Подорожній нотаток Старого Сайгону: Перші офіційні звання в'єтнамців

Після окупації трьох провінцій у східній частині Кочинчини та визнання двором Хюе їхнього права на управління цією землею згідно з договором Нхам Туат 5 червня 1862 року, французькі колонізатори почали створювати адміністративні організації та призначати посадовців для керівництва своїм керівним апаратом.

До цієї групи чиновників входили не лише французи, а й багато в'єтнамців, яких вони на той час завербували особливим чином.

З французького боку, на початку колоніального режиму, особа, яка обіймала найвищу посаду, мала лише один титул – Commandant en chef (Головнокомандувач), що супроводжувався званням, наприклад: Le contre-amiral, commandant en chef (Головнокомандувач-адмірал). 25 червня 1862 року президент Франції підписав указ про підвищення адмірала (Contre-Amiral) Луї Адольфа Бонара до звання віце-амірала, і водночас призначив його «Gouverneur, Commandant en chef en Cochinchine» (губернатор і головнокомандувач у Кочинчині; Офіційний вісник Південних експедиційних сил – BOEC 1862, сторінка 207). Саме тоді вперше в історії колоніального режиму у В'єтнамі з'явився титул «губернатор Кочинчини».

Петрус Труонг Вінь Кі (1837 - 1898) був перекладачем французького уряду в 1863 році.

Джерело: Arnoux Hippolyte - Voyage de l'Egypte à l'Indochine

ПЕРШІ ПЕРЕКЛАДАЧІ ТА ЗАПИСИ

Всупереч поширеній думці, після захоплення провінцій Південно-Східного регіону, французькі колонізатори не одразу скасували стару адміністративну організацію династії Нгуєн. Наказом № 11 від 13 грудня 1861 року адмірал Бонар призначив капітана ВМС Боресса тимчасовим «Куан Бо» (тобто Бо Чань Су) провінції Зя Дінь. У цей час у системі мандаринів династії Нгуєн все ще залишалося кілька в'єтнамців, які обіймали посади; Тон Тхо Туонг все ще був губернатором округу Тан Бінь, Нгуєн Трук (або Трук, оскільки у французькому документі про призначення не використовувалися акценти) був губернатором округу Тай Нінь (документ № 30 від 17 лютого 1863 року - BOEC, сторінка 296).

Одночасно зі збереженням низки в'єтнамських чиновників, як зазначено вище, Бонар 1 грудня 1861 року видав Директиву № 5, якою створював групу місцевих чиновників, що працювали на Францію, під назвою Lettré (запис) та Interprète (перекладач), яких набирали шляхом складання іспитів. Згідно з цією директивою, перекладачі та клерки отримували однакову зарплату: перший клас отримував 30 донгів на місяць, другий клас — 20 донгів на місяць, а третій клас — 10 донгів на місяць.

Записи Тон Тхо Туонга, фотографія зроблена в Парижі в 1863 році

Джерело: Jacques Philippe Potteau

Як усім відомо, перекладач – це той, хто спеціалізується на перекладі з іноземних мов (у цьому випадку французької) і навпаки, тоді як писар – це той, хто спеціалізується на копіюванні книг та веденні записів, як сьогодні секретар. У той час дві посади перекладача та писаря були відомі багатьом людям на Півдні, що виражено у двох народних піснях, які згодом стали колисковими для матерів на Півдні: Перекладач, писар, не дбай про срібло, виходь заміж за срібного майстра, носіть червоне золото на руках.

У червні 1863 року, коли місія Фан Тхань Джана вирушила з Хюе до Сайгону, щоб сісти на корабель до Франції з проханням про викуп трьох східних провінцій Кочінчини, губернаторство Кочінчина також направило французьку місію, що складалася з багатьох в'єтнамських державних службовців, для супроводу місії та підтримки, включаючи двох перекладачів, Чионг Вінь Кі та Нгуєн Ван Сана, та двох писарів, Тон Тхо Туонга та Фан Куанг Х'єу. Це були перші перекладачі та писарі, які приєдналися до лав державних службовців, завербованих та оплачуваних французькими колонізаторами.

Округ , префектура та губернатор

В середині 1860-х років колоніальний уряд створив новий клас високопосадовців В'єтнаму, які працювали у французькому адміністративному апараті, а саме: округи, префектури та губернатори. Згідно з тодішніми правилами, державні службовці, які тривалий час працювали перекладачами та клерками, отримували підвищення до рангу округу другого класу. Через два роки округи другого класу розглядалися для підвищення до округів першого класу. Через два роки їх розглядали для підвищення до губернаторів другого класу і так далі, до губернаторів першого класу, губернаторів другого класу і, нарешті, губернаторів першого класу.

Губернатор До Хю Фуонг у молодості

Джерело: Arnoux Hippolyte - Voyage de l'Egypte a l'Indochine

Щодо високопоставлених в'єтнамських чиновників, які працюють у французькому адміністративному апараті, слід зазначити кілька моментів:

– Округ, префектура... це просто ранги, а не посади. Ці люди – це просто високопоставлені виконавчі посадовці французьких чиновників (Tham bien), які очолюють адміністративні установи.

- Районні та префектурні чиновники, які працювали на французів, зовсім відрізнялися від районних та префектурних чиновників у системі мандаринів суду Хюе.

Пізніше французькі колонізатори запровадили звання «Почесного губернатора», щоб нагородити посадовців, які зробили великий внесок у їхню діяльність, як-от губернатор Кай Бе Чан Ба Лок та губернатор Чо Лон До Хю Фуонг, які мали лише звання, але не мали місця для служби. (продовження буде)

Джерело: https://thanhnien.vn/sai-gon-xua-du-ky-cac-ngach-quan-chuc-dau-tien-cua-nguoi-viet-185251115203911312.htm