Якщо оніміння в руках не зникає, у вас може бути рідкісний синдром.

Після років оніміння рук жінка виявила, що причиною її стану був синдром грудного виходу. Це рідкісне захворювання, яке часто викликає ускладнення у дорослому віці.

Доктор Дунг (праворуч) та його хірургічна команда проводять операцію на пацієнті.

Три роки тому пані НТХ (42 роки) почала відчувати оніміння та слабкість у правій руці. Вона звернулася до багатьох лікарень, де їй поставили діагноз шийний спондильоз, але прийом ліків протягом багатьох днів не допомагав. Останнім часом симптоми погіршилися, її права рука не тільки відчувала оніміння та слабкість, але й атрофію м’язів, що зменшило її рухливість.

Вона звернулася до приватної клініки на УЗД, і лікар виявив, що її праве плечове сплетення стискається сходовим м’язом. Це типова ознака синдрому грудного відділу. Її перевели на лікування до лікарні загального профілю Там Ань у Хошиміні .

Доктор Нгуєн Ань Зунг, завідувач відділення торакальної та судинної хірургії лікарні загального профілю Там Ань у місті Хошимін, зазначив, що синдром грудного виходу (СГВ) – це рідкісна анатомічна аномалія, яка присутня з народження. Коли пацієнт молодий, м’язи ще м’які, а здавлення нервів нечітке, тому захворювання не проявляється симптомами.

З віком м’язи поступово напружуються та дегенерують, що призводить до здавлення нервів. Симптоми особливо помітні у пацієнтів, які виконують фізичну працю або роботу, що вимагає великої кількості рухів м’язів плеча.

Грудний отвір включає простір від надключичної ямки до пахвової ямки. Цей простір утворений верхніми ребрами, трохи нижче ключиці. Грудний отвір виникає, коли нерви або кровоносні судини стискаються ребрами, ключицею або м'язовими пучками у верхній частині отвору.

Захворювання проявляється симптомами болю або слабкості в плечі та руці, поколюванням або дискомфортом у пальцях, атрофією-скороченням та слабкістю подушечок великого пальця, м’язів долоні... тому його легко сплутати з неврологічними та опорно-руховими захворюваннями. Якщо не лікувати, синдром грудного відділу може призвести до серйозних ускладнень, таких як тромбоз пахвово-підключичної вени; хронічний набряк та біль у руці, гангрена або ішемічні виразки на пальцях через зниження кровотоку, незворотне пошкодження нервів, тромбоемболія легеневої артерії.

ТОС поділяється на три типи. У пацієнтів з H. спостерігається нейрогенний ТОС (нТОС), найпоширеніший тип (який становить 95%), що характеризується стисненням плечового сплетення, мережі нервів, що походять від спинного мозку, що контролює рух м'язів і відчуття в плечі, руці та кисті. Два інші типи - це венозний ТОС (вТОС, що становить 3-5%) та артеріальний ТОС (аТОС, що становить 1-2%).

Команда зробила 5-сантиметровий розріз шкіри трохи вище ключиці, препарувала навколишні тканини та м'язи, оголивши підключичний судинний пучок з його артеріальним, венозним та плечовим сплетеннями. Далі хірург розрізав передній пучок сходового м'яза, щоб розширити грудний отвір. Операція завершилася через дві години.

Через день після операції оніміння руки пані Г. зникло, і вона змогла повернутися до звичайної діяльності. Їй було призначено фізіотерапію для відновлення рухової функції руки. Її виписали з лікарні через 3 дні, і вона продовжувала проходити регулярні огляди та фізіотерапію.

Доктор Дунг повідомив, що, окрім аномальної анатомічної причини, синдром грудного відсіку також є результатом неправильної постави протягом певного періоду часу, наприклад, опущених плечей або нахилу голови вперед, що спричиняє здавлення в області грудного відсіку; травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; безперервного, багаторазового виконання одного й того ж руху протягом тривалого часу; рухів, що створюють тиск на суглоби, таких як носіння важкого рюкзака, перенесення важких предметів, ожиріння...

Люди з високим ризиком захворювання - це спортсмени , музиканти, офісні працівники, механіки, перукарі, вчителі, працівники конвеєрів та люди, які займаються підняттям важких предметів.

Синдром грудного виходу зазвичай починає проявлятися у віці від 20 до 50 років і частіше зустрічається у жінок. Щоб зменшити ризик розвитку захворювання, кожна людина повинна підтримувати правильну поставу (тримати плечі прямо, голову прямо та уникати занадто тривалого нахилу голови вперед), регулярно робити перерви на роботі для руху та розминки, підтримувати розумну вагу, уникати носіння важких предметів на плечах та виконувати вправи на розслаблення, такі як глибоке дихання, медитація та розтяжка.

Тхіен Лам

Джерело: https://nhandan.vn/neu-te-tay-keo-dai-co-the-ban-dang-mac-hoi-chung-it-gap-post905574.html