Стефані До: Від іммігрантки до першої французької жінки-парламентарі в'єтнамського походження

(Ден Трі) – Пані Стефані До, яка народилася в родині, чий прадід перекладав байки Лафонтена в’єтнамською мовою, поїхала до Франції у віці 11 років і стала першою француженкою в’єтнамського походження, обраною членом парламенту.

Генеральний секретар і президент То Лам з видатними в'єтнамцями за кордоном, які взяли участь у 4-й Конференції в'єтнамців за кордоном з усього світу та Форумі в'єтнамських інтелектуалів та експертів за кордоном, вдень 23 серпня (Фото: VPCTN)

З нагоди повернення до В'єтнаму для участі в Конференції в'єтнамців за кордоном з усього світу та Форумі в'єтнамських інтелектуалів та експертів за кордоном (з 21 по 24 серпня), пані Стефані До - французький парламентарій на термін 2017-2022 років, директор TST Consulting; стоїть у першому ряду, друга зліва на фото вище - дала ексклюзивне інтерв'ю газеті Dan Tri, розповівши про свою «подорож до Франції». Пані Стефані До також сказала, що для неї честь бути присутньою на зустрічі Генерального секретаря та президента То Лама з делегацією видатних в'єтнамців за кордоном вдень 23 серпня, і що вона була однією з п'яти в'єтнамців за кордоном, запрошених виступити на цій зустрічі.

Пані Стефані До розмовляє з журналістом Во Ван Тханом. Відео : Фам Тьєн - Мін Куанг

Вітаю, Стефані До. Франція щойно успішно організувала Паризькі Олімпійські ігри 2024 року. Чи можете ви поділитися своїми почуттями та думками щодо цих Олімпійських ігор? - Перш ніж повернутися до В'єтнаму з цієї нагоди, я дивилася церемонію відкриття Олімпіади 2024 року наживо, і враження та радість досі не згасли. Париж такий прекрасний на світовому спортивному фестивалі. Я пам'ятаю, як у дитинстві, коли моя сім'я ще була у В'єтнамі, мій батько розповідав мені, яка поетична та романтична французька столиця з її відомими архітектурними творами. Десятиліттями я думала, що знайома з Парижем, але тепер я відкрила для себе нову красу міста, коли багато спортивних змагань проводяться просто неба на задньому плані Ейфелевої вежі, архітектурних творів, які зробили його містом світла.

Ми також дуже раді, що цього року французькі спортсмени досягли гарних результатів, посівши 5-е місце в загальному заліку. Французький «плавець» Леон Маршан виграв загалом 4 індивідуальні медалі, включаючи 3 золоті. Як ви щойно повідомили вище, коли ви були молодими, ваша родина була у В'єтнамі, тож як почалася ваша французька історія? - Я пішов за батьками до Франції, коли мені було 11 років. У моїй родині є традиція бути вчителями, мій прадід викладав у відомій середній школі в Сайгоні, зараз середня школа Ле Куй Дон (Хошимін). Окрім того, що він був учителем, він також був відомим письменником і перекладачем. З 1907 року він склав стислу та зрозумілу версію 50 байок Лафонтена французькою та в'єтнамською мовами. Він також брав участь у робочій групі з удосконалення писемності Куок Нгу на той час. Сьогодні поруч із ринком Бен Тхань (1-й район, Хошимін) досі є вулиця, названа на честь мого прадіда: До Куанг Дау. Мій батько також був професором математики, фізики та хімії у старшій школі. Ми приїхали до Франції в 1991 році завдяки програмі возз'єднання сімей. У той час у нас було стабільне життя в Хошиміні, але мої батьки все ж вирішили привезти своїх чотирьох маленьких дітей до Франції заради їхньої майбутньої освіти. Це було сильне рішення для мого батька, тому що йому довелося б залишити все позаду та побудувати нове життя в дуже складних обставинах. Мій батько вільно володів французькою мовою, а моя мати та мої брати і сестри — ні. Диплом мого батька не міг бути використаний у Франції, тому йому довелося залишити університет, щоб погодитися на важку роботу. Можливо, труднощі та виклики з юного віку, коли я вперше приїхав до Франції, навчили мене бути стійким і завжди докладати максимум зусиль. Незважаючи на обставини, я завжди усвідомлюю в'єтнамську кров, що тече в моїх жилах, і я повинен постійно прагнути бути гідним цієї гордості, доводити, що «я можу це зробити» та досягати успіхів на обраному мною шляху.

Озираючись на сімейні традиції, я маю різницю між прадідом та батьком, тобто я не обрала кар'єру вчителя, а обрала політичний шлях. Але хоча наші шляхи різні, у нас є одне спільне – бажання робити внесок у громаду, допомагати людям та заради прогресу суспільства. Коли я поїхала до Франції у віці 11 років, ще не знаючи французької, як ви продовжували навчання, щоб пізніше досягти успіху? - Коли я була у В'єтнамі, я була невинною дівчинкою, життя було мирним, і мені не потрібно було ні про що думати. Але потім мої батьки поїхали до Франції ні з чим, у злиднях. Відтоді я зрозуміла, що в мене немає іншого шляху, окрім як піднятися через навчання, мати знання, мати диплом, щоб я могла працювати, забезпечувати себе та допомагати своїй родині. Спочатку у Франції я не могла ні з ким розмовляти, бо не знала французької. Я вчилася день і ніч, надолужуючи свої погані оцінки, добре здаючи тести з математики, біології, фізики, географії, історії, музики та спортивних змагань. Щовечора я мучився з французькою до 2-3 години ночі, терпляче шукаючи кожне слово у словнику, щоб зрозуміти лекцію. Я був рішуче налаштований наступного ранку відповісти на запитання вчителя, інакше мені було б дуже ніяково. Мій батько ніколи не змушував мене добре вчитися. Але я поставив собі за мету стати відмінником з усіх предметів, включаючи французьку, і дуже старався. Серед однаково розумних учнів той, хто був більш старанним, терплячим і стійким, досягав кращих результатів. Після року додаткового заняття з французької мови мене прийняли до звичайної програми з 7-го класу, і я продовжував наполегливо вчитися, щоб стати одним із найкращих учнів у класі. Я без труднощів успішно здавав заняття у середній та старшій школі. Коли я отримав атестат про повну загальну середню освіту та готувався до вступу до вищого навчального закладу, я активно брав участь у громадській діяльності та допомагав іншим. Саме тоді я вирішив працювати неповний робочий день у вихідні, поза шкільним часом. Навіть незважаючи на стипендію, мені все одно потрібні були додаткові гроші, щоб покрити особисті витрати. Я знайшов роботу в ресторані, а через деякий час став там метрдотелем, завдяки чому зміг покривати витрати на навчання в університеті, не питаючи батьків. Я жив з батьками, але не хотів бути для них тягарем. Це був також період, коли я познайомився з Чунгом, який згодом став моїм чоловіком.

Як ви з чоловіком познайомилися? - Ми познайомилися під час спільної благодійної поїздки. Чунг також в'єтнамського походження, мого віку, але на один клас старший. Він народився у Франції і спочатку не знав в'єтнамської мови, але створивши сім'ю зі мною, він зміг досить добре розуміти та розмовляти в'єтнамською. Як іммігранти другого покоління у Франції, у нас багато спільного, особливо наша висока самостійність, одночасне навчання та робота, допомога одне одному. Мої успіхи сьогодні, окрім моїх власних зусиль, мають велику допомогу та обмін з боку моїх батьків та Чунга. Приїхавши до Франції з 11 років і використовуючи французьку як основну мову, я бачу, що ви досі не забули в'єтнамську - свою рідну мову? - Це факт, що багато в'єтнамців, які оселилися у Франції з дитинства, через кілька десятиліть більш-менш «забудуть» в'єтнамську. Але для мене в'єтнамська - це моє походження. Я не можу забути своє походження. В'єтнамська культура та мова в моїй крові. Коли моя сім'я ще була у В'єтнамі, я була наймолодшою ​​онукою в родині, тому моя бабуся дуже мене любила. Я часто дивився телесеріали та гонконгські фільми про бойові мистецтва з бабусею. Через зміст фільмів ( «Шабля дракона», «Повернення героїв Кондора» тощо) та через дубляж вона навчила мене в'єтнамської мови та інших цінних уроків про людські стосунки, культуру, освіту та сенс життя. Звичка дивитися фільми з бабусею зберігалася, поки моя сім'я не переїхала до Франції. Вона все ще зберегла звичку кликати мене дивитися фільми разом, хоча й не часто, і я вже не був таким схвильованим, як коли був у В'єтнамі. Пізніше я активно слухав новини в'єтнамською, щоб бути в курсі ситуації на батьківщині, а також практикувати в'єтнамську мову. Зараз я також викладаю та практикую в'єтнамську мову зі своєю дочкою, як це робила моя бабуся раніше. Окрім гонконгських фільмів, я також дивлюся корейські фільми в дубльованих або озвучених версіях в'єтнамською мовою. Як громадянин Франції в'єтнамського походження, що для вас означає слово «В'єтнам»? - Для мене слово «В'єтнам» у моїй крові та в моєму серці. Хоча я живу у Франції, мої батьки, брати, родичі та мій чоловік мають в'єтнамське походження, тому можна сказати, що В'єтнам присутній у моєму повсякденному житті. Усе своє життя я вдячна своїй родині.

Пані Стефані До — перша жінка-представниця азійського походження, обрана до Національних зборів Франції (термін 2017–2022). Яка вражаюча та надихаюча історія. Чому ви вирішили брати участь у політиці? — Азійська іммігрантська спільнота, до якої я належу, рідко присутня у французькій політиці. Люди часто навчаються на інженерів, лікарів чи торговців. Для багатьох людей політика — це складний світ, який може викликати багато занепокоєнь. Для мене, іммігрантки в'єтнамського походження, стати членом парламенту від 68 мільйонів французів — це історія, яка здається неможливою. Я розпочала свою кар'єру в приватному секторі та щороку отримувала підвищення. Працюючи в міжнародній консалтинговій групі Mazars, мене призначили на керівну посаду 3-го рівня, і я б стала старшим менеджером, якби продовжила працювати в Групі. Але я вирішила вступити на державну службу, приєднавшись до Міністерства економіки, фінансів, промисловості та цифрових технологій, щоб працювати керівником проектів. Причина такого рішення полягає в тому, що я завжди люблю виклики. Я не можу залишатися в зоні комфорту, мені потрібно бути поруч і стикатися з новими викликами. Робота в Міністерстві економіки та фінансів допомогла мені познайомитися з політичним світом і краще зрозуміти політику. Це був період, коли пан Еммануель Макрон ще не був обраний президентом Франції і був міністром в уряді. У 2016 році він заснував рух En Marche (Вперед). У Франції багато обговорювали Макрона на посаді міністра. Коли він залишив посаду міністра та заснував вищезгаданий рух, я сказав собі: «Подивимося, що він може зробити для Франції».

Отже, я відвідав зустріч під головуванням пана Макрона та послухав, як він представив свій план для Франції. Я одразу був захоплений цим планом. Те, що він запропонував, повністю відповідало моїм особистим думкам: вислухати кожного громадянина, проаналізувати причини, а потім запропонувати рішення порушених проблем. Моя робота – консультування – полягає в тому, щоб слухати та пропонувати рішення. Якщо це політика, я можу це зробити. Я зареєструвався як волонтер руху, і пан Еммануель Макрон обрав мене консультантом для моніторингу провінції Сена і Марна. З моїм ентузіазмом щодо Франції та руху я був дуже активним, спочатку думав про волонтерство лише дві години на тиждень, але потім я був зайнятий цією роботою щовечора та щовихідних. Коли пана Еммануеля Макрона було обрано президентом Франції у травні 2017 року, наближалися також вибори до Національних зборів Франції. Чесно кажучи, я не думав, що буду балотуватися на виборчу посаду. Але активісти заохочували мене балотуватися у власному департаменті (департамент Сена і Марнем, де я обіймав посаду консультанта-наглядача руху «Вперед»). На знак солідарності з моїми колегами, які були зі мною в русі вже рік, я вирішила висунути свою кандидатуру проти двох інших жінок-кандидаток. Одна була колишнім міністром, а інша – юристом. На той час мені було лише 38 років, і я була майже невідомою політичною фігурою. Я прийшла в політику зі скромним ставленням, навіть трохи боязкою. Бо до мене жодна азійська жінка не робила того ж. Я також не звикла до того, щоб мій портрет збільшували та вивішували на вулиці з передвиборчим гаслом. Я не думала, що виграю вибори та покину свою роботу в Міністерстві економіки, фінансів, промисловості та цифрових технологій, хоча я дуже серйозно ставилася до кампанії, але не нервувала. Пам'ятаю, як одного разу я зустріла виборців у передмісті, це був травень, і вишневі дерева були вкриті ягодами. Ми зупинилися, щоб зібрати ягоди та скуштувати їх прямо там, під сонцем. Всі весело сміялися та жартували. Зрештою, доля привела мене до Національних зборів, і почалося нове життя.

Протягом 5 років участі у Національних зборах Франції, які сліди ви залишили як перша жінка-член парламенту азійського походження? - Роль парламентаря полягає в контролі діяльності уряду, підготовці законопроектів, внесенні змін до документів та голосуванні за прийняття законів. За час моєї каденції я внесла майже 400 пропозицій, було прийнято понад 10 законів (з іменем Стефані До). Озираючись назад, я працювала як воїн, виконуючи величезний обсяг роботи, який, я вважаю, сприятиме розвитку Франції. Звичайно, мені також довелося витратити багато часу, щоб переконати інших парламентарів підтримати мене. Я працювала весь тиждень, майже без вихідних. Мій графік складався з 3 днів у Національних зборах, 2 днів у населеному пункті та роботи у вихідні. Коли я їхала в населений пункт, я зустрічалася з виборцями, вислуховувала думки кожної людини, включаючи бездомних, яких зустрічала на вулиці. Спираючись на думки виборців, я ініціювала діяльність, спрямовану на допомогу громаді та розробку законів. Крім того, я також виступив зі звітом щодо бюджету житлового будівництва в Комітеті з економічних питань та провів слухання з ключовими фігурами в цій галузі. Протягом своєї каденції я наполегливо працював над просуванням реформ у професійній підготовці та професійній підготовці, що призвело до щорічного зниження рівня безробіття. Ми також проводили заходи з підтримки бізнесу, підвищення купівельної спроможності домогосподарств, допомоги громадянам у складних обставинах, людям похилого віку, захисту гендерної рівності та розвитку жінок. Деякі сфери, яким я також приділяв увагу, були зміна клімату та питання молоді. Я також брав участь у формуванні першого тексту закону про політичну довіру. Це була справжня революція. Ми проголосували за скасування резервного бюджету Національних зборів, який був державною субсидією, яку депутати могли використовувати на свій розсуд. Завдяки цьому закону кожна витрачена копійка тепер має бути врахована, і заборонено використовувати її для особистих чи сімейних цілей конгресмена.

Приєднуючись до Національних зборів, я маю ще одну радість і гордість – бути президентом Французько-В'єтнамської асоціації дружби, стаючи активним містком для розвитку відносин між двома країнами. У період 2017-2022 років, коли в'єтнамські лідери відвідували Францію, а французькі лідери – В'єтнам, я мав можливість багато разів брати участь в офіційних програмах, бути присутнім на найважливіших церемоніях прийомів. Можна сказати, що це був період, коли Французько-В'єтнамська асоціація дружби при Національних зборах Франції була дуже активною, проводячи низку робочих програм та програм обміну. ​​Найважливішою віхою стала пандемія Covid, коли я активно звернувся до президента Франції з проханням надати вакцини В'єтнаму, і це прохання було виконано: 600 000 доз вакцини було доставлено до В'єтнаму в той час, коли вакцини були дуже цінними та дефіцитними у світі. Завдання депутата Національних зборів, безумовно, нелегке. Мені погрожували життям через моє азіатське походження, коли я обійняв посаду в Національних зборах. Особливо я не можу забути період кризи в галузі охорони здоров'я. У той час я запекло боровся за те, щоб вакцинація проти Covid була обов'язковою, незважаючи на численні заперечення. Можливо, не всі, хто виступає проти вакцинації, стикалися з тими ж труднощами, з якими зіткнулася я. Одного разу я відвезла свою матір до відділення невідкладної допомоги у критичному стані. Я думала, що втрачу її, і завдяки цьому інциденту я ще більше переконалася, що вакцина – це правильне рішення. У чому секрет завоювання французьких виборців як жінки азійського походження? – Я завжди залишаюся собою! Завжди намагаюся виконувати свої обов’язки з максимальними зусиллями. Коли я публікувала свої мемуари, для мене було честю попросити президента Еммануеля Макрона написати передмову, в якій він написав: «Стефані До досягла цієї позиції завдяки своїй наполегливості, бажанню досягти успіху та відданості іншим». «Вона скористалася кожною можливістю, яку їй запропонувала Франція, і віддячила Франції сторицею». Президент Макрон також написав: «За 5 років (2017–2022) вона ніколи не нехтувала своїми обов’язками, завжди прагнучи зміцнити наші стосунки з батьківщиною як президент Франційсько-В’єтнамської асоціації дружби (у Національних зборах Франції), а також намагаючись захистити французьких громадян у боротьбі з Covid як парламентарій, який завжди присутній на передовій». Я хотів би запозичити коментарі президента Франції, щоб замінити свою відповідь. На вашу думку, які сфери можуть сприяти співпраці між В'єтнамом та Францією найближчим часом? - Дві країни мають давні та стійкі відносини, сфери економіки, культури, освіти, науки та технологій... всі вони мають потенціал для сприяння співпраці. Повне виконання Угоди про вільну торгівлю між В'єтнамом та Європейським Союзом продовжуватиме сприяти торгівлі та доступу до ринку, захищатиме права інтелектуальної власності між ЄС та В'єтнамом загалом, а також між Францією та В'єтнамом зокрема. Особисто я хотів би бути мостом між двома країнами та робити все, що можу.

Які ваші плани на майбутнє? - Наразі я продовжую працювати в Міністерстві економіки, фінансів, промисловості та цифрових технологій; і водночас я приєднуюся до консалтингової компанії TST Consulting, яка спеціалізується на консалтингу та підтримці в багатьох різних сферах у Франції та В'єтнамі. Я продовжую займатися своєю пристрастю до політики, балотуюся до Національних зборів для втілення ідей та заходів на благо народу та Франції. Попереду у мене ще багато роботи.

Багато молодих в'єтнамців сьогодні хочуть стати громадянами світу та успішними, як пані Стефані До. Яку пораду ви їм можете дати? - Будьте спраглими до знань і ніколи не припиняйте навчатися. Моя сімейна ситуація мотивувала мене завжди пробувати. Якщо я не знаю французької, я намагаюся вивчити та подолати це, замість того, щоб кинути школу та піти працювати. З власного досвіду я бачу, що маю бути наполегливою, не здаватися та бути рішучою добре вчитися, щоб допомогти своїй родині. Я багато тиснула на свої слабкі плечі та завжди казала собі, що немає іншого шляху, окрім шляху знань. Щиро дякую пані Стефані До!

Зміст: Во Ван Тхань

Фото: Мінь Куанг

Відео: Фам Тьєн, Мінь Куанг

Дизайн: Туан Хуй

Dantri.com.vn

Джерело: https://dantri.com.vn/the-gioi/stephanie-do-tu-nguoi-nhap-cu-tro-thanh-nu-nghi-si-phap-goc-viet-dau-tien-20240825180439331.htm