Переваги та недоліки стягнення плати за проїзд по автомагістралях, що інвестуються державою

Збір плати за проїзд по автомагістралях, інвестованих державою, допоможе зменшити навантаження на бюджет і створити джерела інвестицій для інших маршрутів, але людям доведеться сплачувати багато видів зборів.

У проекті Закону про дорожній рух, який зараз обговорюється, Міністерство транспорту пропонує стягувати плату за користування державними автомагістралями на основі кількості кілометрів, які проїжджає транспортний засіб. Міністерство аналізує, що без стягнення плати буде важко досягти прориву в розвитку транспортної інфраструктури. Якщо держава не залучить ресурси з приватного сектору, буде важко забезпечити мету – мати 5000 км автомагістралей протягом наступних 7 років. За оцінками, протягом наступних 10 років з бюджету потрібно буде інвестувати 239 000 мільярдів донгів для будівництва нових автомагістралей.

Не погоджуючись із вищезазначеною пропозицією, пан Нго Трі Лонг, колишній директор Інституту досліджень цінового ринку, проаналізував, що бюджет на будівництво автомагістралей формується за рахунок внесків людей у вигляді податків, зборів та платежів. Наразі, коли автомобілі перебувають в русі, власники автомобілів повинні сплачувати плату за утримання доріг, а стягнення плати за використання автомагістралей призведе до дублювання платежів. В умовах економічних труднощів стягнення платежів стає ще складнішим для бізнесу та населення.

«Уряд використовує податкові кошти для будівництва доріг, а тепер продовжує збирати плату за проїзд по автомагістралях, що є нерозумним», – сказав пан Лонг, додавши, що якщо бракує ресурсів для утримання доріг та інвестування в нові автомагістралі, необхідно переглянути, чи ефективно використовується бюджет. Транспортному сектору потрібен механізм залучення інвестицій у автомагістралі шляхом соціалізації, а не використання бюджетних коштів.

Експерт з питань транспорту Нгуєн Ван Тхань також заявив, що стягнення плати за проїзд по державних автомагістралях – це «подвійне стягнення плати», оскільки люди вже сплатили податки та збори за утримання доріг. «Заява Міністерства транспорту про те, що стягнення плати має бути джерелом інвестицій для інших автомагістралей та їх утримання, недостатньо переконлива. Якщо немає джерела інвестицій, не слід реалізовувати такі плани, як будівництво 5000 км автомагістралей», – сказав пан Тхань.

Швидкісна автомагістраль Май Сон – національне шосе 45 завершена, але стягнення плати за проїзд ще не розпочато. Фото: Ле Хоанг — Швидкісна автомагістраль Май Сон – національне шосе 45 завершена, але стягнення плати за проїзд ще не розпочато. Фото: *Ле Хоанг*

Всупереч вищезазначеній точці зору, доцент доктор Тран Чунг, голова Асоціації інвесторів у дорожнє будівництво В'єтнаму, заявив, що швидкісні автомагістралі – це дорожні споруди спеціального класу з гарною якістю, що скорочують час у дорозі для транспортних засобів, тому їх не можна порівнювати з національними та місцевими дорогами. Люди повинні платити за користування якісними послугами, а держава гарантує наявність паралельної національної автомагістралі без сплати збору.

За словами пана Тран Чунга, для безпечної та сталої експлуатації автомагістралі необхідно регулярно проводити технічне обслуговування, а також контролювати негабаритні та перевантажені транспортні засоби. Наразі фонд утримання доріг задовольняє лише 30-40% потреб у технічному обслуговуванні національних та місцевих доріг, тому утримання та експлуатація автомагістралі неможливі. Збір платних доріг, що інвестуються державою, необхідний для забезпечення ресурсів на утримання доріг.

Доктор Фан Ле Бінь, експерт з планування дорожнього руху, також зазначив, що державний бюджет наразі обмежений, він має витрачатися на багато видів діяльності та часто має дефіцит. Тим часом інвестування в автомагістралі вимагає великого бюджету. Збір плати за проїзд з автомагістралей допоможе зменшити навантаження на бюджет.

Люди можуть вирішувати, користуватися автомагістраллю чи ні. Наприклад, з Ханоя до Хайфону ті, хто не хоче платити збір, користуватимуться автомагістраллю 5, яка займає більше часу та має змішаний потік транспорту, з вищим ризиком аварій. Навпаки, ті, хто готовий платити збір, користуватимуться автомагістраллю Ханой - Хайфон, щоб заощадити час і зменшити ризик аварій. «Клієнти, які вважають час грошима, будуть готові платити збір за користування автомагістраллю. Потреба держави у зборі зборів та потреба клієнтів у економії часу перетинаються», – сказав пан Бінь.

З огляду на те, що швидкісна автомагістраль Хошимін - Чунг Луонг припинила стягувати плату за проїзд після відновлення капіталу, пан Бінь зазначив, що на ключових маршрутах з високим обсягом руху, таких як цей, необхідно продовжувати стягувати плату, щоб мати джерело для технічного обслуговування, забезпечити якість дорожніх послуг та поповнити державний бюджет.

Дивлячись на світ, пан Бінь зазначив, що в США є платні смуги на безкоштовних автомагістралях, і метою є сплата збору від бенефіціарів. У Японії та Південній Кореї уряд використовує доходи від збору за проїзд по маршрутах з високою інтенсивністю руху для інвестування в будівництво маршрутів з низькою інтенсивністю руху, скорочуючи час подорожі та зменшуючи розрив між регіонами.

Перед розробкою Закону про дорожнє господарство Міністерство транспорту неодноразово пропонувало стягувати плату за проїзд на деяких швидкісних автомагістралях, інвестованих державою. На початку травня Міністерство планувало стягувати плату за проїзд на 9 швидкісних автомагістралях, зокрема: Хошимін – Чунг Луонг; Као Бо – Май Сон, Май Сон – Національна автомагістраль 45, Національна автомагістраль 45 – Нгі Сон, Нгі Сон – Дьєн Чау, Кам Ло – Ла Сон, Вінь Хао – Фантхьєт, Фантхьєт – Дау Зяї, міст Мі Тхуан 2. Орієнтовна плата за проїзд становить 1000–1500 донгів/км/транспортний засіб з кількістю місць менше 12, і, за оцінками, це дозволить зібрати до бюджету понад 2000 мільярдів донгів щороку.

Позика Доан

Посилання на джерело