Туризм вже давно є одним із найбільших економічних секторів світу, відіграючи важливу роль не лише у сприянні зростанню, але й у створенні робочих місць, розвитку культури та об’єднанні громад. За даними Всесвітньої туристичної організації (UNWTO), у 2024 році було зареєстровано понад 1,4 мільярда міжнародних туристів, що на 11% більше, ніж у попередньому році, повернувшись до допандемічного рівня. В Азіатсько- Тихоокеанському регіоні було зареєстровано 316 мільйонів туристів, що на 33% більше, що відображає стрімке зростання туризму в регіоні.
З позитивного боку, туризм минулого року забезпечив близько 11,1 млрд доларів США світового ВВП, що становить 10% від загального ВВП. Згідно зі звітом Всесвітньої ради з подорожей і туризму (WTTC), близько 348 мільйонів людей мають роботу завдяки цій галузі, що свідчить про те, що це одна з галузей, що створює найбільші можливості для працевлаштування. На кожні 10 доларів США, витрачені у світі, до 1 долара США витрачається на туризм, включаючи авіаквитки, готелі, харчування та супутні послуги.
Однак, за цією яскравою картиною криються негативні аспекти, які не можна ігнорувати. Наразі туризм становить близько 8% світових викидів парникових газів, з яких 40% припадає на транспортні засоби, особливо авіацію. В середньому турист може викидати 1 кг відходів на день, що створює великий тиск на навколишнє середовище, особливо на пляжах та природних туристичних пам'ятках. Крім того, стічні води з готелів та ресторанів, якщо їх не очищати належним чином, призведуть до забруднення води, тоді як надмірна експлуатація туризму може комерціалізувати культуру, згаснути ідентичність і навіть спричинити конфлікти з корінними громадами.
Тому, за даними UNWTO, сталий туризм не обмежується лише збільшенням кількості, а має зосереджуватися на належному управлінні, стратегічному плануванні, ретельному моніторингу та узгодженні з Цілями сталого розвитку (ЦСР). Концепція сталого туризму розуміється як: збереження екологічних ресурсів та біорізноманіття; повага та збереження культури місцевих громад; задоволення потреб туристів та туристичної галузі, одночасно приносячи економічні вигоди всім.
Багато країн довели, що розвиток туризму не означає компромісів щодо довкілля. Бутан вважається взірцем своєї туристичної політики «високої цінності, низького впливу»: туристи платять 250 доларів США з особи на день, щоб компенсувати викиди вуглецю та підтримати громаду. Такий підхід допомагає маленькій гімалайській країні підтримувати чисте довкілля, зберігаючи при цьому свою культурну ідентичність.
У тихоокеанській острівній державі Фіджі ініціатива «Година Лолома» заохочує відвідувачів витратити щонайменше годину, зробивши свій внесок у розвиток довкілля чи місцевої громади – від пересадки мангрових дерев, очищення пляжів до навчання традиційним ремеслам. Усе з однією простою метою: залишити острів у кращому стані після від'їзду. Six Senses Fiji – це курорт, який прагне сталого туризму, використовуючи 100% сонячної енергії з першою у світі системою акумуляторів Tesla, керуючи дощовою водою та фільтруючи питну воду на місці, щоб відмовитися від одноразового пластику. У цьому випадку сталий туризм – це відповідальний туризм.
Коста-Рика з її величезними національними парками та заповідниками перетворила природу на «економічний актив». Екотуризм тут не лише допомагає зберегти біорізноманіття, але й став основним джерелом доходу для країни. В Ісландії багато компаній заохочують відвідувачів компенсувати власні викиди, роблячи внесок у проекти з лісовідновлення, створюючи зв’язок між відвідувачами та природою. Ці моделі показують, що сталий туризм — це не гасло, а життєздатна стратегія з подвійною перевагою для економіки та навколишнього середовища.
У В'єтнамі останніми роками було впроваджено низку моделей сталого туризму, які спочатку досягли успіху. У Сапа (Лаокай) та Май Чау ( Хоабінь ) громадський туризм став яскравою подією. Туристи можуть зупинятися в місцевих будинках, брати участь у кулінарних заняттях, ткацтві або відвідувати традиційні фестивалі. У дельті Меконгу багато населених пунктів активно використовують екотуризм: веслувальні човни для дослідження лісів каюпуту, відвідування фруктових садів, вивчення життя на річці. Це не лише привабливий досвід, але й спосіб поєднати економічний розвиток зі збереженням біорізноманіття, одночасно створюючи стійкі засоби до існування для місцевих фермерів.
Однак шлях «зеленого туризму» також стикається з багатьма викликами. Найбільшою перешкодою є інвестиційні витрати. Енергозберігаюче обладнання, системи очищення стічних вод або екологічні матеріали вимагають значного капіталу. Ще однією проблемою є вартість послуг моделей сталого туризму, яка часто вища, ніж у масового туризму, тоді як туристи іноді не повністю усвідомлюють цінність, яку ці моделі приносять. Тиск урбанізації та несталого економічного розвитку, зміни клімату та забруднення безпосередньо загрожують природним ресурсам, які є основою зеленого туризму. Відсутність політики та допоміжних ресурсів також ускладнює розвиток сталого туризму.
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш колись наголосив, що туризм є рушійною силою миру, процвітання та зв'язку між народами, але також перебуває під тиском зміни клімату, конфліктів та нерівності. Сталий розвиток у цій галузі означає скорочення викидів, захист біорізноманіття, повагу до культури та справедливий розподіл економічних вигод з місцевими громадами. Це шлях, за допомогою якого туризм може справді служити людям і планеті. І, як підтвердив пан Зураб Пололікашвілі, Генеральний секретар UNWTO, сталий туризм зараз є не просто трендом, а й глобальною відповідальністю.
Джерело: https://baotintuc.vn/du-lich/du-lich-ben-vung-khong-chi-la-xu-huong-ma-con-la-trach-nhiem-toan-cau-20250927073513494.htm
Коментар (0)