Режисер Тран Ань Хун: «Я хочу піти на кухню та приготувати їжу для своєї жінки»

Тран Ань Хунг щойно привіз фільм «Muon Vi Nhan Gian» до В'єтнаму для презентації публіці. Репортер VTC News поспілкувався з режисером-чоловіком про фільм, подарунок, який він надіслав своїй дружині, з якою він прожив останні 35 років.

Тран Ань Хун отримав нагороду за найкращого режисера на Каннському кінофестивалі 2023 року за фільм «Тисяча смаків людства».

«Я думаю, що фільм виграє Тран Тхань»

– Що надихнуло вас на створення «Тисячі смаків людства» – фільму про їжу та кохання?

Я вже 20 років хотів зняти фільм про їжу. Випадково, коли я прочитав роман «Життя та пристрасть Додена-Буффана-гурмана» (1924), мене привабили дуже цікаві сторінки, де персонажі говорять про їжу, тому я вирішив зробити з цього сюжету.

Фільм спонукав мене знайти баланс між двома темами: їжею та коханням. Їжа та кулінарія – це способи виразити кохання двох персонажів. Точніше, я хотіла зобразити жіночий персонаж. Вона – сучасна, сильна жінка, яка хоче мати роботу, кар'єру, а не просто дружину.

«Тисяча смаків світу» розповідає історію кохання між двома душами, що перебувають у гармонії у роботі та пристрасті.

– Фільм Тран Ань Хунга зображує красу французької кухні, культури та людей. Як у вашому фільмі виражений в'єтнамський елемент?

Одна річ, яка мені дуже подобається у французькій культурі, що також відповідає моїй азійській натурі, це поміркованість у мистецтві. Вони ніколи нічого не роблять надто надмірно. Це характерна риса та дух французів. Я вважаю це дуже сумісним зі собою, тому використовую це у тому, як персонажі ставляться один до одного.

Однак, моя в'єтнамська культура завжди присутня в моїх роботах. У фільмі, який не має нічого спільного з В'єтнамом, як-от «Муон Ві Нян Зянь», я все ще вважаю, що на мене природно вплинула культура моєї батьківщини. Наприклад, у сцені, де Додін знімає шкіру з курячих лапок, французи спалювали її, щоб зняти шкіру, але я хотів, щоб мій персонаж замочив курячі лапки в гарячій воді, перш ніж знімати їх. Традиційний в'єтнамський спосіб їх приготування. Є ще багато деталей, які можна проаналізувати.

- Які у вас відчуття, коли фільм вийшов у кінотеатрах В'єтнаму після майже року показу на великих екранах по всьому світу ?

Я дуже щасливий. Щоразу, коли я знімаю фільм, я просто з нетерпінням чекаю того дня, коли зможу привезти його до країни, щоб показати своїм співвітчизникам. Завжди приємно повертатися, щоб зустрітися з колегами, друзями та в'єтнамською аудиторією.

Моя в'єтнамська культура завжди присутня в моїх роботах.

– Як, на вашу думку, сприйме фільм в’єтнамська аудиторія?

Я не знімаю фільми, щоб бути популярними. Ідея приходить до мене, і я її знімаю, але мені байдуже, скільки людей її перегляне. Щоразу, коли я знімаю фільм, я думаю лише про те, щоб зробити найкращий фільм, який я можу, з найвищою можливою кінематографічною якістю та найкращим подарунком для глядачів.

Я вважаю, що якщо фільм матиме високу кінематографічну якість, то життя фільму буде довшим. Я також чув відгуки, що цей фільм дивитися легше, ніж мої попередні фільми, тому сподіваюся, що він буде популярним у В'єтнамі.

– Ви ж, звісно, також встановили планку щодо доходів для фільму?

Так. Я думаю, що фільм підкорить Тран Тханя. Я вірю, що фільм саме це й зробить (сміється).

- Успіх Тран Тханя встановив рекорди для в'єтнамського кіно. Що ви думаєте з цього приводу?

Я вважаю успіх Тран Тханя добрим знаком у кіноіндустрії. Нам потрібні такі фільми для розвитку кіноіндустрії. Я також сподіваюся, що це змінить мислення інвесторів та продюсерів у В'єтнамі. Тому що кіно потребує різноманітності, щоб глядачі мали багато варіантів.

Після того, як фільми досягли сотень мільярдів донгів доходу, продюсерам також слід мати інший настрій, подумавши про те, щоб витратити частину грошей на художні фільми. Особливо враховуючи, що в'єтнамське кіно отримало більше уваги на великих кінофестивалях, таких як Каннський, Венеційський, Берлінський.

Я не говорю про себе, і не включаю себе сюди, але хочу згадати перші кроки таких режисерів, як Фан Данг Ді, або нещодавню перемогу Фам Тхієн Ана з фільмом «Усередині золотого кокона», який отримав «Золоту камеру» на Каннському кінофестивалі; Фам Нгок Лан отримав нагороду за найкращий перший повнометражний фільм на Берлінському кінофестивалі 2024 року з фільмом «Ку Лі Ніколи Не Плаче »..

Це все ще історія про бюджет фільму. Інвестиції від продюсерів допоможуть молодим режисерам зменшити фінансове навантаження на шлях художнього кіно, який і так є складним і має вибіркову аудиторію. Є проекти, які доводиться чекати 10 років на завершення, бо ніхто не інвестує, що дуже прикро.

У Франції продюсери знають, що є фільми, які не приносять доходу, але вони все одно інвестують. Бо вірять, що фільм отримає нагороди на кінофестивалі. Це необхідно для розвитку кінематографа, і нам потрібно це розуміти.

Тран Ань Хунг оцінив успіх Тран Тханя як добрий знак у кіноіндустрії.

– Що спонукало вас повернутися на батьківщину?

Я люблю повертатися до В'єтнаму. Найкраще в мені те, що в мене дві країни, і щоразу, коли я повертаюся туди-сюди, це ніби «зміна крові», мій світогляд змінюється. Коли я повертаюся до В'єтнаму, я зустрічаюся з колегами, разом дивлюся хороші фільми та обговорюю кіно.

Мої діти такі ж, раніше вони обидва не любили повертатися до В'єтнаму через спекотну погоду та брак розваг. Але тепер їм дуже подобається повертатися сюди та розмовляти в'єтнамською. Ланг Кхе багато говорить в'єтнамською, тоді як Као Фі розуміє все, але говорить небагато.

«Я хочу готувати для своєї жінки»

– «Тисяча смаків світу» розповідає історію кохання не лише між чоловіком і дружиною, а й між двома душами, які перебувають у гармонії в роботі та пристрасті. Це дуже схоже на стосунки між вами та вашою дружиною. Чи виникали у вас коли-небудь розбіжності щодо кар’єри протягом останніх 35 років?

Єн Хе — прискіплива людина. Часто, коли я питав: «Чому ти такий прискіпливий?», Єн Хе відповідав: «Ні, я прискіпливий». Звичайно, ми не могли уникнути конфліктів. Коли ми не могли знайти спільного голосу, було дуже важливо поступитися. Я думав, що поступаюся більше, але Єн Хе думала, що вона поступається більше.

Незважаючи на це, кожна людина матиме свої обов'язки. Беручи на себе роль арт-директора та керівника костюмів, Єн Хе має дуже точне та чітке бачення. Часто мені здається, що щось не так, потрібно багато часу, щоб це з'ясувати, але вона може одразу це знайти. Це те, що я дуже ціную.

Фільм – подарунок, який Тран Ань Хунг надсилає акторці Єн Хе, своїй дружині та довіреній особі, яка супроводжує його протягом останніх 35 років.

- Минуло багато часу відтоді, як глядачі бачили акторку Єн Хе. Чи плануєте ви дозволити своїй дружині зніматися у ваших фільмах?

Так. Однак, в останніх трьох фільмах, одному японському, двох французьких, дія яких відбувається наприкінці 19 століття, в'єтнамським персонажам дуже важко з'явитися.

Найближчим часом я планую зняти фільм у В'єтнамі про жінок. У фільмі немає головних героїнь, лише 5-12 жіночих персонажів, чоловіків взагалі немає. Вони збиратимуться раз на місяць на великій кухні. Вони разом ходять на ринок, готують, розмовляють про життя, кохання, чоловіків...

– Кулінарія – це спосіб вираження кохання між двома персонажами фільму. А як щодо вас з дружиною?

Після зйомок цього фільму я також почав готувати. Раніше я цього не робив. Коли я був маленьким, мама вигнала мене з кухні, бо сказала, що це не місце для чоловіків. Після того, як я познайомився з Єн Хе, вона була дуже хорошою кухаркою, тому я не міг зайти на кухню. Коли я це робив, мене сварили та виганяли.

Зараз я вивчаю Додіна, хочу піти на кухню, готувати для своєї жінки. Перший раз було дуже вдало, другий – невдало, третій – дуже погано. Бо я занадто швидко почав творити, хотів змін. Я сам думав, що так буде краще, але зрештою це не так.

Моє навчання кулінарії було перервано після 8-9 місяців зйомок. Тепер, коли я повернуся до нормального життя, мені доведеться готувати цю страву… ще 5 разів (сміється). Хтось мені сказав, що щоб приготувати смачну страву, потрібно готувати її щонайменше 8 разів.

Режисер Тран Ань Хунг з дружиною та сином.

– Окрім вашої дружини, у виробництві цього фільму також брав участь ваш син. Які у вас плани щодо кінематографу у ваших дітей?

Для Ланг Кхе та Цао Фі це був перший крок. Вони також були на етапі дослідження, хотіли зрозуміти, чи справді хочуть вони займатися кіно чи ні. Я не втручався в це, бо вони мали сильні особистості, більше схожі на свою матір, ніж на батька. Я давав поради лише тоді, коли у них виникали запитання.

Реакція аудиторії та експертів на книгу Тран Ань Хунга «Тисяча смаків людства».

«Тисяча смаків світу» – це найновіша робота Тран Ань Хунга, сповнена мистецтва, що обертається навколо історії кохання та кулінарії персонажів Додіна (Бенуа Мажімель) та Ежені (Жульєт Бінош).
Маючи великий акторський досвід ветерана-актора Бенуа Мажімеля та володарки «Оскара» Жюльєт Бінош, режисер Тран Ань Хунг запозичив кулінарну історію, щоб створити романтичну, ніжну пісню про кохання у французькій сільській місцевості.
Фільм приніс Тран Ань Хунгу багато великих і малих премій «Оскар» по всьому світу, включаючи нагороду за найкращу режисуру на Каннському кінофестивалі 2023 року.

Ле Чі

Джерело