«Солодкі фрукти» з творчого табору

(GLO) – Після тижня організації екскурсій та надання учасникам табору вільного часу для творчості, 3 листопада завершився Літературно-мистецький творчий табір 2025 року на плато Гіа Лай. Звідси багато прекрасних емоцій було виражено та передано через кожну роботу.

Програму було організовано Національним комітетом В'єтнамського союзу літературних та мистецьких асоціацій у співпраці з Літературно-мистецькою асоціацією Зялай, залучивши до участі 28 митців з провінцій Зялай, Даклак, Ламдонг та Дананг .

Маючи понад 200 написаних, відредагованих та завершених робіт, письменницький табір вважається успішним у розширенні творчого простору для митців.

Зображення краси життя

За оцінкою Оргкомітету, багато робіт вищезгаданого творчого табору демонстрували щирі емоції, свіжий погляд на світ та серйозність у творчості, тим самим стверджуючи любов до батьківщини, країни та людей.

Поет Май Тхін – колишній голова Літературно-мистецької асоціації провінції Біньдінь (стара редакція) – сказав: «Література становить більшу частину загальної кількості творів, написаних та завершених у письменницькому таборі, близько 70 творів у різних жанрах: поезія, оповідання, мемуари... Це досить великий результат, виконаний за 7 днів, що демонструє сильні письменницькі здібності багатьох письменників».

«Є збірка есеїв, яка мені дуже подобається, збірка есеїв «Ванг Фай Фо Хой» авторки Кі Нам Уєн. Збірка есеїв складається з 2 частин, що містять 32 статті, сповнені культури та людей Хойана, що викликають у мене глибокі емоції щодо землі з такою кількістю осаду, що будь-кому, хто до неї доторкнеться, буде важко це забути. Тому що вона сповнена поезії, написаної пошепки, з багатьма деталями, пов’язаними з глибокими філософськими думками», – сказала поетеса Май Тхін.

Твір «Кольори вулкана Чу Данг Я» автора Дао Фан Мінь Кана.

У музичному таборі взяли участь лише двоє людей, але вони також написали 3 пісні, які музикант Ле Сюань Хоан, колишній голова Літературно-мистецької асоціації провінції Гіалай , прокоментував як вираження «любові, ностальгії, краси гір, лісів, моря і, що ще важливіше, краси душ та особистостей людей, з якими музиканти мали можливість зустрітися».

Це пісні «Beloved Ban Me», «Wild Sunflower Season Plei» (композитор Хо Туан); «Missing Truong Sa» (музика Нгок Ван Чунга; вірш Нгуєн Хієп). Аналогічно, студенти факультету образотворчого мистецтва також мали двох авторів, які відвідали табір, але надіслали до оргкомітету 6 рукописів, реалістично та тонко виражаючи сучасне життя та шануючи культурну ідентичність.

Згідно зі статистикою народного артиста Нгуєн Тхі Хоа Бінь , голови Театральної асоціації провінції Зя Лай, творчий табір отримав 1 дослідницьку тему, 9 музичних сцен, 6 сценаріїв у жанрах бай чой, кай лионг та драма. Усі роботи підкреслюють любов до батьківщини та стосуються актуальних суспільних проблем.

Незважаючи на сильну дощу, яка йшла під час написання творів, 7 студентів-фотографів все ж таки створили 22 роботи, які їм виправдали очікування. Зокрема, робота старійшини Ро Мама (Ле Куанг Кхая) передала послання солідарності між армією та людьми в прикордонній зоні.

Глибокі емоції з прикордонної смуги

Для фотографа Ле Куанг Кхая – голови Фотоасоціації (Літературної та мистецької асоціації провінції Даклак) поїздка допомогла йому зібрати кілька улюблених робіт про військово-цивільні стосунки для участі у фотоконкурсі на тему «Гордість прикордонної смуги» у 2026 році.

Тим часом, письменниця Ле Нху Доан Уєн (псевдонім Кь Нам Уєн, Дананг) також відчувала те саме почуття гордості, коли вперше побувала на кордоні в Гіа Лай. Окрім завершення збірки есе «Ванг Фай Фо Хой», на цьому письменницькому таборі вона також написала 2 твори на тему прикордонних солдатів.

«Мир на кордоні Вітчизни – це завдяки вашим зусиллям», – поділилася пані Уєн. А ось її зворушливі рядки: «Дивлячись угору на Чумацький Шлях, я уявляю, як виблискує шлях меча / Дивлячись вниз на в’єтнамську землю, я чую, як кожна жилка крові співає ім’я Вітчизни / Посеред кордону солдат стає мовчазним пам’ятником / Нехай мир повернеться зі стиглими рисовими сезонами / Нехай діти мирно сплять під звуки сільського вітру / Покоління чоловіків пішли, небо і земля вигравірували їхні імена / Зберігаючи смугу гір і річок, залишаючи після себе тисячу історій / Гори все ще є, річки все ще зелені / Але серця солдатів все ще яскраві, як світанок на гірських вершинах…».

Завершуючи свою дослідницьку тему про перетворення мистецтва туонг та бай-чой на туристичний продукт під час участі у творчому таборі, пані Нгуєн Тхуй Хыонг - керівник відділу досліджень та співробітництва з розвитку мистецтва (Традиційний художній театр провінції Гіалай) також була сильно вражена, коли вперше відвідала деякі прикордонні пости в Гіалай.

«З цього почуття я плекала тему солдатів, про тісний зв'язок між армією та людьми на кордоні», – сказала пані Хуонг.

Поет Дао Дик Туан (другий праворуч) стверджував, що митцям необхідно плекати дух творчості, відповідний новій ері. Фото: Лам Нгуєн

Поряд із завершенням рукопису дитячого роману «Сонце та дощ мають щось дивне», поет Дао Дик Туан (Дак Лак) також поділився своїм планом написати мемуари про довгу ділянку кордону.

Він підсумував: «Ми завжди усвідомлюємо, що повинні писати по-новому та незвично, відповідно до кожного подиху, кожної епохи, кожного періоду. Займатися літературою та мистецтвом не можна «на ходу», а вимагає навчання та розвитку таланту. В епоху штучного інтелекту, щоб заявити про себе, потрібно мати справжній талант».

Джерело: https://baogialai.com.vn/trai-ngot-tu-mot-trai-sang-tac-post571571.html