Рядки вишивки пофарбовані золотом.

З шовкових простирадл та шовкових ниток, пофарбованих у природні кольори, кожен штрих голки подібний до ніжного малюнка, створюючи яскраву картину, пронизану в'єтнамською душею. Крізь злети та падіння часу спадщина вишивки відновлюється та міцно пов'язана із сучасною мистецькою практикою.

Шовкові нитки, вишиті в'єтнамськими кольорами

У тихому просторі комунального будинку Ту Тхі, що розташований за адресою Єн Тай, № 2, Хоан Кієм, Ханой , творча резиденція, поєднана з відкриттям майстер-класу «Шовк – кольори дерев, лінії вишивки, лінії фарбування минулого та сьогодення», надає публіці можливість помилуватися стародавніми вишивками, палітрами натуральних барвників та безпосередньо спостерігати за роботою художників. Використовуючи кольорові нитки та традиційні матеріали, такі як папір До, бавовняні волокна... художник Фам Нгок Трам майстерно підкреслює форму двох бійцівських півнів лініями та кольорами, що передають стародавню красу, яскраву на полотні.

Художниця Фам Нгок Трам (в одязі Ао Дай) розповідає про спадщину вишивки В'єтнаму міжнародним експертам

Програма резиденції для художників у місці, присвяченому засновниці вишивки Ле Конг Ханю – частина проекту «Історія комунального будинку в місті» (куратор Нгуєн Тхе Сон) – реалізується як спосіб для художників практикувати сучасне мистецтво, поєднуючись з традиціями та розповідаючи історію золотого віку в'єтнамської вишивки, яка досі була вкрита пилом часу і про яку мало хто знає.

Нгок Трам не народилася в традиційному селі вишивалок, а з дитинства навчалася у бабусі та матері. Вона багато років вивчала та практикувала мистецтво ручної вишивки, надихаючись традиційними техніками, матеріалами та рідною природою. Вишукана краса та історії, розказані через стародавні вишивальні картини, полонили її та спонукали глибше дослідити традиційні техніки вишивання. Подорож до колись відомих сіл вишивалок також викликала в неї занепокоєння, адже техніка фарбування натуральних ниток для вишивання поступово забула, а багато вишуканих візерунків вишивки залишилися в сховищі...

У 2023 році Нгок Трам випадково виявив візерунки вишивки та інструменти майстра Ву Тхань Лонга, який заснував відому майстерню вишивки в Сайгоні - Зіа Дінь. У 1954 році, через історичні зміни, він повернувся на Північ, залишивши після себе недоторкані архіви інструментів, візерунків вишивки та документів майстерні вишивки в Сайгоні, які пізніше були привезені до його рідного міста Нінь Бінь .

Художниця Фам Нгок Трам копіює стародавні візерунки вишивки нитками натурального пофарбування

«Коли я розповіла про свою подорож дослідження стародавнього вишивального ремесла, син майстра Ву Тхань Лонга, пан Ву Тхань Луан, зі сльозами на очах приніс речі зі складу, відкрив зразки вишивки, включаючи візерунок дракона, який я надихнулася намалювати та вишити, а також інструменти з минулого... Мені пощастило, що родина пана Луана дозволила мені зробити фотокопії та зберегти ці документи для дослідження. Під час пошуків походження стародавньої вишивки я випадково знайшла стародавню книгу, надруковану в 1939 році в Сайгоні, — «Le Broderie Annamite» (Вишивка Аннам) авторки Габріель Дейн, у якій були такі перекладені послання: дівчата з Аннаму, які навчаються в західних школах, вчаться вишивати мереживо та вишивати в західному стилі, були в захваті. Але я також хотіла б нагадати, що «вишивка наших сестер з Аннаму дуже красива та дуже цікава в усіх відношеннях: ніжна вишивка, чудове поєднання кольорів, унікальні техніки» та «обов’язок сестер не повинен бути прихований», якщо вони не зможуть підтримувати традицію, «Надзвичайно чудова вишивка наших предків колись зникне». І це правда, що досі ця спадщина з роками згасала», – сказав художник Фам Нгок Трам.

Вишивка має давні традиції у В'єтнамі та досі досить розвинена, але рідко досліджується та зберігається з точки зору спадщини. Багато документів та артефактів з часом розпорошені та пошкоджені. Розмова з пані Янг Ян Чун, провідним експертом з історії текстилю та східноазійської шовкової вишивки та власницею Музею вишивки Чун Янг Ян, яка також досліджує вишивку та опублікувала книги «Мистецтво східної вишивки» (1979), «Шовкові нитки: історія вишивки в Китаї, Кореї, Японії та В'єтнамі» (2005), залишила у Нгок Трама багато глибоких вражень.

Вишивка картини «Свято села», 2019

«Вона закликала мене дослідити та заархівувати спадщину вишивки В'єтнаму, інакше буде надто пізно. Її слова 3-4 роки тому зворушили мене, і я захотіла зробити свій внесок в архівування та дослідження спадщини вишивки В'єтнаму. Подорожуючи багатьма країнами, я відчуваю себе справді «багатою дитиною», коли народилася в країні з багатьма спадщинами, але не знаю, як використати цей скарб. Як перейти від коренів до сучасності – це справді гарна історія, яку я спостерігала в Кореї». Це систематичне дослідження, що шанує вишивку як спадщину та частину національного образотворчого мистецтва; проводяться художні ярмарки, присвячені вишивці та шиттю, багато сучасних художників заглиблюються в цю сферу, щоб змінити погляд на традиційні ремесла та підняти їх на нові висоти.

Двері до безмежної творчості

«Я досі пам’ятаю час, коли мені траплялися старі в’єтнамські вишивки, деякі дорогі, деякі дешеві. Я купувала дешеві, навіть порвані, бо це дозволяло мені побачити зворотний бік вишитої тканини, проаналізувати техніки, матеріали та стібки вишивальниць минулого», – сказала Фам Нгок Трам, представляючи вишивку «Чотири пори року», що висить на лівій стороні комунального будинку Ту Тхі, піднявши кут картини, щоб усі могли бачити стібки за нею.

Художник Фам Нгок Трамвай у комунальному будинку Ту Тхі. Фото: Nguyen Huy Khanh

Завдяки дослідженню документів та вишиваних картин періоду Індокитаю, Фам Нгок Трам зрозумів, що це був поворотний момент у розвитку в'єтнамської вишивки, коли французи незабаром побачили винахідливість та цінність вишивки та розмістили замовлення. Якщо раніше село вишивалок переважно продавало традиційні вироби ручної роботи, такі як імон, вотивні двері, прапори та віяла... та вишивало на королівських костюмах, які були суворо за викрійками, то обмін із західним мистецтвом відкрив безмежні творчі горизонти. Художня вишивка з різноманітними темами та вільними стилями стала унікальним явищем, що стверджує позиції в'єтнамської вишивки.

Унікальність індокитайської вишивки полягає в чистому в'єтнамському матеріалі. З м'якого шовку, вишивальних ниток, пофарбованих рослинними кольорами, майстри майстерно створювали яскраві роботи, реалістично зображуючи життя в'єтнамського села, відтворюючи стародавні історії або образи сільських свят, весіль, сільської природи з курми, качками, бамбуковими кущами, квітами лотоса...

«У період культурного обміну традиційне мистецтво вишивки зіткнулося та розвинуло приховані тонкощі. Я була захоплена та усвідомила цілу спадщину, з якої могла б повчитися. В період Індокитаю було достатньо зразків, свідчень та досить вагомих історичних документів для дослідження. Дивлячись на спадщину вишивки, ми можемо побачити багато точок зору культури, історії, людей, суспільства та жінок... Сподіваюся, знайдуться колекціонери вишивки, які дозволять мені звернутися до них, щоб дослідити більше про нитки та методи вишивки цього періоду».

Маючи бажання створити унікальну кольорову палітру, вона витратила багато часу на дослідження та практику фарбування шовку, спираючись на деякі техніки природного фарбування своїх предків; навчилася прясти нитки для створення вишитих шовкових ниток різної товщини та текстури. У 2023 році вона завершила роботу над палітрою природних барвників, з якої була створена серія вишиваних картин, натхненних народною культурою.

Ця художниця не лише практикує вишивку, але й плекає план досліджувати та досліджувати скарби вишивки В'єтнаму, регіону та світу, що стане основою для публікації книг про в'єтнамську вишивальну спадщину, а також створення музею в'єтнамської вишивки та рукоділля найближчим часом. Це не лише сприяє збереженню вишивальної спадщини країни, але й служить джерелом натхнення для створення сучасного мистецтва, де традиції продовжуються, делікатно поєднуючись з новими творіннями.