
Секрет криється у вашому мозку – майстрі-чарівнику, який постійно коригує та згладжує все, що ви бачите, навіть не підозрюючи про це (Фото: SP).
Реальність чи ілюзія?
Спробуйте ось це: відкрийте камеру телефону в режимі відеозйомки та дивіться на екран, як у видошукач. Ви побачите тремтяче, трохи спотворене зображення та відсутність плавності.
Але це справжнє відображення того, що насправді сприймають ваші очі.
Різниця полягає в тому, що мозок втручається, щоб налаштувати, згладити та стабілізувати зображення, перетворюючи хаотичне візуальне сприйняття на безперебійний та приємний потік.
Живи минулим, щоб вижити в теперішньому
Дослідники з Абердинського університету та Каліфорнійського університету в Берклі опублікували новаторське відкриття в журналі Science Advances: наш мозок не сприймає світ у режимі реального часу.
Натомість, воно покладається на останні 15 секунд, щоб створити цілісний та плинний візуальний образ свого оточення. Іншими словами, ми живемо в природній оптичній ілюзії, яка постійно змушує нас сприймати минуле, а не сьогодення.
Щосекунди наші очі сприймають серію нестабільних зображень, які постійно змінюються через світло, перспективу, відстань, рух, моргання, а також появу або зникнення об'єктів.
Однак усе здавалося стабільним. Предмети не рухалися, обличчя не були спотворені, а світ не тремтів, як на аматорському відео.
Тому що наш мозок виконує процес «згладжування часу». Він не лише аналізує поточний момент, але й усереднює візуальну інформацію, отриману за попередні секунди.
Цей механізм, який називається послідовною залежністю, змушує нас сприймати об'єкти як подібні до тих, які ми бачили раніше, створюючи ілюзію візуальної безперервності — світ, який здається стабільним, навіть коли це не так.
Ілюзія, але необхідна
Дослідження підкріплене серією цікавих експериментів. Наприклад, коли учасники спостерігали, як обличчя поступово старіє (від молодого до старого або навпаки), вони значною мірою недооцінювали або переоцінювали фактичний вік обличчя на основі попередніх зображень.
Це говорить про те, що наше поточне візуальне сприйняття сильно залежить від минулих образів, ніби мозок відмовляється перезавантажувати все з моменту в момент.
Натомість, він вирішує об'єднати дані в цілісне, зрозуміле та менш заплутане зображення. Це не помилка, а важлива функція для підтримки когнітивної стабільності в хаотичному візуальному контексті.
Однак, цей механізм має й свої недоліки. Зациклення на недавньому візуальному минулому може зробити нас нечутливими до ледь помітних змін.
Це явище називається «сліпотою змін»: об’єкт, який змінився або рухався, може вислизнути з нашої уваги, оскільки мозок не встиг оновити своє зображення.
Ще одне пов'язане явище — це сліпота неуважності, яка виникає, коли видимий елемент не сприймається просто тому, що наша увага спрямована на щось інше.
Ці упередження свідчать про те, що наше сприйняття менш об'єктивне, ніж здається, і формується безпосередньою пам'яттю, увагою та пріоритетами, які наш підсвідомий мозок встановлює для забезпечення узгодженості.
Практичне застосування
Дослідження має не лише академічне значення, а й важливе практичне значення.
Це надихнуло технології стабілізації відео в смартфонах, імітуючи те, як природним чином працює наш мозок.
Також проливає світло на неврологічні розлади, які впливають на зорове сприйняття або увагу.
Краще розуміння того, як мозок безперервно реконструює реальність, може допомогти в розробці візуальних допоміжних систем, більш природних імерсивних інтерфейсів або ефективних інструментів когнітивної діагностики.
Що ще важливіше, ці висновки нагадують нам про вражаючу істину: те, що ми бачимо, ніколи не є зовсім тим, ким ми є насправді. Заради власної зручності наш мозок віддає перевагу стабільній версії світу, а не сирій, невизначеній реальності.
Це навмисно затримує нас на кілька секунд, і саме завдяки цьому механізму люди можуть чітко бачити в хаосі сьогодення.
Джерело: https://dantri.com.vn/khoa-hoc/nao-bo-luon-lua-doi-ban-chung-ta-chi-nhan-thuc-the-gioi-tu-15-giay-truoc-20250722102759244.htm
Коментар (0)