Роздуми про сучасну журналістику та державне управління

Цифрова епоха також створила конкурентів для преси. Найбільш помітною є конкуренція з боку платформ соціальних мереж, де кожен може виконувати роботу журналіста.

Д-р Нгуєн Ван Данг вважає, що цифрова епоха також створює конкурентів для прес-установ.

Прес-установи

З'явившись у Німеччині на початку 17 століття, перші друковані газети виконували найкласичнішу функцію журналістики: «інформацію». З кінця 1970-х років цифрова епоха дозволила журналістиці здійснити революційні зміни.

Поєднання персональних комп’ютерів, Інтернету та смартфонів наблизило газетну продукцію до читацької аудиторії, яка більше не обмежується простором і часом.

Електронні газети з їхніми перевагами швидко витіснили традиційні друковані газети.

На цифровій платформі та в інтернет-підключенні жанри преси стають дедалі різноманітнішими, представленими привабливо, задовольняючи потреби читачів з дедалі просунутішим рівнем знань.

Через це сучасні, динамічні та конвергентні редакції з мультимедійними методами комунікації поступово замінюють традиційні редакції, які стають дедалі монотоннішими та негнучкими.

Сила преси полягає в її здатності доносити інформацію до мас, пов’язувати думки, аналізувати, обговорювати і навіть дискутувати. Журналістська продукція не лише покращує розуміння читачами питань, що виникають у повсякденному житті, але й може створювати різні потоки соціальної думки.

Багатовимірні соціальні думки, особливо критичні думки, можуть створювати соціальний тиск, сильно впливати та змінювати сприйняття та поведінку окремих осіб та організацій.

Цифрова епоха також створила конкурентів для преси. Найбільш помітною є жорстка конкуренція з боку платформ соціальних мереж, де будь-хто може виконувати роботу журналіста.

Однак, маючи абсолютні переваги з точки зору легітимності, команду професійних репортерів, дедалі сучасніше обладнання, дедалі різноманітніші жанри, а також високу відповідальність, прес-інституція все ще зберігає перше місце з точки зору медіа-впливу.

Поєднання теорії з практикою

Влада преси, або влада ЗМІ, довгий час вважалася «четвертою владою» поряд із державною владою. На відміну від «жорсткої» природи державної влади та економічної влади, влада преси вважається «м’якою» силою, що ґрунтується на здатності переконати окремих осіб та організації добровільно змінити свою поведінку.

Окрім інформаційної функції, преса вже давно є ефективним засобом донесення теоретичних знань до більшості людей, не лише сприяючи підвищенню обізнаності громадськості, але й формуючи колективні дії для зміни суспільства в більш позитивному напрямку. Типовими прикладами використання преси для поширення теоретичних знань є К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін або попередні покоління революціонерів у нашій країні, такі як президент Хо Ши Мін , генеральний секретар Чионг Чінх...

У провідних газетах сучасного світу, таких як The New York Times, провідні світові інтелектуали також завжди виступають «колумністами», які регулярно публікують статті, використовуючи теоретичні знання для аналізу практичних питань. Подібними за формою, але на вищому рівні є теоретичні журнали середнього рівня, такі як Foreign Affairs, The Economist, Financial Times…

Багато авторів, які публікують статті у вищезгаданих журналах, не є професійними журналістами, а експертами та дослідниками, які здатні пов’язувати теорії з подіями та ситуаціями, що відбуваються у повсякденному житті, за допомогою журналістської продукції, а не наукових репортажів.

Людство зараз поступово переходить від індустріального суспільства до інформаційного суспільства та економіки знань. Зі зростанням рівня освіти потреба людей у пресі перестає бути просто інформацією.

Натомість громадяни сучасних суспільств дедалі більше вимагають знань від журналістської продукції та розглядають журналістику як засіб активної участі в діях щодо вирішення проблем громади.

Історія людства показує, що процес розвитку кожної громади, країни чи всього світу не може відбуватися, якщо ми не можемо мобілізувати колективні зусилля, керовані позитивними переконаннями та знаннями, для здійснення змін на краще, більш прогресивне русло.

Через вищезазначену логіку розвитку, теоретичним дослідникам неминуче потрібна преса як потужний засіб поширення позитивних переконань та знань, представлення точок зору на вирішення проблем, тим самим впливаючи на процес розробки та вибір політичних дій, спрямованих на розвиток.

Вплив на управління

Можна побачити, що преса у глобальному масштабі зазнає значних змін, щоб мати змогу задовольняти складніші людські потреби. Сучасні преса не лише обмежуються класичними функціями, такими як інформація, освіта, розваги, соціальні зв'язки, але й виконують низку нових функцій, таких як: моніторинг державної влади, формування політичних питань, створення громадських акцій, формування та плекання культурних цінностей...

З вищезазначеними новими функціями сучасна преса стає інституцією з дедалі сильнішим впливом на діяльність управління громадою, принаймні у чотирьох аспектах.

По-перше, преса може формувати громадську думку, щоб контролювати владу уряду, виявляти та придушувати зловживання. По-друге, ЗМІ можуть висвітлювати проблеми лідерства, з якими стикаються громади. По-третє, преса може визначати політичні питання та брати участь у формуванні політичного порядку денного. По-четверте, преса залишається найпублічнішим та найпрозорішим засобом зв’язку політичних потреб та прагнень соціальних груп з урядами всіх рівнів.

Також через нові функції теоретичні знання ставатимуть дедалі необхіднішими для підвищення якості журналістської продукції. Зі зростанням розуміння людьми суспільного життя, теоретичні знання з часом завжди збагачуються. Очевидно, що для підвищення теоретичного змісту журналістської продукції необхідна участь дослідників-теоретиків у галузі журналістики.

Під час написання статей для газет, що не є їхньою основною роботою, теоретики також стикаються з викликами. Наприклад, вони повинні мати ґрунтовні та актуальні теоретичні знання. Водночас вони повинні бути в курсі повсякденного життя, виявляючи виклики лідерству та політичні питання, що стоять за окремими подіями.

Крім того, вони повинні вміти використовувати теоретичні знання для аналізу та уточнення характеру політичних проблем, а також пропонувати варіанти політичних дій, які люди можуть обговорювати, а уряди – на які можуть посилатися.

Джерело