вирушили до Кантхо та Шокчанг, щоб відчути життя людей на Заході, отримати натхнення та попрактикуватися для танцювальної вистави «Туман».

ТАЦУМІ ЧІКА

То був перший раз, коли вона спала на цегляній підлозі разом з усіма іншими, прала одяг вручну, знімала взуття та йшла в поле ловити равликів, трималася за стовбур бананового дерева та переходила річку вбрід, бо не вміла плавати, ходила в сад збирати фрукти, навіть не знаючи, що це за фрукти, і особливо... їла польових мишей.

«Спочатку я була шокована, мені довелося знову запитати: «Ми справді їмо щурів?», бо в Хошиміні я бачила щурів майже таких же великих, як коти, як я могла наважитися їх їсти. Але потім я їх з'їла. Вони були такі смачні! — сказала Чіка, сміючись. — Мені все хотілося їх з'їсти, я все їла, а потім люди сказали мені, що їстівні лише ці щури, бо вони їдять тільки рис».

Фото: ГО «ДАІ»

Окрім цих щасливих спогадів, Чіку зворушив прекрасний пейзаж ранкових полів, занурених у туман під мерехтливим сонячним світлом, що допомогло їй емоційно підготуватися до виступу на сцені, адже «Туман» спочатку розповідає історію в'єтнамських фермерів.

Подорож на Захід також допомогла Чіці усвідомити, наскільки винахідливими є в'єтнамці, які здатні впоратися майже з усім, використовуючи мало інструментів або взагалі не маючи їх.

Пізніше у своїй роботі вона також усвідомила, що часто, коли не вистачало обладнання, людям доводилося робити це самостійно.

Залишивши кар'єру в Нідерландах, розвиненій країні Європи, щоб жити у В'єтнамі, Чіка непокоїла свою матір. Однак, у художниці були на те свої причини.

І понад усе, для Чіки В'єтнам — ідеальне місце не лише тому, що він розташований близько до Японії, тож їй зручно повертатися додому, але й тому, що все тут ще розвивається.

«Замість того, щоб стрибати на 10-й рівень і мати все, цікавіше спостерігати за всім процесом розробки. Мені подобається розглядати це як виклик для мене, і це головна причина, чому я хотів сюди приїхати. Спочатку я думав, що залишуся приблизно на п'ять років, а потім переїду на нове місце, але чомусь з Arabesque я не міг звідси піти», – сказав Чіка.

Для такої артистки, як Чіка, тиск, травми, дні спітнілих репетицій вдень і вночі, доки тіло не втомлюється, коліна не болять, — все це винагороджується зворушеними сльозами або щасливими обличчями глядачів після виступу.

На момент розповіді своєї історії автору, Тацумі Чіка та його колеги все ще день і ніч репетирували для SENZEN, сучасного балету, що поєднує в собі в'єтнамські та японські культурні кольори, в рамках серії програм, присвячених 50-річчю дружби між В'єтнамом та Японією.

Співачка пише пісні про кохання для В'єтнаму

Мікамі Наммі, яка називає себе «галасливою» людиною, знаходить потрібну енергію для себе в галасливому, шумному Хошиміні.

Співаючи, малюючи про В'єтнам, виставляючись у Хошиміні та Токіо, а також знімаючи відео на YouTube, що представляє В'єтнам, ця японка випромінює динамічну, життєрадісну енергію, яку інші можуть відчути з першої зустрічі.

Захоплена співом і мріючи стати співачкою ще зі школи, Неммі відвідувала багато прослуховувань, але частіше зазнавала невдач, ніж успіхів.

Не зневірившись, вона продовжувала брати участь у багатьох співочих шоу, щоб удосконалити свою майстерність, навіть поїхала сама до Нью-Йорка, щоб навчитися співати. Після цього, за словами Неммі, у неї була можливість виступати в багатьох місцях, таких як Франція, Бразилія, Таїланд..., і відтоді вона мала намір жити за кордоном.

Фото: NGOC DONG

У 2016 році Мікамі Наммі вперше ступив на землю В'єтнаму разом з другом.

Після тієї подорожі співачка закохалася в тропічний клімат, яскравих людей, джерело життєвої сили, яке вона порівняла з «квіткою, що ось-ось розквітне» В'єтнаму.

Тож через рік Наммі переїхала жити до В'єтнаму, хоча до цього вона побувала у понад 30 країнах світу , але не затрималася там надовго.

«Коли я закохуюсь у когось, звичайно, є багато різних причин, таких як зовнішність, характер, цінності… але спочатку я інстинктивно думаю: «Це та сама людина!».

«Я справді не можу пояснити, чому я хочу жити у В'єтнамі, але це відчуття, ніби закохуєшся в когось», – порівняла романтична співачка. «Я хочу дізнатися більше про цю країну».

МІКАМІ НАММІ

Вирішивши жити в Хошиміні, Наммі знімає відео вдень та монтує їх. Вночі вона виступає в барі друга. Коли відчуває натхнення, вона малює та пише музику.

«Я хочу сублімувати те, що я відчуваю у В'єтнамі, в музику, і останнім часом я намагаюся створювати музику, яка поєднує японський та в'єтнамський вплив».

Однак, на відміну від японської, в'єтнамська мова має інші тони, що мені найскладніше під час написання пісень.

Я все ще вивчаю в'єтнамську, але не дуже добре нею розмовляю, тому я докладу всіх зусиль, щоб в'єтнамці більше дізналися про мене через мою музику», – поділилася Наммі.

Мікамі Наммі вдягає ао-дай для виступу на заході в Ханої - Фото: NVCC

Пісня «Souda! Betonamu ni ikimashou» («Ходімо! Поїдемо до В'єтнаму»), написана нею, отримала другий приз у конкурсі пісень дружби між В'єтнамом та Японією в рамках заходів, присвячених 50-річчю встановлення дипломатичних відносин між двома країнами.

«Насправді, я написала цю пісню, бо закохалася у В’єтнам, коли вперше приїхала сюди. Тож це справді моя пісня про кохання до В’єтнаму. Я написала цю пісню, бо хочу, щоб мої японські друзі зацікавилися В’єтнамом, коли почують її», – сказала вона.

Зустрівши Наммі Мікамі, я вважаю її такою ж захопленою, як і у її відео на YouTube, коли вона водила глядачів їсти бань кхот та ча-джо, до Хойана грати на човнах, на фестивалі танцювати бамбукові танці...

«Хоча кількість передплатників невелика, кількість глядачів зростає день у день. Більшість із них японці, деякі з них знають В'єтнам з дитинства, коли навчалися в школі, деякі з них не знають, що В'єтнам так розвинувся».

Щоразу, коли я читаю коментарі на кшталт «Я хочу жити в такій привабливій країні!», мені просто хочеться похизуватися перед ними», – яскраво посміхнулася Неммі.

В'єтнам – це фотографічне натхнення

Також Танеда Мотокі живе та працює в Хошиміні, воліє споглядати місто з тихих куточків. Щоразу, коли у нього є вільний час, він їздить на мотоциклі сам до кафе та стародавніх архітектурних споруд, щоб помилуватися містом через об'єктив власної камери.

Фото: NVCC

Після подорожі до В'єтнаму та застою через COVID-19, Мотокі працював представником служби підтримки клієнтів у японській компанії та використовував свої вихідні, щоб блукати навколо, фотографуючи людей та пейзажі.

До цього в Японії він також працював портретним фотографом у студії на Хоккайдо.

«Я вважаю, що в’єтнамці люблять фотографувати більше, ніж японці. Більше того, у В’єтнамі є багато фотостудій з унікальним плануванням. Ціни також помірні, і їх легко орендувати», – прокоментував Мотокі.

Його сильна сторона — портретна фотографія, але Мотокі каже, що у В'єтнамі він знаходить нове натхнення в класичній архітектурі.

«У свої вихідні я часто рано-вранці ходжу до старого кафе чи музею. Ранкове сонце дуже гарне для фотографії», – сказав він.

Найбільше враження Мотокі справило переплетення стародавньої архітектури та надзвичайно швидкий розвиток Хошиміна.

Чотири роки в Хошиміні також дали йому можливість відкрити для себе відмінності між стилями життя в двох країнах.

ТАНЕДА МОТОКІ

«У цьому місті ми можемо купити все у дрібних роздрібних торговців онлайн. Якщо замовити щось у продавця, то отримати це можна за годину.»

Це так зручно. Коли я купую камери та освітлювальні прилади, я зв’язуюся з продавцем камер, і вони дуже швидко надсилають їх мені. Я відчуваю, що можу купити те, що хочу, будь-коли», – сказав він.

«Крім того, люди працюють з раннього ранку, дрімають опівдні, а потім виходять на вулицю ввечері. Це відрізняється від японського способу життя».

Нові натхнення у В'єтнамі не лише допомогли Мотокі покращити свої навички фотографії, але й спонукали його серйозніше подумати про свою кар'єру фотографа з наміром повернутися до Японії наступного року, щоб зосередитися на фотографії.

За його словами, в'єтнамські митці активно працюють по всьому світу не лише як фотографи, а й як дизайнери, музиканти...

«Я сподіваюся, що японські та в’єтнамські митці більше взаємодіятимуть. Вони надихатимуть одне одного. У нас різні процеси створення фотографії, ми можемо перейняти один в одного корисний досвід», – сказав він.

Tuoitre.vn

Посилання на джерело