Спадщина чамських написів у Куангнамі | ОНЛАЙН-ГАЗЕТА КУАНГНАМА

(VHQN) - Раніше люди часто говорили про «написи на стелах» або «стели», зараз дослідники використовують слово «написи», яке зазвичай стосується документів, вигравіруваних на камені, дереві, металі та теракоті. Спадщина чамських написів є важливим джерелом інформації про давню історію Куангнаму зокрема та про країну Чампа загалом.

Більшість чамських написів, що збереглися донині, знаходяться на кам'яних стелах або кам'яних колонах у храмах, деякі на природних скелях або на архітектурних прикрасах та металевих предметах. Чамські написи були знайдені в багатьох місцях Центрального В'єтнаму, більшість з яких розташовані в Куангнамі.

Чамські написи були зібрані, транскрибовані (переведені на латину) та перекладені французькою мовою французькими вченими з кінця 19 століття до початку 20 століття. У 1923 році Г. Коедес опублікував у Ханої том «Загальний статистичний каталог чамських та камбоджійських написів», пронумерований символом C для чамських написів, загалом 170 одиниць, від C1 до C170; з яких 72 стели були знайдені в Куангнамі, 25 в Ніньтхуані , 18 в Біньдіні та 17 в Кханьхоа. На сьогодні кількість виявлених чамських написів досягла 247.

У чамських написах використовується письмо брахмі — система письма, що сформувалася в III столітті до нашої ери в Індії, яка називається брахмі ліпі, що означає «система письма бога Брахмі», в'єтнамці перекладають її як «санскритське письмо» (також означає письмо Брахми/Брахми/Брахмі).

Ця система письма використовувалася для письма санскритом в Індії, а потім для письма мовами Південно-Східної Азії, включаючи стародавню чамську мову. Починаючи з 8 століття, система письма брахмі поступово модифікувалася місцевими жителями, щоб стати системою письма для різних мов.

Кам'яні стовпи та стели з написами на місці мощей Мого Сина.

Гравірування стел часто асоціюється з будівництвом храмів і веж. Основний зміст — це хвала богам і царям, записи про жертвоприношення і, нарешті, часто слова заслуг для тих, хто їх зберігає, або застереження для тих, хто руйнує храми, вежі та жертвоприношення.

Чамські написи надають нам інформацію про хронологію, династії та топоніміку стародавньої країни Чампа, і водночас відображають частину суспільного життя та сучасних вірувань, яку за достовірністю не може перевершити жоден інший документ.

У написах розкидані згадки про конфлікти між регіонами Чампа один з одним або із сусідніми країнами. Це цінна інформація для відтворення історичної та культурної картини не лише регіону Куангнам, а й усього півострова Індокитай у першому тисячолітті нашої ери.

Окрім деяких чамських написів, знайдених у Куангнамі, які були привезені до Ханоя французькими археологами та зараз зберігаються та експонуються в Національному музеї історії, у районі Куангнаму досі збереглося багато чамських написів.

Тільки на місці реліквії Мі Сон (район Дуй Сюйен) наразі є 36 написів, деякі з яких досі збереглися досить цілими та надають важливу інформацію про історію та культуру Чампа.

Напис C 89 (який зараз зберігається у виставковій залі музею реліквій Мій син) був зроблений у 1088/1089 роках давньою чамською мовою та свідчить про заслуги короля Джаї Індравармадеви у відбудові країни Чампа після її спустошення війною.

Напис, позначений як C 100 (встановлений у 1157/1158 роках), який досі знаходиться на своєму первісному місці у вежі G, використовує санскрит та давню чамську писемність, що свідчить про заслуги царя Джаї Харівармадеви, який завоював сусідні країни та запропонував богу Шиві вежу та поля в цій місцевості.

Окрім великої кількості написів, що збереглися на реліквіях Мі Сон, є також деякі написи, розкидані на інших реліквіях, такі як напис C 66 на реліквії Донг Дуонг (Тханг Бінь), напис C 140 на реліквії Хыонг Куе (Куе Сон) та деякі нещодавно виявлені написи.

Зокрема, вздовж південного берега річки Тху Бон є низка природних написів на скелях, що містять інформацію про пам'ятки, які царі Чампи «пожертвували» богу Шиві, щоб отримати божественний захист для країни та королівської влади.

Хоча більшість чамських написів у Куангнамі були транскрибовані та перекладені французькими вченими на початку 20 століття, через зміст чамських написів, пов'язаний з поклонінням богам, лаконічний мовний стиль, численні алюзії, метафори та гіперболи; багато ієрогліфів були зношені та пошкоджені; тому переклад чамських написів потребує подальшого вивчення.

Перш за все, необхідно інвентаризувати та зберегти цю цінну документальну спадщину й організувати впровадження її змісту для наукових досліджень, а також для задоволення потреб громадськості у вивченні історії. Створення профілю для ранжування колекції чамських написів у Куангнамі також є корисним кроком для підвищення інтересу громади до цього особливого типу документальної спадщини.

Джерело