П'ять п'єс села В'єн Кхе — стародавнього села в Тхань Хоа — є національною нематеріальною культурною спадщиною.

П'ятиповерховий В'єн Кхе у стародавньому селі В'єн Кхе, комуна Донг Ань, район Донг Сон (Тхань Хоа), має риси сільськогосподарської культури дельти річки Ма з простими, автентичними текстами, створеними поколіннями батьків і дідів під час виробничого процесу, плеканими, відібраними та переданими донині.

П'ятип'єса В'єн Кхе, також відома як народна пісня та народний танець Донг Ань, являє собою систему вистав у супроводі народних пісень, що переважно поширюються в селі В'єн Кхе, комуни Донг Ань, району Донг Сон, провінції Тхань Хоа , що відображає повсякденне життя, думки та почуття давніх землеробів.

Молоді дівчата виконують танець ліхтарів у В'єн Кхе - відомому стародавньому селі в комуні Донг Ань, район Донг Сон (провінція Тхань Хоа).

Оригінальна п'ятип'єсна вистава В'єн Кхе мала 5 п'єс, але пізніше, через культурну асиміляцію, народні пісні та танці Донг Ань містили до 12 п'єс, таких як: Танець з лампами, Тьєн Цуой (або Тьєн Фуонг), То Ву, Барабан і дерев'яний дзвін, Тхієп, Ван Вуонг (або Хум Плейс), Тхуй (або Тхуй Фуонг), Лео Дей, Сіамський (або Чьєм Тхань/Сім Тхань), Ха Лан (або Хоа Ланг), Ту Хуан (або Лук Хон Нунг), Нго Куок. Крім того, в Донг Ані були й інші п'єси, такі як Дай Тхань, Ну Куан Плейс... Легенда свідчить, що старший син імператора (Тхай Тху) Ле Нгока, на ім'я Ланг Дай Вуонг, був засновником ігор та вистав. Легенда свідчить, що Ланг Дай Вуонг ходив по селах і хуторах, щоб приєднатися до веселощів з людьми, звідти танці навчалися та популяризувалися серед усіх (з V по VII століття). За словами місцевих старійшин, танці та пісні, що дійшли до наших днів, датуються 11 століттям, часами династії Лі, але не були поставлені на сцені, і люди співають їх лише під час важкої роботи в полі або у весняні дні, коли йдуть на свята. Наприкінці 14-го та на початку 15-го століття в комуні Тхач Кхе жив чоловік на ім'я Нгуєн Монг Туан, який склав докторський іспит наприкінці династії Тран. Під час візиту до рідного міста він побачив кілька дуже гарних танців та пісень, тому разом зі своїми односельчанами створив 12 танців та пісень.

Виконання п'єси «Тьєн Цуой» у п'яти п'єсах «В'єн Кхе» у стародавньому селі В'єн Кхе, комуна Донг Ань, район Донг Сон (Тхань Хоа).

Відтоді, в роки Щура, Коня, Кота та Півня в циклі міжкультур, села Туан Хоа, Тхат Кхе та Куанг Тхієу (нині комуни Донг Ань, Донг Тхінь та Донг Кхе, район Донг Сон, провінція Тхань Хоа) організовували виступи та відбирали бали для участі у фестивалі Нге Сам села В'єн Кхе у дуже великому масштабі, залучаючи велику кількість людей у ​​регіоні до участі періодично кожні три роки в роки Дракона, Собаки, Бика та Кози. Зміст виступів - це тексти пісень, що супроводжуються танцями, що формують унікальну та особливу народну мелодію жителів дельти річки Ма. Більш конкретно, порівняно з іншими формами народних виступів, народні пісні та танці Донг Аня мають сценарії та історії, які досить багаті за змістом. Серед виступів Танець Лампи відносно повно втілює квінтесенцію народних пісень та танців Донг Аня. Оскільки Донг Ань — це місце для вирощування вологого рису, щоб створити комфортний дух, ентузіазм до виробництва та передати досвід, люди створили пісні та співи, пов’язані з кожною сільськогосподарською виробничою діяльністю, від часу посіву рису до збору врожаю, а потім і простою. Або виробничий досвід «тримаючи жменю полови та викидаючи її, полова подрібнюється на попіл, м’ясо подрібнюється на шинку, боби подрібнюються на соєвий соус» та ефективне сезонне землеробство «тінь обертової лампи мерехтить, глибокі поля використовуються для посадки рису, неглибокі поля використовуються для отримання кольорів». Лампа у виставі — це предмет, пов’язаний зі стародавніми землеробськими жителями, вона включається в танці людьми як символ зміни часу року, символ світла, яке приносить родючість і зростання всьому і містить бажання процвітаючого та щасливого життя людей. Дівчата вісімнадцяти та двадцяти років, незаміжні, носять лампи на голові з граціозними рухами тіла, але не повинні допускати, щоб лампа впала або впала. Тому технічні вимоги дуже складні. Можливо, саме завдяки своїй красі, простоті та значенню, Танець Ліхтарів часто виконується і передається з покоління в покоління.

Сертифікат про включення п'ятичастинного танцю В'єн Кхе до списку національної нематеріальної культурної спадщини.

Не лише відображення процесу та досвіду сільськогосподарського виробництва, але й бажання та мрії людей, такі як молитви про дощ, молитви про сонце, боротьба з природою, стихійними лихами, епідеміями, дикими тваринами для захисту сільськогосподарського виробництва та підтримки росту та розвитку людей і тварин, також творчо виражені людьми яскраво, реалістично, близько до життя через п'єси: Ван Вуонг, Тро Тхуй, Чонг Мо, Тьєн Цуой... З часом система вистав поступово згасла, особливо з кінця війни опору французькому колоніалізму до 1975 року, коли війна була запеклою, життя було важким, люди в селах комуни Донг Ань більше не мали часу організовувати фестивалі та виконувати народні пісні та танці своєї батьківщини. З 1975 року країна була об'єднана, матеріальне та духовне життя народу поступово покращувалося, порушувалася потреба в культурній та духовній діяльності людей у ​​селах та комунах. Питання збереження та підтримки духовних цінностей, залишених нашими предками, стало важливим змістом місцевого економічного розвитку. До 2000 року В'єтнамський національний інститут музики та Департамент культури, спорту та туризму провінції Тханьхоа зібрали, дослідили та відновили 11 виступів.

Вистава танцю з ліхтарями В'єн Кхе в історичній реліквії Лам Кінь, місці народження династії Пізньої Ле в районі Тхо Суан, провінція Тхань Хоа.

У 2014 році провінція Тханьхоа видала Рішення про затвердження плану створення наукового досьє типової нематеріальної культурної спадщини провінції Тханьхоа, включаючи народні пісні та танцювальні виступи Донг Ань, які були включені до списку Національної нематеріальної культурної спадщини. У 2017 році п'ятимісний виступ В'єн Кхе був визнаний Департаментом культури, спорту та туризму Національною нематеріальною культурною спадщиною. Джерело: https://danviet.vn/ngu-tro-dan-ca-dong-anh-o-thanh-hoa-la-cac-tro-gi-ma-duoc-cong-nhan-di-san-phi-vat-the-quoc-gia-20241216112206856.htm