Ветеран Хюїнь Тхі Мунг: хоробрий та відданий військовослужбовець

Ветеранка Хюїнь Тхі Мунг (народилася 20 листопада 1932 року), яка приєдналася до революції у віці 15 років, майже 40 років пропрацювала у військовому та медичному секторах. Її кар'єра демонструє її волю до постійних зусиль, подолання болю військових поранень та внесок у розбудову армії та країни.

Зустрівшись із нами в затишному маленькому будинку в районі Тан Бінь міста Хошимін , ця 93-річна ветеранка досі чітко пам'ятає важкі дні, коли вона приєдналася до революції. У листопаді 1947 року, коли їй виповнилося 15 років, студентка Хюїнь Тхі Мунг (з провінції Тхуа Тхіен, нині місто Хюе) покинула свою сім'ю, покинула рідне місто разом з братами, щоб приєднатися до революції. З ентузіазмом молодості їй було доручено виконувати завдання безпосередньої участі у виробництві гранат та мін усіх видів у кімнаті 5, військовій зоні 4, дислокованій у Чу Ле (район Хыонг Кхе, Хатінь).

Ветеран Хюїнь Тхі Мунг згадував: «Робоча зона кімнати 5 військової зони 4 мала велику річку, тому мобільним армійським підрозділам було зручно отримувати зброю, що перевозилася водним шляхом. З духом спільної боротьби за передову проти французького колоніалізму всі працівники майстерні активно та на повну потужність працювали, щоб забезпечити зброю для опору».

Ветеранка Хюїнь Тхі Мунг (ліворуч) та її товариші згадують свої робочі дні у військовій зоні 4. Фото: ХОНГ ЗЯН

За словами пані Мунг, на той час наші технології виробництва зброї були ще обмеженими, переважно ручними методами, тому було легко наражатися на небезпеку. Однак не всі були зневірені. На цих об'єктах одночасно вироблялася продукція та отримувався досвід, щоб удосконалити її, підвищити бойову ефективність та забезпечити безпеку транспортування. Робота пані Мунг та її товаришів по команді полягала в основному у начиненні вибухівкою мін та гранат, а також у пакуванні готової продукції. У 1948 році, під час виконання службових обов'язків, вона, на жаль, потрапила у велику пожежу, отримавши опіки, що призвели до смерті.

Через сильні опіки по всьому тілу пані Мунг довелося проходити лікування протягом року для відновлення шкіри та волосся. Щойно її здоров'я стабілізувалося, вона попросила свій підрозділ дозволити їй повернутися до роботи. Відповідно, їй дозволили повернутися до роботи на заводі M342, військовій зоні 4, приблизно з середини 1949 року. Пані Хюїнь Тхі Мунг, сповнена ентузіазму та відданості революції, мала честь бути прийнятою до партії 29 вересня 1949 року, коли їй було майже 18 років.

Пані Мунг поділилася: «Війна опору проти французів була дуже запеклою, тому мої особисті травми не були чимось особливим. У той час ми, молоді люди, дуже прагнули зробити свій внесок у революцію своєю силою та конкретною працею. Солдати основних сил безпосередньо тримали гармати на полі бою, тоді як ми працювали день і ніч, виготовляючи зброю».

Пані Хюїнь Тхі Мунг сфотографувалася зі своїм чоловіком після перемоги в Дьєнб'єнфу в 1954 році. Фото: NVCC

Як товаришка по команді пані Мунг, пані Тран Тхі Вей (яка працює в кімнаті 2, військовій зоні 4) поділилася: «Моя робота полягає у виробництві вибухівки, тому рівень небезпеки нижчий, ніж у відділі мін та гранат, як у товариша Мунга. Багато людей, які працювали на військових заводах у цей період, були поранені та загинули, але через вимоги опору робота завжди виконувалася терміново. Підрозділ також не мав багато часу, щоб піклуватися про режим для поранених та загиблих солдатів, але всі були зосереджені на передовій. Хоробрість та відданість товариша Мунга викликали у його колег велику повагу до нього».

Під час навчальних курсів у 1952 році пані Мунг познайомилася та закохалася в революційного солдата Доана Ван Куанга (народився в 1929 році, згодом отримав звання полковника, лікаря). Після його повернення до частини вони підтримували своє прекрасне кохання під час запеклої війни опору. У 1954 році його начальство направило його до її частини для отримання зброї в рамках підготовки до кампанії в Дьєнб'єнфу. Заохочені товаришами, вони провели теплу весільну церемонію ввечері 1 квітня 1954 року, засвідчену частиною. Після двох днів одруження він поспішно вирушив на фронт. Потім пані Мунг перевели з виробництва зброї на роботу медсестрою в Інституті К72, де лікувала поранених солдатів, яких привезли з фронту.

Майор, доктор Хьюнь Тхі Мунг. Фото: надано персонажем

З бажанням піднятися та духом прогресу вона не лише виконувала свої обов'язки, а й старанно навчалася, щоб удосконалювати свою медичну майстерність. Вона пройшла курси сімейних лікарів і була однією з перших, хто брав участь у створенні відділення фізичної терапії 108-го військового шпиталю (нині 108-й військовий центральний шпиталь). Пройшовши шлях від солдата, військово-медичні курси, вона отримала звання офіцера В'єтнамської народної армії. Обіймаючи багато посад, до виходу у відставку (червень 1984 року) майор, лікар Хьюнь Тхі Мунг була начальником військово-медичного відділу, технічного відділу протиповітряної оборони Повітряних сил.

Протягом своєї майже 40-річної кар'єри, відданої революції, ветеранка Хюїнь Тхі Мунг була нагороджена медаллю «За військові подвиги» третього ступеня (1984), медаллю «За перемогу» третього ступеня (1953) та багатьма іншими благородними нагородами.

Ветеран Хюїнь Тхі Мунг зізнався: «Я дуже пишаюся тим, що вніс свій невеликий внесок у революцію, війну опору та нашу армію. Зустрічаючи своїх товаришів у старих військових майстернях, кожен бажає, щоб влада визнала режими та політику їхніх поранених солдатів або пов’язану з ними політику, щоб пишатися часом, коли вони присвятили своє життя Вітчизні власною кров’ю та кістками. Однак найскладніше зараз полягає в тому, що через воєнні умови та переведення підрозділів після багатьох років багато товаришів більше не мають документів, що підтверджують їхні поранення, отримані під час роботи у військових майстернях».

ХОНГ ЗЯН

Джерело: https://www.qdnd.vn/phong-su-dieu-tra/phong-su/cuu-chien-binh-huynh-thi-mung-chien-si-quan-gioi-dung-cam-tan-tam-829177