Проблема не стільки в поганій науці , скільки в тому, як вона керується: кількість публікацій, цитувань, рейтингів замінює суть. У цьому контексті наукова доброчесність стає питанням виживання, не просто етичним кодексом, а й ниткою, яка не дає науці потрапити в саморуйнівну спіраль.
Протягом багатьох років багато говорять про «академічну доброчесність», але мало роблять. Школи, інститути та регуляторні органи встановили правила, критерії та зобов'язання. Однак багато дослідників досі обирають спрощені шляхи: плагіат, купівлю та продаж статей та спотворення даних для досягнення цілей. Результатом є наука, яка має багато обкладинок, але не має душі.
Наукова доброчесність не може бути гаслом на стіні, ані страхом бути викритим. Її потрібно плекати як внутрішню здатність кожного дослідника: самоповага, мужність говорити правду та мужність відмовлятися від легких, але неетичних шляхів.
В епоху, коли штучний інтелект (ШІ) може «виконувати» багато завдань за нас, єдине, що залишається людям, це чесність. ШІ може писати статті, синтезувати дані, аналізувати статистику і навіть «створювати», здавалося б, розумні результати. Але чи це все ще наука? Чи це просто «штучний продукт», забарвлений алгоритмами? Це питання змушує нас озирнутися на основи: наука — це не лише створення нової інформації, а й пошук істини. А істина з'являється лише тоді, коли є чесність.
Що ще небезпечніше, тиск на публікації та система кількісної оцінки легко заштовхують людей у спіраль зловживань ШІ. Коли метою вже не є «пошук правди», а просто «отримання ще однієї статті», ШІ стає ідеальним інструментом для приховування порожнечі. Це найбільший ризик.
У цю епоху нам потрібна інша перспектива: чесність — це не обмеження, а джерело справжніх інновацій. У світі , де штучний інтелект може реплікуватися майже нескінченно, лише автентичність та відповідальність за результати можуть створювати цінність.
Цілісність тут — це не просто «не обманювати», а здатність переосмислити креативність в епоху машин. Люди з чесністю не бояться визнавати власні обмеження. Люди з чесністю знають, що одні неправильні дані, одне спотворене число можуть призвести цілу спільноту до сліпоти. Люди з чесністю розуміють, що знання — це не просто особиста власність, а частина спадщини людства.
У цьому сенсі, чесність – це мужність бути чесним з правдою, навіть коли це незручно, навіть коли це уповільнює особистісний прогрес. І саме таке ставлення прокладає шлях до справжньої творчості – творчості, яку не може відтворити штучний інтелект.
Щоб зробити цілісність реальністю, потрібна нова екосистема для наукових досліджень. Нам потрібно змінити спосіб оцінювання: замість підрахунку кількості статей нам потрібно враховувати суттєвий вплив, новизну та внесок у спільноту; поставити етику поруч із технологіями: кожне дослідження повинно мати чітке зобов'язання щодо походження даних, методу обробки та ролі штучного інтелекту.
Водночас, виховання доброчесності слід викладати з самого початку, щоб студенти не лише навчилися писати звіти, а й переживали етичні ситуації та практикували сміливість обирати правду замість досягнення. Відкритість та прозорість з відкритими даними, відкриті процеси для моніторингу та розподілу відповідальності для спільноти. Коли доброчесність стає культурною нормою, нікому не потрібно «сумніватися» в науці, тому що прозорість дасть відповідь.
Джерело: https://thanhnien.vn/liem-chinh-khoa-hoc-thap-sang-su-that-185251002204147723.htm
Коментар (0)