Люди з сільської місцевості цінують страви своєї рідної кухні.

Те, як жителі Куангнаму плекають кожен шматочок бань дапу (рисового коржа), вмочуючи його в рибний соус, доки він весь не зникне... ось що робить його справді смачним і привабливим! Ви сказали, що як сільській людині не цінувати смачну їжу мого рідного міста було б ведмежою послугою.

Рисові паперові рулетики з ферментованим рибним соусом з провінції Куангнам. Фото: Сюань Хіен

В'єтнамська кухня настільки різноманітна, що навіть одна й та сама страва може мати унікальний смак, спосіб приготування та стиль споживання, характерний для кожного регіону, що робить її миттєво впізнаваною. Наприклад, знайома нам рисова паперова обгортка готується по-різному з різних видів рису, і, звичайно, спосіб її споживання відрізняється від регіону до регіону!

Потрісканий рисовий папір – унікальний спосіб харчування

Завдяки моїм друзям з Куангнаму, мені показали, як насолоджуватися знаменитим «бань транг дапом» (трісканим рисовим папером) у стилі Хойана прямо в серці Сайгону. Хоча люди на Півдні багато років залишаються вірними способу вживання смаженого рисового паперу з салатом, жителі Куангнаму також перейняли унікальний спосіб його вживання: смажений рисовий папір з локшиною Куангнаму та «бань транг дапом», вмоченим у знаменитий ферментований рибний соус у стилі Хойана.

Бань чанг дап – популярна вулична їжа в провінції Куангнам. На аркуші смаженого рисового паперу кладуть свіжоприготовлений лист вологої локшини, зверху посипають ароматною смаженою цибулею та арахісовою олією, а зверху кладуть ще один аркуш смаженого рисового паперу, утворюючи три шари.

Під час їжі відвідувачі кладуть руку на середину коржа, натискають і обережно розламують його (звідси й назва «розламаний корж»), потім відривають невеликі шматочки та вмочують їх у ферментований рибний соус. На перший погляд, мокрий корж схожий на південнов'єтнамську рисову булочку. Але якщо помістити його між двома шарами хрусткого смаженого рисового паперу, він стає унікальним «розламаним коржем» провінції Куангнам. Коли ви візьмете кожен шматочок розламаного коржа та вмочите його в миску з майстерно приготованим рибним соусом з анчоусами та краплею справжньої арахісової олії Куангнам, ви по-справжньому відчуєте чудовий смак, який пронизує ваші смакові рецептори!

У самому серці Сайгону є цілий ринок, присвячений кухні Куангнаму. На вулицях також з'являється все більше ресторанів та продуктових кіосків, де продають все: від закусок до повноцінних страв з Куангнаму. Великі та малі провулки заповнені закусочними, що пропонують страви з усього В'єтнаму.

Але справжньому сайгонцю, який хоче скуштувати автентичну, смачну кухню Куангнам, неодмінно потрібен гід з провінції Куангнам. Це як коли ти приїжджаєш у нове місце, то почуваєшся спокійніше, знаючи, що перед тобою місцевий житель, який проведе тебе дорогою. Коли я йду поїсти, я не боюся заблукати, бо в мене є друг, який підкаже мені, як їсти; я боюся лише загубитися серед незліченних страв з мого рідного міста з їхніми незнайомими назвами та не зможу встояти перед їхньою привабливістю.

Коли ти вперше взяв мене їсти «бань транг дап» (різновид в'єтнамської закуски з рисового паперу), це також був перший раз, коли мої кулінарні схильності «просвітилися» на іншому рівні: три шари рисового паперу — два сухі та один вологий — здавалися суперечливими, але гармонійно поєднувалися. Хрусткі, сухі зовнішні шари смаженого рисового паперу захищали вологий внутрішній шар, а арахісова олія та смажена цибуля додавали ароматного горіхового смаку. Вологий шар ніби заспокоював сухий шар; хрусткість зовнішнього смаженого сухого шару трохи призупинялася, ідеально доповнюючи м’який, ароматний вологий шар всередині, ще більше підкреслений пікантно-солодким соусом, дрібкою мелених трав та п’янким ароматом арахісової олії та смаженої цибулі.

Смачні страви з мого рідного міста.

У цьому гамірному місті мої друзі з Куангнаму досі цінують страви своєї рідної кухні. Страва під назвою «бань транг дап» (трісканий рисовий папір), походження якої незрозуміле, ймовірно, походить з дуже давніх сіл.

Ви згадали, що відколи навчилися писати, бачите свою бабусю, яка сидить біля вогню та готує рисові крекери. Прості рисові крекери – це не просто дитячі ласощі, а страва, яку можна їсти замість рису, коли в сім'ї не було часу відміряти рис. Зараз рисові крекери стали однією з найкращих страв у Хойані, поряд з као лау. Це також улюблена страва туристів , які досліджують місцеву кухню під час відвідування провінції Куангнам.

Навіть коли люди з провінції Куангнам залишають домівку, щоб знайти заробіток, вони все одно несуть із собою смак батьківщини. Їхні страви досі втілюють смаки дому в кожній мисці рибного соусу, у простих, сільських булочках з рисового паперу, у ароматному супі з локшиною та смаженою в арахісовій олії цибулею-шалот, та у ситних, ароматних стравах з тушкованої риби в Центральному В'єтнамі…

Те, як ти смакуєш кожен шматочок рисового коржа, вмочуючи його в рибний соус, доки весь не зникне... це справді смачно! Ти сказав: «Як сільська людина, якщо я не ціную смачну їжу свого рідного міста, це буде помилкою назавжди». Рідне місто — це земля, де ми виросли. Ми виросли, харчуючись стравами нашого рідного міста протягом усього нашого дитинства, незалежно від того, було у нас багато чи мало, смаки цих страв залишаться з нами надовго!

Коли хтось із сільської місцевості цінує страви рідного міста, а в'єтнамець цінує багатий смак своєї батьківщини, кожна в'єтнамська страва назавжди залишиться смачною ласощою в серцях тих, хто далеко від дому! А звідти ця смачна страва пошириться далі по в'єтнамській кулінарній карті.

Джерело: https://baodanang.vn/nguoi-que-thuong-lay-mon-que-3265031.html