Збереження та поширення культурних цінностей через кожну спадщину

Тайнінь — це земля, багата на традиції, де знаходиться 223 пам'ятки національної нематеріальної культурної спадщини, 22 традиційні професії, 18 традиційних ремісничих сіл та 1 ремісниче село. Крім того, тут існує багато гарних звичаїв, які зберігаються та передаються людьми протягом багатьох поколінь. Ця спадщина є не лише квінтесенцією багатьох поколінь предків, але й зв'язком між минулим, сьогоденням та майбутнім. Збереження та розвиток цих цінностей — це збереження та розвиток культури та народу Тайнінь!

Збереження традиційних ремесел

М'який та смачний рисовий папір

Засмага вдень, купання в росі вночі

Улюблені люди Транг

Слідкуйте за тортом на всіх дорогах.

(Буй Тхі Нгок Діеп)

Коли згадується Тайнінь , багато хто одразу ж думає про в'ялений на сонці рисовий папір Трангбанг – сільську страву, сповнену душі сільської місцевості, яка була визнана Національною нематеріальною культурною спадщиною. Багато років тому квартал Лок Ду (район Трангбанг) ​​вважався «колискою» цієї професії, місцем збору ремісників, які зберігали сімейні таємниці. Хоча з часом багато ремісників перестали займатися цією професією, а кількість домогосподарств, що все ще пов'язані з нею, поступово зменшувалася, полум'я професії ніколи не згасло.

Сушіння рисового паперу в ремісничому селі Транг Банг (Фото: Нгуєн Хьюїнь Донг)

Одного сонячного ранку на маленькій кухні пані Нгуєн Тхі Луан (яка мешкає в районі Ан Фу) швидко готувала тонкий рисовий папір, нагадуючи чоловікові принести партію рисового паперу, яка сушиться з ранку, щоб вона висохла в тіні. Будучи невісткою Транга протягом десятиліть і спостерігаючи, як її свекруха та невістка готують рисовий папір, пані Луан дізналася «секрет», щоб тепер продовжувати традиційну сімейну справу. Для неї секрет професії полягає не в чому іншому, як у терпінні, вмілих руках, досвіді у спостереженні за борошном, спостереженні за вогнем, спостереженні за сонцем, спостереженні за росою тощо. «Моя сім'я досі використовує рисову піч, тому що рисовий папір з цієї печі має дуже унікальний смак, як рис, приготований на дров'яній печі, який більш ароматний і солодкий, ніж на електричній плиті», - поділилася вона з посмішкою.

У сонячний день вона може спекти понад 20 кг рисових коржів. Робота важка, але стабільна, адже рисові коржі, висушені на росі, завжди популярні на ринку, і, понад усе, любов до роботи досі живе в серцях працівників Транг Банг.

Пані Нгуєн Тхі Луан (яка мешкає в районі Ан Фу) як невістка Транга продовжує займатися традиційною сімейною справою – виготовляти рисовий папір, висушений на росі.

У наш час багато сімей використовують електричні духовки для зручності та підвищення продуктивності, але попри це, душа професії все ще лежить у вмілих руках та відданості майстра, завдяки чому коржі рівномірно, красиво розподіляються, піддаються впливу сонця та роси достатньо, щоб бути м’якими та податливими, і вбирати росу. З ароматних клейких рисових коржів також створюють багато нових видів, задовольняючи різні смаки відвідувачів.

Окрім рисового паперу, висушеного на сонці, Trang Bang також має багато інших видів рисового паперу завдяки креативності виробників.

За словами заступниці голови Народного комітету округу Транг Банг Хюїнь Тхі Тхуй Транг, місцева влада завжди зосереджується на збереженні та просуванні традиційних ремесел. Фестиваль культури та туризму виготовлення рисового паперу в Транг Банг – це можливість вшанувати спадщину, поширити кулінарний бренд рідного міста та водночас зробити внесок у соціально -економічний розвиток.

Найцікавіші моменти фестивалю

Якщо в Транг Банзі є ремесло виготовлення рисового паперу з роси, то в Там Ву люди зберігають фестиваль Лам Чай, унікальну культурну особливість, що виникла з вдячності тим, хто пожертвував собою заради країни. З роками фестиваль став місцем релігійного обміну, гармонізації ритуалів багатьох релігій, передавання моралі «П'ючи воду, пам'ятай про її джерело», сприяння духу людяності та толерантності.

Пан Буй Ван Біет (Управління громади Тан Сюань) поділився: «Під час фестивалю завжди відбуваються ритуали поклоніння Цао Дай, буддизму та молитви за героїчних мучеників та душі, щоб жителі села могли мати мир та сприятливий урожай». Гармонія між ритуалами поклоніння різних релігій на фестивалі Лам Чай зберігається донині, що свідчить про солідарність та серце корінної громади. Незалежно від того, якої релігії вони сповідують чи яку роботу виконують, жителі Там Ву все ще мають спільне серце до своєї країни та предків, завжди сповнене терпимості та доброти через кожен захід та програму фестивалю.

Фестиваль Лам Чай у Там Ву — це не лише джерело гордості за батьківщину, а й традиція нації «П'ючи воду, пам'ятай про її джерело». Фестиваль не лише приваблює місцевих жителів та гостей, але й є місцем повернення для в'єтнамців-іноземців. Хоча пан Фам Тхе Хунг (комуна Там Ву) прожив за кордоном понад 10 років, він досі є основним учасником щорічного фестивалю Лам Чай.

Пан Хунг якось розповів, що були роки, коли він не міг вчасно повернутися додому на Тет, але все одно відвідував фестиваль щороку. Його родичі оселилися за кордоном, але він все одно хотів повернутися та взяти участь у фестивалі Лам Чай, щоб відчути зв'язок зі своєю батьківщиною, своїм корінням та зустрітися з сусідами.

Ритуали фестивалю Лам Чай збереглися й донині.

З часом фестиваль Лам Чай розвинув багато інших заходів для залучення великої кількості людей, таких як народні ігри, паради, народні вистави тощо, залучаючи десятки тисяч людей до участі. Щоб зберегти унікальні особливості фестивалю, радість людей і водночас забезпечити, щоб усі розважальні заходи не стали надмірними, небезпечними або не створювали поганого іміджу, місцева влада доклала зусиль для пропагандистської роботи та підтримки порядку.

За словами майстра Ле Тхі Тхань Єна, викладеними у статті «Збереження та просування цінності фестивалів у нашій країні – поточна ситуація та шляхи вирішення», фестивалі вважаються мостом, що з’єднує минуле з сьогоденням, одним із дуже гарних традиційних та культурних освітніх середовищ для молодого покоління, законною духовною потребою кожного, яку потрібно поважати. Фестивалі – це не лише дзеркало, що відображає національну культуру, а й середовище для збереження, збагачення та просування цінностей національної культури.

Збереження та просування цінності традиційних ремесел, сіл, фестивалів чи історичних реліквій означає збереження добрих культурних цінностей, які плекалися та фільтрувалися сотнями корінних громад. Це основні цінності громади, зв'язок, що створює згуртованість та силу громади та нації.

З метою збереження та просування гідних культурних цінностей провінції, останнім часом Департамент культури, спорту та туризму взяв на себе провідну роль у консультуванні з питань збереження та просування нематеріальних культурних цінностей у провінції Тайнінь у зв'язку з розвитком громадського туризму, такого як поширення та широке просування історичних реліквій; збереження та просування традиційного новорічного свята в провінції Тайнінь у зв'язку з розвитком громадського туризму; запуск туристичних продуктів кхмерської культури в районі Лонг Хоа за моделлю вивчення кхмерської культурної спадщини; координація з місцевими організаціями періодичної організації програм та заходів на честь ремесла виготовлення рисового паперу Транг Банг, мистецтва приготування вегетаріанських страв у провінції Тайнінь;...

Крім того, у провінції також проводиться багато заходів для створення продуктів фестивального туризму: фестиваль Лам Чай, фестиваль леді Нгу Хань Лонг Тхуонг, річниця смерті національного героя Нгуєн Чунг Трука... Зосередження уваги на розвитку історичних та культурних реліквій, одночасно покращуючи якість організації фестивалів, типових для фестивального туризму в провінції.

Тайнінь сьогодні перебуває на новому шляху розвитку, але в кожному способі життя, кожному звичаї, кожному святі все ще відчувається «подих» традицій, створюючи унікальну ідентичність, яка є одночасно простою та священною. Збереження та поширення цієї дорогоцінної цінності є зв'язком між минулим, сьогоденням та майбутнім, а також збереженням основних культурних цінностей етнічної спільноти.

Фестивалі народжуються в громаді, і громада є суб'єктом, тому організація фестивалю здійснюється громадою. Громада організовує, захищає та насолоджується фестивалем. Однак, необхідна підтримка держави в її ролі як державного менеджера. Залежно від масштабу фестивалю, держава бере участь в організації фестивалю, щоб підтримати такі питання, як забезпечення безпеки, порядку, безпеки харчових продуктів та гігієни, керівництво громадою в управлінні фінансовими ресурсами тощо, щоб уникнути неочікуваних інцидентів, які спотворюють характер та цінність фестивалю, та уникнути спотворень. Держава завжди створює всі умови для того, щоб люди самі організовували та насолоджувалися фестивалями.

Заступник директора Департаменту культури, спорту та туризму Нгуєн Тан Куок

Мок Чау

Джерело: https://baolongan.vn/giu-gin-va-lan-toa-gia-tri-van-hoa-qua-tung-di-san-a203205.html