З наближенням Тет люди йдуть на ринок, щоб купити гілочки абрикосових квітів для виставлення на вівтарі предків.
Щасливі і молоді, і старі.
Жвавий барабанний бій танцю лева біля сільської зали спонукав тих, хто жив далеко від дому, поспішити повернутися до рідних міст, щоб відсвяткувати Тет. Незалежно від того, наскільки зайнята була робота, кожен відкладав її, щоб повернутися додому на свято. Згадуючи своє дитинство, життя в сільській місцевості, я легко відчував радісну атмосферу днів, що передували Тету. Вирослий і влаштувався в місті, 29-го дня місячного місяця моя сім'я з нетерпінням поверталася до рідного міста. Щодня по обіді, стоячи за будинком і дивлячись на річку, все було тихо та мирно, вітаючи момент, коли старий рік поступався місцем новому. Коли сонце сідало за річку, кожен будинок схвильовано запалював свої вогні, освітлюючи сільські дороги. Люди грали веселі весняні пісні, створюючи жваву атмосферу.
Моє рідне місто розташоване на березі спокійної річки Хау, де цілорічний бриз, величезні рисові поля, ставки, що кишать рибою, та щедрі, оптимістичні люди. Був період, коли життя змінилося, і багато молодих чоловіків покинули дім у пошуках кращого життя в місті. В результаті, сільська робоча сила була розріджена молоддю, залишаючи літнім людям тягар фермерства та рибництва. Якщо врожаї рису та риби були хорошими, а ціни високими, фермери процвітали. Але якщо ціни були нестабільними, життя ставало важким. Незалежно від того, чи були ми заможними, чи просто мали достатньо їжі, сім'я залишалася відкритими дверима, де бабусі та дідусі та батьки вітали нас з розпростертими обіймами.
Я пам'ятаю, тоді, приблизно на Тет (місячний Новий рік), багато людей здалеку поверталися до рідних міст, щоб відсвяткувати. Потім я зустрів пана Ле Ван Кана (48 років), який також повертався до своєї родини з дружиною та дітьми. Його батько помер, а мати була старою та кволою. У минулому в його родині було багато братів і сестер і мало землі для фермерства, тому пан Кан вирішив переїхати до Хошиміна , щоб заробляти на життя, займаючись різною роботою, від перукарства до дрібної торгівлі. Ми були дуже раді зустріти пана Кана в Хошиміні. Він похвалився, що зараз старанно працює, а його сімейне життя стабільне. Згадуючи нашу молодість, ми сиділи та розмовляли, згадуючи прекрасні спогади минулого. Пан Кан розповів, що 20 років тому він покинув рідне місто, щоб знайти роботу, сподіваючись змінити своє життя. У перші дні свого життя в Хошиміні він орендував житло. Спочатку він заробляв на життя перукарем. Однак орендна плата була дуже високою, і він ледве міг покрити витрати, тому йому довелося відмовитися від професії.
Пан Кан перейшов на продаж смажених рибних кульок. Понад 10 років тому продаж смажених рибних кульок у Хошиміні був дуже популярним, і деякі сім'ї заробили на цьому статки. Приблизно через 5 років у цьому бізнесі, бачачи дедалі жорсткішу конкуренцію, пан Кан перейшов на постачання рибних кульок ресторанам та закусочним, бізнес, який він продовжує займатися й донині. Пан Кан сказав, що щодня він закуповує свої продукти в провінціях дельти Меконгу, а потім розподіляє їх між ресторанами, закусочними та продавцями рибних кульок, щоб отримати прибуток. Завдяки цьому пан Кан має стабільний дохід і досі може залишатися в цьому гамірному місті.
Зазвичай 29-го чи 30-го числа Нового року за місячним календарем пан Джан забирає свою дружину та дітей до рідного міста, щоб відвідати родини по батьківській та материнській лініях, залишаючись там на п'ять днів, перш ніж повернутися до Хошиміна, щоб продовжити заробляти на життя. Для пана Джана Тет (Новий рік за місячним календарем) – це час возз'єднання, зустрічей з родиною та родичами. «Після року наполегливої праці, щоб заробити гроші на утримання своєї сім'ї, незалежно від того, наскільки я зайнятий, я повинен повернутися додому на Тет і віддати шану своїм предкам. По-перше, це для того, щоб згадати вдячність, яку я винен своїм батькам за те, що вони дали мені життя та виховали мене, а по-друге, щоб навчити своїх дітей їхньому сімейному корінню», – сказав пан Джан.
Сільські фермери вирощують квіти на продаж під час Тет (в'єтнамського місячного Нового року).
НОВОРІЧНІ ПОБАЖАННЯ
Атмосфера Тет у моєму селі понад 30 років тому була дуже простою. Тоді, коли траплялися повені, дороги в моєму селі затоплювалися, що ускладнювало пересування. Коли повінь відступала, вона залишала після себе шар м’якої, каламутної води, але через кілька днів східного вітру дороги висихали, і люди могли із задоволенням кататися на велосипедах і гуляти повз затоплені будинки на палях. Вранці першого дня Тет діти в новому одязі збиралися навколо, сміючись і базікаючи. Тет у сільській місцевості був простим, але дуже радісним! У той час єдиною їжею, доступною в сільській місцевості, була риба та креветки, виловлені зі ставків та озер. Протягом трьох днів Тет вважалося розкішшю з’їсти горщик тушкованої свинини з яйцями. Але як би не було важко, селяни залишалися оптимістичними та щедрими, готуючи бань тет (традиційні рисові коржі) або тушковану свинину, щоб запропонувати її своїм предкам.
Я яскраво пам'ятаю, як рано-вранці 28-го дня Нового року за місячним календарем одна сім'я в селі обмінювала свиню на рис. Кожен кілограм свинини обмінювався на один бушель рису. Почувши новину, чоловіки, несучи олійні лампи, попленталися ґрунтовою дорогою до села, щоб поділитися кількома кілограмами свинини для своїх дружин, щоб вони могли тушковати та приготувати свято для своїх предків на святкування Нового року. У минулому люди вирощували свиней традиційними методами, в основному годуючи їх висівками, водяним шпинатом та рибним асорті. Однак свинина та сало були твердими, чистими та високої якості. Коли свинину тушкували до досконалості, аромат свинини поширювався по всьому селу.
У ніч на 30-те число Тет (переддень місячного Нового року) мій батько розбудив нас, щоб запалити ароматичні палички як шанобливе підношення нашим предкам. У спокійній ночі білий дим від ладану ніжно висів у повітрі, створюючи священну та теплу атмосферу новорічної ночі. Ця традиція, здається, глибоко вкорінена в серцях кожної дитини в нашій родині. Сьогодні, в ніч на 30-те число Тет (іноді 29-те), моя родина досі дотримується цієї традиції саме в момент переходу в Новий рік.
Пан Труонг Чі Хунг, письменник і викладач Університету Анзянг, сказав, що Новий рік за місячним календарем має дуже довгу історію. Наразі, хоча культурне та духовне життя суспільства зазнало значного впливу, і ми маємо доступ до світових цивілізацій, Тет (Новий рік за місячним календарем) не може змінитися. Культурний та духовний відбиток родини та близьких – це подих життя від народження, через зростання і доки ми не повернемося в прах. Немає жодної причини, чому образ Тет має бути стертий з життя громади та з життя кожної людини. З часом відбулися певні зміни в ритуалах та жертвоприношеннях предкам під час Тет, але Тет залишається незмінним, дотримуючись ритму часу.
Письменник Труонг Чі Хунг зазначив, що останнім часом, наприкінці року, люди часто використовують фрази «весняне возз'єднання» та «возз'єднання Тет» для опису святкування Тет. Ці фрази досить точно відображають особливості святкування Тет у В'єтнамі. Так було і в минулому: під час Тет люди збиралися разом, насолоджувалися шматочками бань тет (липкого рисового коржа), солодкими цукатами та спілкувалися за чаєм. Після цього вони обмінювалися новорічними привітаннями, розповідали історії про свої ділові починання та удачу протягом року, сподіваючись на процвітаючий та щасливий новий рік.
З наближенням Тет люди продають квіти та фрукти на сільських ринках.
«Сьогодні ми бачимо, що молодь більше не збирається у своїх селах чи сім’ях; багато хто їде далеко на роботу та шукає можливостей для просування по службі. Тому сімейні обіди є великою рідкістю в нинішніх умовах. Ось чому найкращий час для сімейних зустрічей – це під час місячного Нового року», – пояснив письменник Труонг Чі Хунг.
Тет (В'єтнамський місячний Новий рік) приходить і минає, але він завжди залишається в серцях кожного. Де б вони не були, всі поспішають додому на Тет, щоб сповна насолодитися радістю та теплими моментами з родиною.
Джерело: https://baoangiang.com.vn/tet-trong-long-moi-nguoi-a476715.html
Коментар (0)