Церемонія презентації книги «Легенда про в'єтнамський Ао Дай» у передній залі Храму літератури Ханоя . (Фото у статті: NVCC)
Шукаю персонажа для… «грашки»
50 персонажів, що торкаються емоцій краси, від авторки До Лан Хионг. Серед них жінки-лідери, науковки , бізнесвумен, художниці, вчительки, солдати, а також видатні інтелектуалки та робітниці з усієї країни. Оскільки я знала пані Хионг ще з моменту закінчення навчання, я розумію її особистість: якщо їй щось подобається, вона вийде і зробить фотографії, навіть якщо не знає, чи буде історія такою ж успішною, як її початкове захоплення.
Подорожі й подорожі, просто так, слідуючи емоціям та бажанню бачити красу, красу таланту, красу характеру, красу засмаглих щік майстрів традиційного рибного соусу, або під палючим сонцем шукаючи піщаний колір у солоному морі, згадуючи вітер з річки Сайгон, що заспокоює пейзаж жінок у промисловому парку після закінчення роботи... Усі звуки життя не можуть вислизнути від пильних очей До Лан Хионга.
До Лань Хионг зливалася з натовпом, щоб знайти кожен момент, деяким персонажам давали лише 15 хвилин. Лише ці рідкісні 15 хвилин мали зафіксувати яскравий фотомомент для персонажа. Тож, коли задзвонив телефон, щоб підтвердити розклад, вона вирушила. Вона сказала, що протягом двох років були персонажі, які домовлялися про фотосесію, але відмовлялися, деякі не вірили, що хтось зайде так далеко, поки не зануриться в красу, якої ніколи не бачив себе таким. Побачивши прекрасну посмішку персонажа, людина, яка натиснула кнопку, відчула полегшення.
Кожен персонаж має різний погляд на світ, різну професійну особистість, різний вік. Професійна реакція повинна бути швидкою, щоб відтворити ідею кожного персонажа – з рюкзаком, обтяженим обладнанням усіляких камер, а іноді й мобільною студією в холодну погоду північної зими.
«Гра з фотографіями» – це спонтанний момент. Коли персонаж погоджується, незалежно від погоди, це має бути зроблено. Перельоти з півночі на південь, персонажі також мають різні смаки та інтереси, і фотограф використовує цей спосіб, щоб фотографії були репортажем про їхнє життя. «Сотні витрат з власної кишені – це нуль, іноді це дуже засмучує. Я також жінка, я хочу бути красивою, я хочу бути граціозною, але я занурена в кар'єру «збереження моментів для майбутніх поколінь», тому, якщо я егоїстично красива для себе сьогодні, звідки я візьму «Легенду про в'єтнамські Ао Дай»? Легенда про красу в'єтнамських жінок подібна до глибокого, безмежного моря», – зізналася До Лан Хионг.
Автор До Лан Хионг (крайня права обкладинка) та письменник К'єу Біч Хау (посередині).
«Моя мама заохочувала мене займатися фотографією»
Лань Хыонг розповідала, що її мати була дуже хорошою кухаркою, дуже здібною, завжди зайнятою хатньою роботою та участю в ополченні. У родині вона була одночасно ніжною та суворою у вихованні дітей. «У ті дні, коли моя мати несла в'язку рису касави та йшла з Пхат Дьєм, Нінь Бінь, до Хоанг Хоа, Тхань Хоа, перетинаючи міст Лен у люті дні бомб та куль, вона зустріла сильного юнака з партизанського загону та перевезла її через річку на плоту. Доля звела їх разом з того дня. Моя мати народила дев'ятьох дітей, і всі вони були успішними. Образ наполегливої праці моєї матері змушував її часто з'являтися на моїх фотографіях. Це було як борг любові та жалю, який я хотіла віддячити матері, коли вона заохочувала мене стати фотожурналістом».
Фотографка розповіла, що саме її мати заохочувала та мотивувала її пристрасть до роботи. Її мати часто радила, що бути жінкою в журналістиці, особливо фотожурналістиці, нелегко, вона повинна бути сміливішою за багатьох інших жінок, повинна бути сильною, щоб носити обладнання, повинна жертвувати багатьма задоволеннями, повинна приймати засмаглу шкіру, повинна одягатися просто, але красиво для роботи. «У той час, коли я була молодою, я вважала свою матір занадто суворою. Але пізніше я зрозуміла свою матір, проста краса допомагає мені легко інтегруватися, бути легко коханою, це робить мою роботу набагато сприятливішою. І понад усе, моя мати завжди хоче, щоб я була в безпеці, щоб мене не надто помічали. Вишуканість моєї матері поступово пронизувала мене, про образ, образ маленької, але незвичайної в'єтнамської жінки. Звідти моя мрія про в'єтнамську жінку розгорілася і була виражена через книгу «Легенда про в'єтнамський Ао Дай», – зворушила До Лан Хионг.
Ао дай і жінки
На церемонії презентації книги народний артист Там Чінь, легенда в'єтнамського циркового мистецтва, який також є персонажем цієї особливої книги, поділився своєю радістю та гордістю за те, що він несе світові квінтесенцію в'єтнамської культури через ао дай. Народний артист Там Чінь сказав: «Куди б він не пішов, країни все одно хвалять в'єтнамських циркових артистів за те, що вони носять гарні ао дай. Я думав, що циркові артисти не обов'язково повинні мати тонку талію, але я думаю, що ао дай такий гарний».
Полковник, журналістка Чрінь Тунг Лам, заступниця директора Військового радіо- і телевізійного центру, розповіла про свої почуття, коли носила м’який ао-дай замість урочистої військової форми, і як ао-дай допоміг їй вшанувати ніжну, ніжну, але сильну та героїчну красу в’єтнамських жінок-солдатів у нову еру.
Круглий стіл про легенду в'єтнамського Ао Дай.
Письменниця та перекладачка К'єу Біч Хау поділилася моментом прогулянки в блискучому ао-дай в Італії, коли отримала престижну нагороду «Життєва заслуга за культуру» у серпні 2025 року. Вона підтвердила роль ао-дай як «культурного посла». Крім того, майстер Буй Тхі Тхань Хьонг - голова ради директорів Міжнародної освітньої системи Vimeco, засновниця Ao dai Huong Queen та поетеса, художниця та музикантка Банг Ай Тхо також поділилися своїми натхненними історіями носіння ао-дай у своїх особистих історіях.
Художниця До Лан Хионг поділилася, фотографуючи цих особливих персонажів: «За ао дай стоять талановиті якості в'єтнамських жінок, висловлюючи вдячність в'єтнамським жінкам як у воєнний, так і в мирний час. Оскільки бути в'єтнамською жінкою у воєнний час надзвичайно суворо, у мирний час їй доводиться піклуватися як про домашні справи, так і про національні. Тому в'єтнамські жінки виглядають витончено та свіжо, коли носять ао дай».
Презентація фотокниги «Легенда про в'єтнамський Ао Дай» До Лан Хионга нагадала мені есе Во Фхіена про Ао Дай. Він сказав, що два клапті Ао Дай в'єтнамських жінок, що майорять на вітрі, є символом мирної батьківщини: «Легкі клапті Ао Дай, що майорять на вітрі, роблять навіть найважче, найнезграбніше тіло граціозним».
У кожної людини є своя пригода, пристрасть та відданість. Сторонні спостерігачі іноді поверхово спостерігають і кажуть, чому та чи інша людина робить щось дороге та трудомістке... але для митців, у яких «божевільна кров», гра з фотографіями, створення та пошук персонажів – це щастя. У цьому хаотичному, прагматичному світі здатність виражати свою індивідуальність – це щастя. До Лан Хьонг це зробив!
Фотографка До Лан Хьонг, яка народилася в 1968 році в Тханьхоа, відома своїм досвідом у сфері модної та художньої фотографії. Протягом трьох років, з 2023 по 2025 рік, вона присвятила все своє серце, дослідження та творчість створенню цієї книги. До цього вона працювала в журналі Thoi Trang Tre на початку 1990-х років, де сприяла відкриттю та роботі з багатьма відомими моделями в Ханої, такими як Ву Кам Нунг, Тхуї Ханг, Тхуї Хань.
Завжди відзначалося, що її об'єктив особливо цінує красу ханойських дівчат. Вона також була представницею В'єтнаму на Міжнародній конференції молодих фотографів у Сінгапурі у 2002 році, де демонструвала фотографії традиційних костюмів, таких як єм дао (традиційний в'єтнамський одяг) та кхан мок (хустка з воронячим дзьобом).
Книга «Легенда про в'єтнамський Ао Дай» – результат 3-річних досліджень і творчості До Лан Хионг. Маючи понад 30 років досвіду в мистецтві, вона використала свій об'єктив, щоб зобразити 50 видатних жіночих персонажів, які постійно роблять внесок у розвиток країни.
Джерело: https://baophapluat.vn/nu-nhiep-anh-gia-va-cuoc-phieu-luu-choi-anh.html
Коментар (0)