«Сайгонська ніч раптово змушує моє серце шалено калатати / Слухаючи, як ти співаєш народні пісні, я відчуваю дивну ностальгію / Річка Лам у твоїх словах / Зелена всі чотири пори року, я не можу перестати любити її / Посеред вулиць Півдня / Раптом я сумую за батьківщиною в далекій пісні /... Моя люба, річка все ще чекає / Повернися зі мною до Ха Тінь , я відчуваю таку пристрасть...» (музика: Во Сюань Хунг, на вірш «Осінні краплі»).
Поет зворушливої пісні « Даруючи тобі народні пісні посеред Сайгону» щодня страждає від нестерпного болю через невиліковну хворобу.
Поетеса Гіот Тху (Ле Тхі Хань) страждає від важкої хвороби та щодня бореться за своє життя у Військовому шпиталі 175 (Гошпинат Госпіталю ...).
Фото: Куїнь Тран
Поет Джот Ту: «Погана поезія — немає грошей»
«Якби я мав підсумувати все своє життя, я б зміг підсумувати його лише одним словом: страждання», – сказав поет Гіот Тху, і на його очах навернулися сльози.
«Я народилася в бідній родині, життя було надзвичайно важким. Я щойно закінчила 5-й клас, коли помер мій батько. Моїй матері довелося самій виховувати шістьох братів і сестер, а наймолодшому було лише 6 місяців. Я чітко пам’ятаю, як того дня будинок згорів, і нічого не залишилося. Хоча я була хорошою ученицею, мені довелося кинути навчання у 8-му класі. Коли я виросла, я пішла працювати робітницею на заводі. Я поїхала за чоловіком до Сайгону. Потім він знайшов іншу дружину, я подала заявку на роботу охоронцем у промисловий парк у 12-му (старому) районі, і вже понад 10 років виховую трьох дітей сама, аж до того, що коли я хворію, то не наважуюся піти до лікаря», – поділилася поетеса.
Нещодавно мені стало так незручно, що мій племінник, який працює у Військовому шпиталі №175, прийшов до мене на обстеження. Тільки тоді я дізналася, що в мене рак матки 3B стадії з метастазами в сечовий міхур та гідронефрозом. Мені довелося швидко зробити операцію, інакше моя нирка некротизувала б.
Завдяки своєчасній операції поетеса Гіот Тху подолала критичний стан; але їй довелося пройти хіміотерапію, її здоров'я погіршилося, вона блювала, і вона не могла нічого їсти та пити...
Сьогодні вранці, коли ми зустрілися, вона сказала: «Завтра я почну другий курс ліків. Вони коштують дорого, але, думаючи про своїх дітей, я маю намагатися жити якнайкраще, бо вони ще занадто малі», – знову заплакала пані Гіот Тху.
Завдяки своєчасно проведеній операції поет Гіот Тху подолав критичний стан, але мусив продовжувати лікування – хіміотерапію.
Фото: Куїнь Тран
Витираючи сльози, що котилися по її обличчю, вона тримала в руках два пакети з сечею, ніби боялася, що вони впадуть на землю. «Я працюю охоронцем, щоб утримувати всіх трьох дітей. Я була бідною, коли була молодою, і в мене не було грошей. У моєму будинку в комуні Донг Тхань (Хошин Сін) немає жодних документів, щоб позичити в банку, мені довелося просити знайомого, який щойно позичив майже 10 мільйонів для третьої дитини, щоб оплатити навчання в університеті, тепер я не знаю, на кого ще покластися. Друга дитина навчається в професійно-технічному коледжі...».
Тепер, коли серйозна хвороба вразила її, вся родина залежить від старшого брата, якого вона часто називає «рішучим юнаком, який піклується про сім'ю». Щодня старша дитина встає о 3-й годині ночі, щоб йти на роботу та розвозити товари клієнтам з Донгная до Тайніня. Закінчивши роботу, він поспішно телефонує матері, щоб запитати, що вона може поїсти. Він заходить на ринок, щоб купити продукти для приготування улюбленої страви матері, а потім користується нагодою, щоб відвезти її до лікарні...
Щодня її старший син має прокидатися о 3-й годині ночі, щоб розвозити товари та заробляти гроші на покриття витрат на проживання сім'ї та ліки для матері.
Фото: Q.HIEN
«Дохід усієї родини тепер залежить від мізерної зарплати першої дитини. Гроші на моє перебування в лікарні, гроші на навчання мого молодшого брата чи сестри та бензин на проїзд оплачує тільки мій племінник. Щодня мій племінник приносить їжу до лікарні, щоб моя мама могла більше їсти, і мої шанси на лікування були кращими. Тепер я сиджу тут, поки мій племінник має везти товари на мотоциклі до Лонг Кханя, а на мене чатує небезпека... Думаючи про свого племінника, моє серце болить», – зізнався поет Гіот Тху.
Прощаючись з нею, спостерігаючи, як хитаюча постать поета Ґьот Тху повертається до лікарні, мені стало ще більше шкода матері та її чотирьох дітей, не знаючи, що буде, коли все поступово виснажиться...
Джерело: https://thanhnien.vn/giot-thu-tac-gia-tho-cua-hang-tram-khuc-lam-benh-hiem-ngheo-185251117150725054.htm
Коментар (0)