
Сонце: Гігантська маса плазмового газу та вражаючі космічні явища
Сонце, центр Сонячної системи, являє собою гігантську газову масу з температурою поверхні до 6000 градусів Цельсія, що майже в п'ять разів гарячіше за вулканічну лаву на Землі.
На відміну від звичайних газів, Сонце складається з плазми — особливого стану речовини, де атоми іонізовані, розщеплені на позитивно заряджені ядра та негативно заряджені електрони.
Існування цих заряджених частинок дозволяє плазмі проводити електрику та сильно взаємодіяти з магнітними полями.
Під час повного сонячного затемнення, коли Місяць закриває Сонце, ми можемо спостерігати корону – слабку, крихку атмосферу, що оточує Сонце.
Корона досягає температур у мільйони градусів Цельсія, що набагато гарячіше, ніж на поверхні Сонця. Це надзвичайно високе тепло змушує частинки плазми вириватися з Сонця, долати гравітацію та поширюватися по всій Сонячній системі, утворюючи «сонячний вітер».
Цей невидимий плазмовий потік заповнює величезну бульбашку космосу, далеко за межами орбіти Плутона, зі швидкістю до 3 мільйонів кілометрів на годину. Для порівняння, сонячний вітер робить оберт навколо Землі менше ніж за хвилину, тоді як Міжнародна космічна станція робить цей оберт 90 хвилин.
Вчені використовували космічні прилади, зокрема сонячний зонд Parker, щоб наблизитися до сонячного вітру та виміряти його безпосередньо на виході з Сонця. Зонд також оснащений спеціальною камерою для спостереження сонячного світла, розсіяного сонячним вітром, — процес, подібний до того, що робить земне небо блакитним.
Великі вибухи та «сонячні бурі»
Хоча сонячний вітер постійно обертається навколо Землі, магнітне поле нашої планети зазвичай безпечно керує ним.
Однак, Сонце іноді викликає потужні вибухи, посилаючи гігантські хмари плазми в сонячну систему, деякі з яких спрямовані до Землі. Ці події називаються викидами корональної маси (ВКМ) або «сонячними бурями».
Королівські вибухи корональної маси (CME) короткочасні, але надзвичайно сильні, на відміну від безперервного сонячного вітру. Сонце діє як гігантський магніт, створюючи лінії магнітного поля, за якими плазма легко рухається.
Сонячні вітри та корональні вибухи маси можуть спотворювати та розтягувати ці лінії магнітного поля від Сонця. Коли ці сонячні бурі досягають Землі, їхні викривлені магнітні поля можуть взаємодіяти з магнітним полем нашої планети, викликаючи збурення, відомі як «космічна погода».
Космічна погода: від полярних сяйв до відключень електроенергії
Землю захищає магнітосфера — магнітний щит, який захищає нас від сонячного вітру та сонячних бур. Однак під час особливо сильних бур частина плазми сонячного вітру може потрапляти в атмосферу Землі.
Коли корональні вибухи маси (CME) проходять повз Землю, їхні магнітні поля можуть взаємодіяти з магнітним полем Землі, що призводить до тимчасового вирівнювання ліній магнітного поля Сонця та Землі, що дозволяє сонячній плазмі потрапляти в атмосферу.
Це явище може спричинити сильні глобальні магнітні бурі, відомі вченим як космічна погода.

Космічна погода, як і погода на Землі, створюється її атмосферою. Вчені завжди намагаються вивчати та передбачати такий тип погоди, оскільки він може призвести до серйозних наслідків, таких як відключення електроенергії, перебої зі зв'язком і навіть падіння супутників на Землю.
Однак, окрім потенційних небезпек, космічна погода також приносить прекрасні світлові шоу на небі, відомі як Північне сяйво та Південне сяйво.
Ці явища, що спостерігаються поблизу Північного та Південного полюсів, є яскравим доказом потужної взаємодії між Сонцем і Землею.
Джерело: https://dantri.com.vn/khoa-hoc/bao-va-gio-mat-troi-la-gi-chung-anh-huong-ra-sao-den-trai-dat-20251107024225759.htm






Коментар (0)