Прийом на заводі
Вже майже рік низка гуртожитків для робітників у блоці 9 (район Танмай, провінція Нгеан ) стоїть порожньою, без орендарів. Цей блок розташований поруч з індустріальним парком Хоангмай 1, який раніше був частиною старої комуни Куїнь Лок. Після запровадження дворівневої системи управління Куїнь Лок разом з Куїнь Ді та Куїнь Лап були об'єднані в район Танмай.
«Ми цілий рік розміщували оголошення перед пансіонатом і активно рекламували це в соціальних мережах, але після очікування з початку року й досі ніхто так і не прийшов подивитися на кімнати, що здаються в оренду», – сказала пані Хоанг Тхі Хюе, власниця пансіонату на 7 кімнат у блоці 9.
У 2023 році заводи в промисловому парку Хоангмай №1 будуть побудовані один за одним. У той час сюди стікатимуться тисячі робітників та інженерів, які працюють над будівництвом заводів, що призведе до зростання попиту на орендне житло.
«У той час будівельники метушилися, вони ходили по околицях, щоб попросити житло в оренду. Бачачи це, багато домогосподарств інвестували гроші в будівництво орендованих будинків, ресторанів та сніданків для обслуговування робітників», – сказав пан Ле Ван Тінь, керівник блоку 9 району Тан Май.
Як і багато інших сусідів, пан Тінь також витратив майже 1 мільярд донгів на інвестування в будівництво гуртожитку на 14 кімнат. «Ми думали, що робітники приїхали будувати фабрику, а там вже так тісно, тож коли фабрика почне працювати, там буде багато робітників», – сказав пан Тінь. За короткий час лише в дев’ятому блоці з’явилися десятки гуртожитків, близько 400 кімнат. Були інвестори з великими сумами грошей, які будували просторі двоповерхові гуртожитки.
Пан Тінь сказав, що кожна з його орендованих кімнат має площу майже 20 квадратних метрів і повністю обладнана всіма зручностями, включаючи кондиціонер. Кожну кімнату пан Тінь здає в оренду за 1 мільйон донгів на місяць. «Ми думали, що заробимо понад 10 мільйонів донгів на місяць і швидко окупимо наші інвестиції», – сказав пан Тінь із сумною посмішкою.
Але потім, на відміну від очікувань пана Тіня та інших орендодавців, коли будівництво фабрик було завершено, тисячі будівельників покинули їх, і вулиці в блоці 9 спорожніли. Коли фабрики почали працювати, компанії також відкрили їдальні, тому робітникам не потрібно було виходити їсти. Тому навколишні ресторани спорожніли. Багато ресторанів, які відкрилися лише кілька місяців тому, довелося закритися. Гуртожитки робітників також зіткнулися з подібною ситуацією. Особливо після того, як великий завод був змушений припинити роботу вже рік.
За словами пана Тіня, в індустріальному парку Хоангмай 1 працюють 3 компанії. «Насправді там працює багато робітників. Тільки на компанії зі шкіряного взуття працює близько 7000 осіб. Але зарплати робітників дуже низькі, у них не вистачає грошей, щоб орендувати кімнату. Більшість робітників – це діти, які живуть навколо індустріального парку, вони ходять на роботу вранці та повертаються ввечері», – сказав пан Тінь, додавши, що тому орендодавці покладаються лише на 2 компанії, що спеціалізуються на виробництві енергетики та електронних компонентів, оскільки робітники тут мають вищі доходи.
Однак у 2024 році, після кількох місяців роботи, енергетична компанія з 3000 працівниками раптово припинила свою діяльність і досі. Працівникам довелося зняти орендовані кімнати та повернутися до рідних міст. Відтоді гуртожитки для працівників, які й без того були спустошеними, стали ще більш запустілими.
Згідно зі статистикою керівника кварталу, наразі кількість орендованих кімнат у кварталі становить менше 10%. Згідно з розслідуванням репортера, не лише квартал 9 (район Тан Май), а й багато орендодавців у кварталах у районі Хоанг Май також перебувають у такій самій ситуації.
Мотель безлюдний.
У комуні Чунг Лок (провінція Нге Ан) гуртожитки для робітників ще більш спустошені. Багато просторих гуртожитків, які ще не здані в оренду, стоять покинутими вже багато років. «Було б шкода їх зносити, але було б марно їх залишати. У нас головний біль, і нам шкода орендодавців, які вклали велику суму грошей, але не змогли повернути свій капітал», – сказав пан Ле Ван Хоа – керівник відділу економіки та інфраструктури комуни Чунг Лок.
Пан Хоа раніше був головою Народного комітету комуни Нгі Са, де розташовано багато заводів у промисловому парку Нам Кам. «Тільки в таких селах, як 8, 9 та 11 колишньої комуни Нгі Са, сотні гуртожитків були незайнятими протягом багатьох років, що є величезною втратою ресурсів», – додав пан Хоа.
Серед орендодавців пан Нгуєн Дінь Дик (66 років, хутір 9, стара комуна Нгі Са, нині комуна Чунг Лок) був першим, хто інвестував гроші в будівництво ряду гуртожитків для робітників. Пан Дик розповів, що саме у 2014 році почала працювати перша фабрика в промисловому парку Нам Кам, розташованому одразу за його будинком. «У той час робітники приїжджали звідусіль, здебільшого з Ха Тінь , а потім зі старих районів Ань Сон і До Луонг. Вони обшукали все хутір, щоб орендувати будинок, але ні в кого його не було. Був випадок, коли майже опівночі батько взяв свою дитину шукати житло всюди, але не зміг знайти, тому він прийшов до мене додому, щоб попросити житло», – сказав пан Дик. Побачивши, що родина пана Дика пропонує безкоштовне житло, приїхало й багато інших робітників. Були ночі, коли десятки робітників розстеляли килимки та спали в будинку пана Дика.
Бачачи таку ситуацію, пан Дик вирішив витратити гроші на будівництво пансіонатів для робітників, незважаючи на заперечення своїх дітей. 2 пансіонати з 22 кімнатами, середньою площею 16 квадратних метрів , коштували пану Дику та його дружині близько 800 мільйонів донгів. Кожна кімната здавалася в оренду за 500 000 донгів на місяць. «Щойно пансіонат було завершено, робітники кинулися його орендувати та самі прибирали. Кожна кімната була переповнена людьми, в одній кімнаті проживало 6 робітників», – сказав пан Дик. Невдовзі після цього в старій комуні Нгі Са один за одним було збудовано низку інших пансіонатів.
Однак, невдовзі радість орендодавців закінчилася. Саме тоді компанії почали купувати автомобілі, щоб організовувати зустріч та повернення працівників додому. Для зручності низка працівників одразу ж покинула свої орендовані кімнати, щоб вранці йти на роботу, а ввечері повертатися додому до своїх родин.
«Понад 10 років тому новозбудовані будинки здавали в оренду за 500 000 або навіть 600 000 донгів на місяць. Але зараз це лише 300 000 донгів на місяць, і орендодавець навіть покриває рахунки за електроенергію та воду. Однак із 13 кімнат здаються в оренду лише 3, тож це велика удача», – сказав пан Нгуєн Дінь Дик з посмішкою та додав, що він інвестував 800 мільйонів донгів, але після понад 10 років його родина заробила на оренді лише близько 100 мільйонів донгів.
Не так пощастило, як пану Дику, сусідці, пані Нгуєн Тхі Мей (70 років), яка також має 5-кімнатний пансіонат. Однак пансіонат закрито і вже 5 років не має орендарів. «Було б шкода зносити його зараз, спробуємо ще трохи почекати і подивимося, що буде», – сказала пані Мей.
За словами пана Нгуєна Чунга Тханя, голови Хамлету 9 (комуни Чунг Лок), лише в цьому селі є майже 1000 гуртожитків для робітників. Не кажучи вже про такі села, як Хамлет 8 та Хамлет 11, яких також приблизно стільки. Однак наразі кількість орендованих кімнат становить менше 10%.
Пан Ле Ван Хоа, керівник відділу економіки та інфраструктури комуни Чунг Лок, сказав, що це урок для місцевої громади. «Більшість пансіонатів не здавалися в оренду багато років, але досі залишаються в такому стані. Орендодавці все ще сподіваються, що фабрики в промисловому парку розширяться і отримають більше працівників. Причина млявого пансіонатів полягає в тому, що в промисловому парку деякі фабрики наймають дуже мало працівників через механізацію; компанії з великою кількістю працівників мають автобуси, щоб забрати та висадити працівників», – додав пан Хоа.
Джерело: https://baonghean.vn/hang-tram-day-tro-cong-nhan-o-nghe-an-vang-khach-10304877.html
![Перехідний період Донг Най OCOP: [Стаття 3] Зв'язок туризму зі споживанням продукції OCOP](https://vphoto.vietnam.vn/thumb/402x226/vietnam/resource/IMAGE/2025/11/10/1762739199309_1324-2740-7_n-162543_981.jpeg)
Коментар (0)