Сільські жителі люблять страви рідного міста

Те, як народ Куанг плекає кожен шматочок бань дапу, вмочує його в рибний соус, поки він не з'їсть... це справді смачно та привабливо! Ви сказали: «Я з сільської місцевості, якщо я не ціную смачну їжу свого рідного міста, це гріх».

Рисовий папір Куанг Нам з рибним соусом. Фото: СЮАН ХІЕН

В'єтнамська кухня настільки багата, що кожен регіон має свій унікальний смак, приготування та спосіб споживання. Наприклад, знайома нам страва з рисового паперу, кожен регіон має свій власний спосіб приготування рисового паперу з різних видів рису, і, звичайно ж, спосіб його споживання також відрізняється!

Рисовий папір – унікальний спосіб харчування

Завдяки моїм друзям з племені Куанг, я дізнався, як їсти знаменитий рисовий папір Хойана прямо в серці Сайгону. Якщо жителі півдня багато років вірні способу вживання смаженого рисового паперу, «полосканого» салатом, то жителі Куанг також мають унікальний спосіб його вживання: смажений рисовий папір з локшиною Куанг та рисовий папір, вмочений у знаменитий рибний соус Хойана.

Бань транг дап – популярна закуска народу Куанг. На смажений рисовий папір кладуть щойно згорнутий лист мокрої локшини, змащений ароматною смаженою цибулею та арахісовою олією, а потім зверху кладуть ще один смажений рисовий папір, утворюючи 3 шари.

Під час їжі клієнти кладуть руки на середину коржа, натискають і злегка б'ють по ньому, щоб розламати (звідси й назва «бань дап»), потім відривають невеликі шматочки коржа та вмочують їх у рибний соус. На перший погляд, мокрий корж схожий на південну рисову булочку. Але якщо його помістити між двома шарами хрусткого смаженого рисового паперу, він перетворюється на унікальну страву Куанг Нам під назвою «бань дап». Коли ми беремо кожен шматочок «бань дапа» та вмочуємо його в миску з рибним соусом з анчоусами, майстерно змішаним з невеликою кількістю арахісової олії Куанг Нам, ми відчуваємо чудовий смак, що пронизує наші зуби!

У центрі Сайгону є ринок, що спеціалізується на стравах Куанг. На кожній вулиці також зростає кількість магазинів, що продають закуски та повноцінні обіди Куанг. На всіх провулках, великих і малих, є магазини, що продають страви з усієї країни.

Але справжній сайгонець, який хоче скуштувати смачні, автентичні страви Куангу, повинен мати уродженця Куангу, який би його провів. Це як коли ми ступаємо на певну землю, ми почуваємося в безпеці, коли поруч є «місцевий», який нас проведе. Коли я йду поїсти, я не боюся «загубитися», бо в мене є друг, який уважно мене направляє, як їсти, я боюся лише «загубитися» серед безлічі місцевих страв з дивними назвами та не зможу встояти перед їхньою привабливістю.

Коли ти вперше взяв мене їсти рисовий папір, це був також перший раз, коли мій кулінарний смак був «осяяний» ще одним шаром: рисовий папір має 3 шари, два сухі та один вологий, які здаються протилежними, але вони гармонійно поєднуються. Суха та хрустка текстура двох повітряних шарів смаженого рисового паперу зовні захищає вологий шар всередині, а шар смаженої арахісової олії та цибулі підкреслює ароматний аромат. Вологий шар ніби заспокоює сухий шар, хрусткість сухого смаженого рисового паперу зовні трохи сповільниться, поєднуючи м’який та ароматний аромат вологого шару всередині, додаючи солоного та солодкого смаку майстерно змішаного рибного соусу з дрібкою меленого ананаса та ароматної смаженої арахісової олії та цибулі.

Рідні делікатеси

Посеред цього гамірного міста мої друзі з племені Куанг досі зберігають глибоку любов до страв своєї рідної кухні. Незрозуміло, коли з'явилася страва бань транг дап, але, можливо, вона існує в селах вже дуже давно.

Ти сказав, що відколи навчився писати, то бачив свою бабусю, яка сиділа біля вогню та готувала рисові коржики. Прості рисові коржики – це не лише подарунок з дитинства, а й страва, яку можна їсти замість рису, коли в сім'ї немає часу на їх відмірювання. Зараз рисові коржики стали однією з найсмачніших страв у Хойані, поряд із Као Лау. Це також улюблена страва туристів, які хочуть знайомитися з кухнею Куангу.

Хоча мешканці Куангнаму вирушили шукати життя далеко, вони все ще несуть із собою смак батьківщини. Страви тих, хто живе далеко від дому, все ще містять смак батьківщини в кожній тарілці рибного соусу, у сільській тарілці з рисового паперу, у тарілці локшини з ароматним запахом смаженої цибулі-шалот з арахісовою олією, або в тушкованих рибних стравах, сповнених смаку Центрального регіону...

Те, як ти плекаєш кожен шматочок бань дапу, вмочуєш у нього рибний соус, поки він весь не зникне... це справді смачно! Ти сказав: «Я сільська людина, якщо я не знаю, як цінувати смачну їжу з мого рідного міста, це завжди буде помилкою». Батьківщина — це земля, де я виріс. Я виріс зі стравами з мого рідного міста, які я куштував протягом усього дитинства, чи то повнотілими, чи то бракувальними, смаки цих страв з мого рідного міста супроводжуватимуть мене протягом усього мого довгого життя!

Коли сільська людина любить рідну їжу, а в'єтнамець цінує в'єтнамські страви з насиченим смаком рідного міста, кожна в'єтнамська страва назавжди залишиться смачною в пам'яті тих, хто далеко від дому! І звідти ця смачна страва пошириться далі на в'єтнамській кулінарній карті.

Джерело: https://baodanang.vn/nguoi-que-thuong-lay-mon-que-3265031.html