Тан Хоа: Від центру повені до найкращого туристичного села

Ніч середини жовтня 2023 року, сильна злива в Тан Хоа, Мінь Хоа ( Куанг Бінь ). Я лежав у кімнаті ^{площею 30 м²} у сім'ї Хоанг Дуонг, молячись про потоп. Це дивне бажання є також бажанням жителів Тан Хоа, тому що це незвичайний край, з незвичайним способом проживання в сім'ї.

Увечері 19 жовтня мешканці Тан Хоа побачили оголошення назви свого улюбленого села на церемонії нагородження UNWTO ( Всесвітньої туристичної організації ООН) за найкраще туристичне село.

Більшість людей у ​​Тан Хоа належать до етнічної групи Нгуон (що означає джерело води), мають власну мову, але не вважаються етнічними меншинами, оскільки належать до групи В'єт-Муонг. Тому Тан Хоа не користується пільговими політиками для етнічних меншин, хоча розташований у районі Мінь Хоа, одному з 61 найбідніших районів В'єтнаму (де діє політика ліквідації голоду та скорочення бідності, спрямована на сталий розвиток відповідно до урядової резолюції 30A/2008). Але Тан Хоа тепер вирвався з бідності, потрапивши до списку 30A.

Уся комуна Тан Хоа розташована в долині, оточеній вапняковими горами. Кожні кілька днів після сильних дощів тут проходять паводкові води, перетворюючи Тан Хоа на «центр повені» – «титул», який комуна має з жовтня 2010 року, коли історична повінь об'ємом 12 метрів затопила всі дахи.

«Вода піднялася так швидко, що люди встигали лише добігти до скель, щоб врятуватися. Буйволи вміли плавати, тому з ними все було гаразд, але незліченна кількість свиней, корів та курей потонула. Гелікоптери 4-го військового округу прибули, щоб доставити їжу голодним, але вони літали навколо, не знаючи, куди її кинути, бо люди ховалися в десятках гір, і вони нічого не бачили. Пізніше їм довелося відправити моторні човни, щоб знайти та визначити, куди кинути локшину швидкого приготування та питну воду. Дві послідовні повені, з різницею лише в сім днів, ще більше погіршили становище і без того бідних людей тут», – згадує 72-річний пан Труонг Сон Бай, який два терміни обіймав посаду голови комуни.

Пан Труонг Ба Сон, якому цього року виповнюється 40 років, рідкісна людина, яка «втекла» з села, вивчившись на факультеті інформаційних технологій у Віні та влаштувавшись на роботу, а потім повернулася до рідного міста, щоб працювати в туризмі та бути ближче до дому, — сказала: «У мене був час лише на те, щоб взяти човен і піднятися на скелю з матір’ю, дружиною та дітьми, але я нічого не зміг взяти з собою. Коли вода трохи спала, я повернувся і виявив, що мій будинок застряг на бамбуковому дереві за понад 100 метрів».

Яке жалюгідне життя. Звичайні дні й так жалюгідні, а потім ще й повінь. Зазвичай ми робимо всілякі речі, але все одно не маємо достатньо їжі. Щороку, у вересні та жовтні, ми боїмося повеней. Ми вирощуємо лише короткочасні культури, такі як кукурудза та маніок. Розводимо буйволів та корів, але коли настає повінь, утворюється бруд і вбиває всю траву, тому нам доводиться їхати аж до Лаосу (за 25-30 км), щоб косити траву. Було б дивно, якби ми не покинули нашу країну тут...».

Виїзд з країни заради прожиття є спільною рисою багатьох сіл Центрального В'єтнаму, які «щороку страждають від повеней». За словами керівника комуни Тан Хоа, населення тут становить понад 3300 осіб, але тисячі молодих людей їдуть на південь, щоб заробити на життя.

«У Тан Хоа зараз набагато менше суму. Принаймні, тут залишилося понад 100 молодих людей, які працюють у сфері туризму. Цього сезону (жовтень) ми сидимо і спостерігаємо за повінню, а вдень збираємося, щоб випити кілька келихів вина та поговорити про погоду. Ми спілкуємося весело і не хвилюємося, як раніше, бо в кожному будинку є плавучий будинок, тож нехай буде так, навіть якщо вода підніметься, нам не потрібно хвилюватися», – з посмішкою сказав пан Труонг Сюань Хунг, заступник голови комуни.

На початку перетворення Тан Хоа пан Труонг Сон Бай згадував: «У минулому ніхто не очікував, що печери в горах, такі як печери Ту Лан, Тьєн, Чуот... тепер стануть туристичними атракціями. На щастя, після 2010 року було запропоновано два плани порятунку Тан Хоа: розміщення вибухівки для розширення печери Чуот, щоб допомогти воді швидше стікати під час повені, або перенесення села в інше місце, але ці плани не були схвалені керівництвом провінції та народом. Це правда, що Будда не забирає все у людей... (сміється)».

Сидячи та розмовляючи з мешканцями Тан Хоа, ви часто почуєте, як вони згадують Нгуєн Чау А — відому людину в індустрії пригодницького туризму. Але А часто каже, що йому пощастило. Він зустрів Говарда Лімберта — британського королівського експерта з печер, який працює в Куанг Бінь вже понад 30 років. Без Говарда було б важко досліджувати печерну систему цього району. Як і у випадку з печерною системою в Фонг Ня, Тан Хоа, стародавні люди знали лише вхід до печери, а заходячи в ліс, вони могли заглиблюватися лише на кілька десятків метрів.

Пан Хо Хан, якому приписують відкриття печери Сон Дунг, часто казав: «У минулому, коли ми йшли до лісу, іноді щоб сховатися від дощу або знайти воду, ми лише трохи запалювали смолоскипи і не наважувалися заглиблюватися. Пан Говард, його дружина та їхні соратники знадобилися, щоб знайти всі закутки та щілини, щоб організувати дослідницький тур».

Те саме стосується Тан Хоа: там багато вапнякових гір і печер, але ніхто не знає, що ховається глибоко всередині. Нгуєн Чау А. взяв команду пана Говарда на дослідження та навчання. У 2011 році провінція Куанг Бінь ліцензувала його компанію Oxalis на дослідження та тестування пригодницьких турів печерною системою Ту Лан. До 2014 року відкриттєвий тур Ту Лан офіційно працював, складаючись із дев'яти турів різного рівня.

Проблема полягає в тому, що туристи, які завершують екскурсію печерою, змушені повертатися до Фонгня, щоб відпочити, оскільки в Тан Хоа немає місць для розміщення. Хто б наважився інвестувати, коли ця земля майже щороку затоплюється? Тому шлях від Тан Хоа до нагородження UNWTO «Найкраще у світі село громадського туризму» сьогодні – це довга історія, крок за кроком.

По-перше, як сказав пан Хо Ан Фонг, заступник голови провінції Куанг Бінь (раніше директор Департаменту туризму): «Для розвитку туризму, перш за все, інфраструктура, така як електрика, вода та дороги, має бути хорошою. До 2014 року, навіть за звичайних дощів, людям у Тан Хоа все ще було важко, оскільки в комуні не було мостів чи доріг. Слід зазначити, що Постанова уряду 30A допомогла Тан Хоа мати повноцінну систему електропостачання, доріг, шкіл та станцій. Також були зусилля та креативність людей, а також внесок бізнесу з серцем та баченням».

Пан Фонг бачить роль людей у ​​створенні плавучих будинків для запобігання повеням. Хто саме за це відповідає? «Важко сказати», – прокоментував пан Труонг Сон Бай. – «На мою думку, це спільна ініціатива людей. Після історичної повені 2010 року жителів Тан Хоа змусили довести справу до кінця, вони були змушені бути креативними. Креативність також походить від народних спостережень, наприклад, з давніх часів, коли стовбури бананових дерев використовувалися для виготовлення плотів, на які вантажили речі, щоб врятуватися від повені».

Після 2010 року, коли з'явилися бочки, наші люди задумали будувати будинки з легких матеріалів поверх них, щоб, коли підніметься вода, піднімалися і будинки. Поступово це було доведено до того стану, в якому воно є зараз: кожен будинок має стовпи заввишки близько 6-9 м, до яких прикріплені залізні пояси, щоб, коли підніметься вода, будинок не змило. Коли вода підніметься вище, кожен будинок готує мотузки для анкерування. Тепер кожен будинок знає, як розрахувати, що на кожен ^{квадратний} метр потрібна бочка. У моїй родині 7 осіб, будівництво будинку площею 35 квадратних ^метрів вимагає 35 бочок, що коштує близько 120 мільйонів донгів. Не допустіть повені!

Що стосується худоби, то жителі Тан Хоа мають інший спосіб ведення справ, також зумовлений їхнім досвідом втечі від повеней. Вони не будують загони для худоби позаду своїх будинків. Кожні 1-2 села резервують велику ділянку землі біля гори, і кожен будинок будує загін для проживання своєї худоби. Коли трапляється повінь, вони можуть швидше переганяти свою худобу вгору по схилу. Після великої повені 2010 року уряд побудував два великі будинки на горі, щоб люди могли тікати від повені, але після завершення будівництва будинки, захищені від повені, вже були побудовані, тому тепер ці два великі будинки, схожі на зали, стали місцями для худоби, де вона може сховатися від повені - місцеві жителі жартома називають їх коров'ячими курортами. Цей унікальний спосіб також допомагає гостям, які проживають у сім'ях, не турбуватися про санітарію навколишнього середовища, як у багатьох інших місцях.

Програма будівництва захищених від повеней плавучих будинків для мешканців Тан Хоа майже повністю соціалізована. Бізнесмени та підприємства, що беруть участь у перегонах Ту Лан, співчуваючи та люблячи це місце, пожертвували багато плавучих будинків. Наразі 100% домогосподарств у Тан Хоа, близько 700 з них мають захищені від повеней будинки.

Коли життю людей більше не загрожували повені, з'явилися готелі, ядром яких був Tu Lan Lodge, а потім 10 готелів у сім'ях, які відповідали тим самим стандартам, що й Хоанг Дуонг, де я зупинився.

Прекрасна система печер Ту Лан, Тянь, Хунг Тон, Чуот... з'являлася на Nat Geo, Lonely Planet, CNN Travel, а також є місцем зйомок багатьох фільмів, найвідомішим з яких, мабуть, є голлівудський блокбастер «Конг: Острів Черепа» .

Завдяки цим привабливим турам Тан Хоа відвідало 9437 туристів за перші дев'ять місяців 2023 року, 9304 у 2022 році, і навіть у пік епідемії COVID-19 у 2021 році його відвідало 3508 осіб.

І Тан Хоа — це не лише печери. Кухня тут має багато унікальних особливостей, таких як пой. Це паровий пиріг, приготований з кукурудзяного борошна, змішаного зі свіжою, дрібно меленою касавою. Золотисто-жовтий пой привабливий, жувальний та ароматний. У минулому пой для народу Тан Хоа був як рис для людей на рівнинах, але приготувати пой було досить важко, тому зараз жителі Тан Хоа також їдять рис, готуючи пой лише з особливих випадків.

Щодо страв з равликів, жителі Тан Хоа ловлять лише самців, рідко ловлячи самок, щоб з'їсти їх і допомогти їм розмножуватися. Страви з кислої риби, смаженої свинини з листям лимона, рибного супу, приготованого з гігантським листям та зеленими бананами... у цій країні захоплять тих, хто любить відкривати для себе унікальні риси регіональної культури через кухню.

Під час ночівель у готелях для проживання в сім'ях відбуваються довгі та захопливі розмови з місцевими жителями – господарями, під час яких всю ніч слухаються захопливі культурні історії. Але за цими культурними чарами стоїть важкий шлях створення гостьового будинку. Фермери не можуть стати генеральними директорами туристичних компаній за одну ніч. Вони не можуть самі просувати та знаходити туристів. А в багатьох готелях для проживання в сім'ях місцеві жителі стають працівниками бізнесменів з низовин, які приїжджають інвестувати – що суперечить природі громадського туризму, тому він не може розвиватися сталим чином.

Щоб уникнути цих помилок, Нгуєн Чау А розповів, що спочатку він організував 10 сімей для проживання в сім'ях та 10 сімей для харчування туристів. Джерелом їхніх гостей були туристи, які поверталися з екскурсій по печерах. Після випробувального періоду і господарі, і гості залишилися задоволеними. В середньому кожна сім'я мала 15-20 ночей гостей на місяць.

«Ми інвестуємо в них, 150 мільйонів донгів на будинок, щоб не залишати їх напризволяще. Кожне домогосподарство отримує 60% доходу, мінус витрати на електроенергію та воду, у них є 7-10 мільйонів донгів на місяць. Але кінцева мета громадського туризму полягає в тому, щоб люди повністю контролювали ситуацію за кооперативною моделлю. Щоб досягти цього, вони повинні бути справжніми професіоналами», – сказав Чау А.

Але звідки беруться мешканці Тан Хоа, які мають справжню роботу в галузі туризму? Наразі в селі є три сім'ї, які відправляють своїх дітей навчатися в туристичному коледжі в Нячангу, ще троє працюють гідами та працівниками з безпеки під час екскурсій по печерах, навчаючись у Сайгонському туристичному коледжі за фінансування від Oxalis. Щороку, після закінчення печерного сезону, у жовтні, вчителі школи повертаються до навчання. Ця сила в майбутньому стане ядром для створення Кооперативу громадського туристичного села Тан Хоа.

Члени сімейних сімей та домогосподарств, що надають послуги громадського харчування, також проходять ретельне навчання. Пані Дуонг, дружина пана Хоанга, власника сім'ї Хоанг Дуонг, сказала, що їх навчають усьому: від того, як прибирати в кімнаті, до того, що робити і чого не робити під час зустрічі з туристами.

«Це дуже детально, є належний тест, тільки ті, хто його складе, можуть працювати в сім'ї», – сказала вона. Дві невістки пана Бая, які відповідають за надання послуг харчування, також розповіли, що вони пройшли ретельне навчання з гігієни та безпеки харчових продуктів і їм довелося відремонтувати кухню, щоб відповідати стандартам. Це все шлях постійного навчання та адаптації для людей тут, щоб зробити їхнє село справді вартим відвідування місцем.

Зміст:

ХУЙ ТХО

Зображення:

Хоанг Трунг

Подарунок:

НГОК ТХАНХ

Tuoitre.vn