Село 20 зберігає культурну ідентичність народу Дао Тхань І.

Йдучи бетонною дорогою, що тягнеться від центру колишньої комуни Тан Тянь, проходячи через сади з помело та апельсинами, навантаженими фруктами, ми прибули до Хамлет 20, комуни Тан Лонг, де проживає 170 домогосподарств, включаючи 41 домогосподарство етнічної групи дао, що становить майже 25% від загальної кількості. Люди дао тут живуть разом у згуртованих громадах, об'єднані та активно зберігаючи свою етнічну культурну ідентичність, включаючи мову, одяг та традиційні звичаї.

Члени клубу зі збереження етнічної групи дао в селі 20 комуни Тан Лонг займаються виконавським мистецтвом.

За словами пана Вуонг Ту Фіна, голови села, у 2024 році в селі було створено клуб для збереження культурної ідентичності етнічної групи дао, який він очолив, а до його складу входило 45 членів. На церемонії відкриття клубу відбулася театральна вистава ритуалу ініціації в Дао Тхань І. Це один з визначних та самобутніх ритуалів народу дао, який не лише демонструє їхні етнічні переконання, але й підкреслює красу їхньої культури за допомогою унікальних танців.

У провінції Туєн Куанг є всі дев'ять гілок етнічної групи дао, кожна з яких має свої унікальні характеристики. Серед них найбільш помітною є їхній традиційний одяг. Пані Труонг Тхі Нгуєн, 62 роки, з села 20, поділилася: «Традиційний одяг нашого народу Дао Тхань І — це поєднання багатьох яскравих кольорів на переважно чорному фоні з багатьма вишуканими вишитими візерунками, що демонструють майстерність жінок Дао. Жіночий одяг включає довгу сукню, ліф, пояс і головний убір...»

Традиційний одяг жінок Дао вирізняється яскраво-червоним кольором на чорному тлі.

Головний убір народу Дао Тхань І чорний, оздоблений сріблом по краях, що робить його помітним. Щоб носити головний убір, дівчата та жінки народу Дао Тхань І повинні знати, як зав'язувати та завивати волосся, щоб маленький головний убір щільно прилягав до голови та був надійно закріплений. Тому, якщо вони не звикли до цього, багатьом важко самостійно одягнути головний убір і доводиться просити про допомогу бабусю, матір, родичів чи друзів.

При уважнішому розгляді легко помітити, що традиційний одяг жінок Дао має два типи поясів. Знизу носить характерний червоний пояс з майстерною вишивкою, а зовні — білий пояс з барвистими деталями. Якщо жінка носить лише червоний пояс, вона незаміжня; якщо вона носить обидва пояси, вона заміжня.

Головна хустка, яку носять представники народу Дао Тхань І, ретельно вишита характерним червоним кольором.

Пані Лі Тхі Ліен, 66 років, розповіла, що для створення найгарнішого традиційного одягу дівчат з Дао Тхань з дитинства навчали вишивати їхні бабусі та матері. Вона почала вивчати вишивання у віці 14-15 років, вишиючи хустки, фартухи, пояси тощо. Основними візерунками є птахи, зірки та рослини, що відображає бажання людей завжди бути в зв'язку та гармонії з природою. Минуло багато років, але вона досі зберігає традиційне ремесло вишивання та навчає йому своїх дітей та онуків; вона також шиє для них одяг, особливо коли її діти готуються до одруження.

Білий пояс, який носять представники племені Дао Тхань І, вишитий червоними та чорними візерунками, що робить його особливо помітним.

Народ Дао Тхань І досі зберігає традиційні звичаї, багаті на культурну ідентичність. За словами Трієу Ван Сюаня, голови комітету сільського фронту, окрім церемонії дорослішання, народ Дао Тхань І також проводить сільську молитву, яка проводиться п'ять разів на рік у 2-й, 4-й, 7-й, 10-й та 12-й місячні місяці. Під час церемонії моляться за рік миру, міцного здоров'я, рясних врожаїв та процвітаючого життя для всіх сімей. Цим вони висловлюють побажання всього найкращого для людей у ​​селі.

У день повного місяця або під час фестивалів та свят жителі села також користуються нагодою товкти рисові коржики, щоб запропонувати їх своїм предкам та як подарунки своїм дітям та онукам. Пані Лі Тхі Ліен розповіла, що вони зазвичай змішують клейкий рис з фруктами гак, щоб надати йому кольору, а потім готують його на пару. Коли рис звариться та стане м’яким, його кладуть у ступку та товчуть вручну до дуже однорідної маси. Під час товчення пара все ще піднімається, що робить його дуже привабливим на вигляд. Жителі села зазвичай не готують коржики з начинкою та не загортають їх у листя. Натомість, після товчення, коржики залишають трохи охолонути, потім нарізають на шматочки або формують кульки та розплющують у формі тістечок...

Представники етнічної меншини дао з села 20 комуни Тан Лонг товчуть рисові коржики.

Пан Вуонг Ту Пхін, голова села, також поділився тим, що село та його організації завжди пропагують та заохочують людей зберігати культурну ідентичність етнічної групи Дао Тхань І. Він також сподівається розвивати послуги з проживання в сім'ях у майбутньому, щоб як генерувати дохід для людей, так і зберігати та поширювати етнічну культурну ідентичність у громаді.

Хуєн Лінь

Джерело: https://baotuyenquang.com.vn/van-hoa/202511/thon-20-giu-gin-ban-sac-dao-thanh-y-4892a90/