Міст Хам Ронг, річка Ма - Пісня, що йде з роками

Завдяки війні проти американських загарбників, земля та народ Хам Ронгу ще яскравіше сяють своїми незламними героїчними традиціями, стаючи культурним символом, типовим для регіону, збагачуючи національну ідентичність. У нашій країні мало які мости згадуються в поезії так часто, як міст Хам Ронг: «О, річка Ма, обидва береги обіймають тінь гір, гора Нгок, гора Дракона зеленіє на горизонті» (Міст річки Ма) музиканта Ле Суань Тхо. У рамках цієї статті я хотів би згадати вірш «Міст війни» автора Мінь То.

Міст Хам Ронг, річка Ма - Пісня, що йде з роками Міст Хам Ронг – річка Ма. Фото: PV

3 та 4 квітня 1965 року річка Хам Ронг увійшла в героїчну історію нації. З річкою Ма та Хам Ронгом пов'язано багато дивовижних історій та легенд. Солдати та люди Хам Ронга збили багато літаків, яких називали «богами грому», «привидами», «небесними ворогами». Американські загарбники хотіли, щоб ми «повернулися в кам'яний вік», вони обрали Хам Ронг як «ідеальну точку прибуття», але їхні амбіції були поховані в річці Ма.

Перечитуючи вірш «Міст перемоги», щоб кожен з нас міг знову пережити гідність нашої армії та народу в героїчний період історії нашої батьківщини, образ батьківщини Тхань постає одночасно простим і реальним, немов велична та ширяюча мелодія.

На початку вірша він написав: «Міст/ Що з'єднує Північ і Південь/ Стійкий і вірний/ Війна – це віха часу/ Люті кулі та бомби/ Річка Ма – Хам Ронг/ Нот Чионг Сон/ Гори та пагорби/ Тільки річка всім серцем повертається до моря».

Економія слів, таємні ідеї, лише навідні, але не пристрасно запропоновані, як багато інших віршів, написаних ним раніше. Вірш «Міст перемоги» розкрив цей пошук і мав певний успіх.

Можливо, Хам Ронг прикрашає душу поезії, збагачує духовне життя літераторів та письменників. А дивовижна життєва сила безсмертного мосту хвилює серця всього людства. Крізь шторми бомб та куль міст Хам Ронг досі стоїть там, мирно відбиваючись на чистій річці Ма, прикрашаючи тисячолітню велич Драконової гори, річки Ма та героїчні, наспівувані вірші: «Тільки річка всім серцем повертається до моря / А війська / Прямуючи прямо на південь / Маршова пісня Вітчизни в серці».

Поезія – це мистецтво використання мови та ритму для вираження почуттів. Повертаючись до перших віршів, я відчуваю, ніби у раптовому болю виринають несвідомі рядки: «Міст / що з'єднує два кінці Півдня та Півночі / Стійкий і непохитний / Люто зносячи кулі та бомби / Річка Ма Хам Ронг / Чи не Чионг Сон / Гори та пагорби / Тільки річка всім серцем повертається до моря / І війська / Прямують прямо на Південь / Пісня Вітчизни в серці».

Завдяки такому простому та чистому поетичному стилю письма та використанню слів, його вірші стають близькими та легко «гармонізуються» із серцями та турботами читачів. Цей творчий процес дуже важливий у поезії. Вірш може по-справжньому жити та виконувати свою літературну функцію лише тоді, коли його супроводжують, розуміють та співтворюють читачі.

Хам Ронг – як пишається це місце. Не те щоб поет навмисно змусив нас емоційно розчулитися, просто, я вважаю, що під час написання цих поетичних рядків погляд поета був тихо затуманений. Як тільки щирі емоції народжуються з серця поета, неважко зрозуміти, що вони поширюються і зворушують багато сердець. Ритм вірша раптовий, задушений, два слова, три слова, перерваний... Далі йдуть навідні вірші: «Тільки річка всім серцем повертається до моря/ І війська/ Прямуючи прямо на південь/ Маршова пісня Вітчизни в серці».

У поезії наративний стиль, слова серйозні та відповідальні, як солдати, що йдуть у бій. Кажуть, що вона наративна, але їй не бракує злету, ліричних якостей, або, точніше, вона має ідеї, щось, чим люди можуть насолодитися, над чим роздумати. Поетичний тон героїчний та пристрасний. Крізь твір пронизує прагнення миру та священна відповідальність молоді перед долею Вітчизни, яка допомогла людям подолати все та здобути перемогу.

Читаючи його вірші, людей легко приваблює манера мовлення, спосіб створення ідей, повторення ідей, повторення речень. Завдяки природному, але потужному стилю, Мін То створює поетичний стиль з багатьма унікальними рисами емоцій, мови та тону. Багато хто відзначає: його вірші містять зрілу поетичну душу, багатий словниковий запас, багатогранний світ образів...

Жертви та втрати у війні непоправні та незабутні, але відродження життя у мирний час непереборне. Солдати, які повертаються з поля бою, несуть із собою багато прагнень до щастя: «Моє рідне місто, твоє рідне місто / Легендарні місця / Скільки хлопців і дівчат перетворилося / Мирна країна». Він вміє спиратися на емоції. Від емоцій змінюваних віршів, спосіб мовлення стає новим, створюючи несподівані ефекти: «Весна приходить, наповнюючи війну / Ми з тобою беремося за руки, щоб будувати». Через твір «Міст війни» автор пояснює рух, адаптації та зміни на батьківщині Хам Ронга, землі вогню, до чогось нового у своєму творчому шляху. Це не пусте бажання, а автор висловив його через конкретні дії: «Весна приходить, наповнюючи війну / Ми з тобою беремося за руки, щоб будувати / Зелені бруньки проростають до мирного життя».

Це самостійний вірш, слова якого серйозні та відповідальні, як у солдата, що йде в бій, чи то в мирний, чи воєнний час, його вірш більш змістовний та відповідальний перед життям. І це також ретельна підготовка до кінця вірша: «Повернення сюди сповнене сенсу та любові / Родючий алювій поетичної річки / Силует гори, величний і височенний міст / Героїчний подвиг / Вічно триває з часом».

Читаючи його вірші, ми відчуваємо любов до нашого коріння, що поширюється. Бо в уяві автора міст Хам Ронг — це не лише мальовничий куточок землі Тхань, а й символ перемоги. «Твоє рідне місто, моє рідне місто / Назви місць стали легендами / Багато юнаків і дівчат змінилися / Мирна країна / Весна приходить, заповнюючи порожнечу війни / Ми з тобою беремося за руки, щоб будувати / Зелені паростки проростають до мирного життя».

Минули роки, але міст Хам Ронг все ще стоїть високо, велично вирізьблений у горі, як сяючий символ патріотизму та революції в'єтнамського народу. Земля Хам Ронг, час болісної війни та війни, щоб знати цінність кожної хвилини миру, яка була обміняна на численні втрати, змінюється день у день. В кінці поеми ми ніби чуємо, як річка Ма шепоче спогади про давню землю, де кожен сантиметр землі – це сантиметр історії, переплетеної в гармонії між минулим і сьогоденням, між сяючим болем і бажанням піднятися: «Повернення до цього місця сповнене сенсу та любові / Родючий алювіальний ґрунт поетичної річки / Силует гори, величний міст / Героїчний подвиг / Триває вічно з часом».

Хам Ронг – місце, яке увійшло в історію як найяскравіша сторінка війни нації проти іноземних загарбників. Знак Хам Ронгу в літературі не лише зберігає образ культурного та історичного символу, типового для регіону, але й зберігає героїчну пам'ять про країну та народ Хам Ронг з Тхань Хоа зокрема, та в'єтнамський народ загалом. До сьогодні Хам Ронг стоїть високо та вічно протягом усієї історії нації як безсмертний символ.

Кажуть, що дитинство та спогади завжди мають глибокий вплив на душу людини та сенс життя. Це ще більше стосується літературної та художньої творчості. Це глибоко та сильно впливає на емоційний світ та естетичний образ митця. У випадку з поетом Мінь То це особливо актуально під час читання його віршів.

Трієу Нгуєт

Джерело