Вивчення китайсько-в'єтнамської писемності: чи молоді люди насолоджуються лише читанням написів, написанням петицій чи відвідуванням релігійних церемоній?

Серед величезної кількості написів, королівських указів та генеалогічних записів, що досі лежать без діла в храмах, пагодах та селах, галузь вивчення хань ном (класичного китайського та в'єтнамського письма) стикається з парадоксом: спадщина величезна, але тих, хто може її розшифрувати, стає дедалі рідкіснішою. ​​Оскільки старше покоління експертів поступово йде на пенсію, питання пошуку молодих талантів стає як ніколи актуальним.

Величезна спадщина, проте кількість читачів зменшується.

На початку нового року багато людей стікаються до храмів, пагод та святилищ натовпами, немов на фестиваль. У багатьох історичних місцях туристи уважно милуються червоними куплетами, позолоченими горизонтальними табличками та стародавніми кам'яними стелами... Однак не всі розуміють значення цих написів.

Біля пагоди Там Чук ( Нінь Бінь ) Нгуєн Хоанг Нам (24 роки, графічний дизайнер) досить довго стояв перед великою горизонтальною табличкою. Нам використовував свій телефон, щоб знайти кожне слово, але отримував лише фрагментарні результати. «Я вважаю, що ієрогліфи дуже красиві та урочисті, але я справді не розумію всього змісту. Це відчуття, ніби стоїш перед цінним архівом документів, які я не в змозі прочитати», – поділився Нам.

В'єтнам наразі володіє величезною колекцією китайсько-в'єтнамських документів, що охоплюють багато століть, починаючи від кам'яних стел, гравюр на дереві, королівських указів та офіційних документів до сімейних генеалогій, легенд та земельних книг. Більшість цих документів зберігаються в Інституті китайсько-в'єтнамських досліджень, а десятки тисяч інших розкидані по храмах, родових залах та культурних установах у різних місцевостях.

Ці документи вважаються «скарбницею» в'єтнамської історії, що містить інформацію про адміністративну організацію, територіальний суверенітет , культурне життя, вірування та соціальну структуру традиційних сіл. Однак читати та розуміти цей джерельний матеріал непросто.

Шафа для зберігання китайсько-в'єтнамських документів у Nga My Pagoda - Hoang Mai, Ханой.

Студентам, які вивчають китайсько-в'єтнамські дослідження, потрібні не лише знання сучасних китайських ієрогліфів, а й володіння класичною китайською мовою, класичною китайською мовою, складними формами ієрогліфів Ном, системою алюзій, історичною фонетикою та методами текстового аналізу. Процес навчання вимагає багато років накопичення знань, від ідентифікації давніх ієрогліфів до вміння перекладати та анотувати тексти.

Наразі навчання з китайсько-в'єтнамських досліджень зосереджено переважно в Університеті соціальних наук і гуманітарних наук – В'єтнамському національному університеті, Ханой та Університеті соціальних наук і гуманітарних наук – В'єтнамському національному університеті, Хошимін. Однак кількість студентів на курс досить скромна, на багатьох курсах навчається лише кілька десятків студентів, а в деякі роки кількість учнів дуже низька. Така низька відвідуваність різко контрастує з величезним обсягом спадщини, яка все ще чекає на розшифровку.

Нішева галузь дослідження в цю прагматичну епоху.

Класична китайська та в'єтнамська писемність довгий час вважалася «селективною» галуззю дослідження, але ця вибірковість випливає не лише зі складністю спеціалізації.

Перш за все, це питання кар'єрних перспектив. Випускники переважно працюють у дослідницькій, викладацькій діяльності або в науково-дослідних інститутах, бібліотеках, музеях та деяких культурних організаціях. Можливості працевлаштування поза академічними колами досить обмежені, що змушує багатьох молодих людей вагатися у виборі цієї галузі навчання.

Ще одним фактором є те, що дохід та пільги не такі привабливі порівняно з багатьма іншими професіями. В умовах конкурентного ринку праці та зростання вартості життя, вибір галузі навчання, яка вимагає тривалого часу для накопичення знань, але пропонує обмежені кар'єрні можливості, стає складним рішенням для багатьох студентів.

Крім того, соціальний статус галузі китайсько-в'єтнамських досліджень не був визнаний пропорційно її цінності. В очах багатьох молодих людей вона залишається занадто «класичною», що асоціюється радше з академічними дослідженнями, ніж із сучасним життям. Це означає, що, незважаючи на свою глибоку культурну цінність, ця галузь не має привабливості у дедалі прагматичнішому суспільстві.

Розрив між поколіннями

Помітною проблемою є розрив між поколіннями, що виникає в галузі китайсько-в'єтнамських досліджень. Багато провідних експертів зараз є людьми похилого віку або на пенсії, тоді як наступне покоління дослідників ще не є суттєвим.

Підготовка дослідника китайсько-в'єтнамських студій не може відбутися за короткий проміжок часу. Щоб досягти рівня майстерності в читанні, транскрипції та анотуванні стародавніх текстів, студентам потрібні багаторічні роки практики та прямий контакт з оригінальними джерелами. Тому без достатньо сильного покоління наступників використання величезної китайсько-в'єтнамської спадщини зіткнеться з багатьма труднощами в майбутньому.

В останні роки було реалізовано багато проектів з оцифрування китайсько-в'єтнамських документів для їх збереження та розширення доступу до них. Однак технології допомагають лише у зберіганні та обміні документами; читання, переклад та аналіз вмісту все ще залежить від дослідників, які пройшли офіційну підготовку.

Таким чином, питання молодих людських ресурсів для галузі китайсько-в'єтнамських досліджень не є лише проблемою вузької академічної дисципліни. Воно безпосередньо пов'язане зі здатністю зберігати, використовувати та правильно розуміти історичну спадщину нації. У процесі глибокої інтеграції здатність розшифровувати спадщину — це не вибір, заснований на емоціях чи ностальгії, а стратегічна вимога. Володіння ключем до розуміння минулого також означає право проактивно визначати свою ідентичність у сьогоденні та майбутньому.

«Китайсько-в'єтнамські дослідження – це не повернення до минулого в ностальгічному сенсі. Це міждисциплінарна галузь науки, яка пропонує методи читання, дослідження, перекладу та оцінки стародавніх текстів. Багато сучасних історико-культурних досліджень базуються на цьому фундаменті. Такі вчені, як Дао Зуй Ань та Чан Куок Вионг, використовували китайсько-в'єтнамські дослідження як науковий інструмент для побудови дослідницьких систем з тривалою цінністю. Багато людей запитують мене, чому я вивчаю це в епоху Індустрії 4.0, але для мене китайсько-в'єтнамські дослідження – це вихідний код в'єтнамської культури. Коли я можу прочитати оригінальний текст королівського указу чи кам'яної стели, я бачу історію не як безглузді числа, а як яскраві історії, що шепочуть мені», – Ле Бінь (студент останнього курсу спеціальності «Китайсько-в'єтнамські дослідження», факультет соціальних та гуманітарних наук).

«Китайсько-в’єтнамська писемність (Хан Ном) досі має важливе значення в сучасному суспільстві, оскільки вона допомагає зберігати та розшифровувати документи предків, тим самим зберігаючи та правильно розуміючи історію та культуру В’єтнаму. У контексті переходу на писемність Куок Нго ризик відриву від традиційних знань є реальним, тому вивчення Хан Ном необхідне для зв’язку з національною спадщиною. Суспільство розглядає її як «спадщину». На мою думку, це правильно, але недостатньо. Документи Хан Ном – це не лише «спадщина», а й «майно». Спадщина призначена для збереження та захоплення минулим. Майно може створювати нову культурну, соціальну, академічну та навіть економічну цінність для сьогодення та майбутнього», – сказав доцент доктор Нгуєн Туан Куонг (колишній директор Інституту досліджень Хан Ном – при В’єтнамській академії соціальних наук).

Джерело: https://tienphong.vn/hoc-han-nom-gioi-tre-chi-thich-doc-bia-viet-so-hay-di-cung-post1824702.tpo